3 Розробка заходів зниження собівартості продукції гірничодобувних підприємств

Вугільна промисловість являється одним із важливих компонентів енергетичної незалежності України в умовах сучасного жорсткого протистояння на ринку палива. Підвищити конкурентоспроможність вітчизняної економіки можливо за рахунок розвитку вугільної галузі й пошуку шляхів вирішення цілого ряду проблем, які стоять перед нею. При цьому основна проблема, як відмічають фахівці, полягає в низькій конкурентоспроможності української вугільної продукції, що передусім пов'язано з високими витратами на її виробництво [14, с. 44 – 47]. Таке становище пояснюється тим, що на підприємствах не приділяється увага управлінню витратами.

За останні роки собівартість вугільної продукції в Україні зростає значно швидше, ніж середня ціна на вугільну продукцію. Тому основним завданням є розрахувати таку собівартість, яка б дозволила отримувати певний прибуток. Великий рівень собівартості видобутку 1 т готової вугільної продукції на більшості вугледобувних підприємств потребує мобілізації резервів для зниження витрат із застосуванням важелів системного управління витратами.

Аналіз собівартості вугільної продукції шахти «Павлоградська» показав, що хоча на сьогодні собівартість видобутого тут вугілля є однією з найнижчих в галузі, але доцільно розробити певні заходи, щодо її зниження та запобігання зростанню.

Знизити собівартість можна шляхом: удосконалення засобів праці (впровадження прогресивної техніки, підвищення частки удосконаленого устаткування), предметів праці (застосування нових видів сировини, матеріалів, енергоносіїв); раціонального використання сировини, матеріалів; підвищення механізації й автоматизації виробничих процесів [42, с.4 – 7].

Для більш економічного використання матеріалів можна запропонувати вдосконалення контролю за збереженням матеріальних ресурсів та впровадження елементів логістики в управління забезпеченням матеріальними ресурсами, доцільним буде впровадження технічно обґрунтованих норм витрат товарно – матеріальних запасів.

На гірничодобувному підприємстві витрати електроенергії на тонну знаходяться на високому рівні, незважаючи використання високопродуктивної техніки, і для уникнення аварійних ситуацій та простоїв обладнання необхідні надійні та безпечні системи електропостачання. Енергозбереження являється необхідним напрямком зниження собівартості видобутку вугілля. Вирішити це можливо за допомогою застосування приладового обліку електроенергії, пошук та введення сучасних енергозберігаючих технологій, які зможуть працювати в складних умовах підземних робіт, удосконалення (модернізація, проведення систематичних перевірок) системи електропостачання для запобігання аварійних режимів.

Поліпшення використання основних фондів призведе до зниження собівартості вугілля в результаті підвищення надійності і довговічності устаткування; вдосконалення системи планово-запобіжного ремонту; централізації і впровадження індустріальних методів ремонту, змісту і експлуатації основних фондів [25, c. 146]. Чим більше техніки знаходиться в ремонті, монтажі, демонтажі і резерві, і чим вона не надійніша, тим більше необхідно мати лав, як діючих, так і резервних, для підтримки планованого об'єму видобутку вугілля. Це призводить до збільшення протяжності гірських виробіток і, відповідно, залучення додаткового штату допоміжних робочих з ремонту, що також негативно позначається на собівартості видобутку вугілля.

Найбільш ефективним шляхом зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва на даному підприємстві, переймання світового досвіду по зменшенню собівартості. Так, на інших шахтах, що входять до складу ДТЕК Павлоградвугілля вже впроваджують новітнє удосконалене обладнання, працівників підприємств направляють у відрядження для обміну досвідом з іноземними колегами (Польша, Германія). Режим економії проявляється в зменшення витрат матеріальних ресурсів, скорочення витрат на обслуговування виробництва, ліквідація втрат. Так як набільшу частку витрат в собівартості вугільної продукції на гірничодобувному підприємстві займають матеріальні витрат, то навіть при незначних економія сировини, палива, матеріалів буде наявний позитивний ефект.

Корисними для шахти «Павлоградська» будуть зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших чинників, що підвищують рівень організації виробництва.

Зниження собівартості вугільної продукції можна досягти за допомогою змін в формах і методах праці, за рахунок підвищення продуктивності праці. У випадку, коли продуктивність праці дійсно підвищується спостерігається скорочення витрат праці з розрахунку на одиницю продукції, і як наслідок зменшується і частка заробітної плати в структурі собівартості.

На собівартість вугільної продукції впливає і вибір оптимальної амортизаційної політики, яка визначається через встановлення термінів служби техніки і норм амортизації. Від обґрунтованості цих параметрів знаходяться в різному поєднанні сума амортизації і витрати на поточний і капітальні ремонти техніки. Надмірне завищення нормативних термінів служби техніки приводить до заниження норм і самої величини амортизації, до браку амортизаційного фонду на своєчасну заміну зношеної техніки. У результаті це обумовлює застосування часткового способу відшкодування основних засобів, викликає збільшення зносу техніки, втрати робочого часу і зниження видобутку вугілля зі всіма викладеними вище наслідками [21, с. 198 – 204].

Розробляючи заходи щодо зниження витрат на виробництво 1 тонни вугільної продукції також необхідно враховувати рівень витрат на збут і постачання, та виявляти можливості їх зменшення. Доцільним буде заключення довгострокових контрактів з постачальниками та підприємствами – споживачами, створення вертикально-інтегрованих об’єднань [4, с. 152].

Від рівня витрат значною мірою залежать ефективність функціонування підприємства і його конкурентоспроможність. Завдяки-збільшенню частки непрямих витрат у собівартості продукції виникла необхідність використання нових баз і методів розподілу таких витрат, які відрізняються від традиційних.

Одним із інструментів вдосконалення методології оптимізації витрат на даному гірничодобувному підприємстві може виступити Асtivity Ваsed Соsting (АВС) – метод обґрунтування собівартості продукції, що використовується у закордонній практиці для розподілу непрямих витрат між видами продукції та процесами. Він передбачає віднесення постійних витрат до об'єктів калькулювання та забезпечує максимальне віднесення таких витрат до об'єкту по функціях, а не завдяки визначених правил [6, с. 181].

Як метод калькулювання собівартості він дозволяє підвищити обґрунтованість віднесення накладних витрат на певний продукт та проводити оцінку вартості продукції підприємства у випадках, коли виробництво характеризується переважанням непрямих витрат над прямими.

Групування здійснюється за трьома категоріями об'єктів (А, В, С). При цьому категорія А охоплює незначну кількість об'єктів з високим рівнем впливу на результативний показник, що контролюється, категорія В – середню кількість об'єктів з середнім рівнем впливу, а категорія С – значну кількість об'єктів (статей витрат або об'єктів калькулювання собівартості) з незначним впливом на ефективність господарювання. Так, головний сенс дослідження при АВС-аналізі полягає в тому, що максимальна рентабельність та максимальний приріст ринкової вартості підприємства досягається за рахунок ефективного управління витратами, що належать до категорії А [3, с.181 – 182]

Система управління витратами, заснована на використанні АВС-методу, передбачає можливість оцінки доцільності їх здійснення з погляду корисності виконання пов'язаних з цими витратами операцій технологічного процесу.

Наявність такої оцінки дозволяє оптимізувати обсяг витрат за рахунок виключення тих з них, які прямо не пов'язані з процесом виробництва продукції або не забезпечують належного рівня прибутку, доходів від реалізації [43, с.178].

Впровадження систем управління витратами на основі АВС-методу дозволить:

– забезпечити формування раціональної структури витрат з врахуванням корисності їх здійснення на кожному етапі виробничого процесу;

– обґрунтувати доцільність зміни організації процесу виробництва, зокрема шляхом відмови від самостійного виконання частини функцій, які є неефективними за результатами аналізу;

– оптимізувати собівартість продукції за рахунок покращення процесу виробництва;

• обґрунтовано встановлювати нормативи обсягів та рівнів витрат, виконання яких структурними підрозділами контролюється службою фінансового контролінгу [6, с. 183].

Отже, можна сформувати основні напрямки діяльності гірничодобувного підприємства по досягненню конкурентних переваг та мінімізації витрат на видобуток та реалізацію вугільної продукції.

Таблиця 3.3 – Комплексна програма заходів зниження витрат на гірничодобувному підприємстві [13, с. 90 – 92]

Процеси по видобутку вугілля	Можливі напрямки зниження витрат	Очікувані результати реалізації стратегії
Матеріально-технічне забезпечення	Виконання виробничої програми шляхом своєчасного постачання матеріалів і устаткування з найкращим співвідношенням ціна/якість без участі посередників	Зниження матеріальних витрат і собівартості вугільної продукції, зниження наднормативних простоїв і травматизму,поліпшення техніко-економічних показників роботи технологічних ділянок шахти
Видобуток вугілля	Раціональне й ефективне відпрацьовування запасів вугілля в межах шахтного поля на основі використання технологічних рішень і очисного устаткування нового технічного рівня	Скорочення витрат вугілля, підвищення інтенсифікації очисних робіт і поліпшення техніко-економічних показників роботи, створення комфортних умов праці
Збут вугільної продукції	Формування стійких каналів збуту вугільної продукції споживачам на вигідних умовах	Скорочення кількості посередницьких операцій та витрат на них, збільшення обсягів реалізації продукції
Створення безпечних і безаварійних умов роботи	Своєчасне проведення захисних і профілактичних заходів, що дозволяють забезпечити ефективне відпрацювання вугільних пластів	Поліпшення техніко-економічних показників роботи шахти, зниження аварій на технологічних ланках, підвищення безпеки основних і допоміжних процесів, створення комфортних умов для підвищення продуктивності праці робітників
Проведення і підтримка гірничих виробок	Удосконалення технології гірничопрохідницьких робіт на шахтах за допомогою застосування прогресивних технологічних систем		Збільшення темпів проведення підготовчих гірничих виробок, зниження виробничих витрат на ремонт і підтримку гірничих виробок, забезпечення ефективних і безпечних умов роботи
Організація, планування і управління виробництвом	Впровадження прогресивних форм організації виробництва на всіх технологічних ланках шахти, забезпечення стійкого розвитку вугледобувного підприємства, розробка управлінських рішень на всіх ієрархічних рівнях управління шахтою		Повне використання виробничої потужності шахти, підвищення продуктивності, розвиток шахти і її виробничих підсистем з мінімальними витратами, підвищення ефективності робіт при видобутку вугілля
Бухгалтерський облік і управління фінансами	Оперативний контроль за формуванням витрат на всіх технологічних ланках і своєчасне забезпечення фінансовими ресурсами процесів реалізації стратегічних альтернатив		Зниження виробничих витрат і зниження собівартості видобутку 1 тонни вугілля, одержання додаткового доходу, впровадження нових техніко-технологічних рішень на всіх технологічних ділянках шахти
Контроль якості вугільної продукції	Розробка заходів, що дозволяють якісні показники вугілля по всьому технологічному ланцюжку «очисні вибої –поверхня щахти»		Підвищення терміну служби очисного устаткування і його продуктивності, зниження виробничих витрат на видобуток вугілля, підвищення попиту на вугільну продукцію і збільшення ціни

Отже, на гірничодобувному підприємстві шахта «Павлоградська» буде доцільним введення вищерозглянутих заходів для зниження собівартості вугільної продукції. Дотримання загальних економічних принципів та законів – важливий шлях для зниження собівартості продукції, яка не буде призводити до погіршення кінцевого продукту і дасть як для розглянутого гірничодобувного підприємства, так і для інших аналогічних гірничодобувних підприємства можливість отримувати додаткових покупців, додаткові прибутки та мати конкурентну позицію на світовому ринку.