Питання для самоконтролю.

1. Які види живопису розвивалися у другій половині XVII-XVIII ст.?

2. Назвіть тематику образотворчого мистецтва другої половини XVII ст.

3. Чим цікавляться українські митці цього періоду?

4. Хто мав великий вплив на український бароковий живопис?

5. Назвіть дерев’яні церкви Західної України, де збереглися зразки настінного живопису. Охарактеризуйте зображення.

6. На кого схожі українські святі і кого, крім святих зображали на іконах та розписах. Назвіть зразки таких розписів.

7. Коли і де сформувалися школи іконописів і граверів?

8. Назвіть зразки монументального живопису київської школи.

9. Назвіть видатних іконописців та їхні твори.

10. Де знаходиться найвеличніший іконостас XVIII ст.

11. Який напрям зміцнюється у живопису XVIII ст. Наведіть приклади.

12. Що було найбільш шанованим в Україні у часи великих випробовувань? Докажіть.

13. Що стає складовою храмового живопису XVIII cт. Наведіть приклади.

14. Що таке парсунний портрет? Наведіть приклади.

15. Який стиль стає провідним у живопису України останньої чверті XVIII ст. Наведіть приклади.

Тема: Українське мистецтво XVII - XVIII ст. Театр. План

1. Шкільний театр.

2. Вертеп.

3. Зародження українського драматичного театру.

На XVII – XVIIIст. припадає період розвитку українського шкільного театру. Він зародився у навчальних закладах - Києво – Могилянської академії, колегіумах, братських школах. У ті часи в межах вивчення обов’язкових предметів – поетики і риторики – учнів навчали складати декламації, віршовані панегірики у формі привітань, промов, послань на різні теми суспільного і шкільного життя. Часто вони приурочувалися до релігійних свят, днів пам’яті святих або відомих духовних осіб, приїзду до навчального закладу високоповажних гостей тощо…

Під час церемоній декламації зазвичай виголошували гуртом в урочистому напівнаспівному тоні. Іноді частиною такого театрального дійства були діалоги, що складалися із запитань і відповідей.

Декламації та діалоги – безпосереднє джерело виникнення шкільної драми. Їх писали викладачі поетики. Проте учні не лише розігрували готові п’єси, а й самі брали участь у їх створенні.

Філософсько-естетичне обґрунтування принципів шкільної драми – трагедії, комедії, трагікомедії – здійснив реформатор українського барокового театру Феофан Прокопович, автор підручника «Пиїтика» .

До шкільного репертуару включали переважно різдвяні та великодні драми, а також п’єси морального та історичного змісту. Деякі твори анонімні, як, наприклад, драма «Олексій чоловік Божий».

Алегоричний зміст драм – мораліте на зразок «Царства натури людської, передбачив уведення дійових осіб, в яких персоніфікувалися людські чесноти і вади, певні моральні поняття: Віра, Надія, Любов, Совість, Гнів, Заздрість. У драмах і комедіях викривалося хабарництво, розбещеність, жорстокість та ін.

Драми на історичні теми присвячували реальним подіям і видатним постатям. Так, у трагедії Ф.Прокоповича «Володимир» зображено події прийняття християнства на Русі, проте насправді у них ідеться про гетьмана Мазепу та його культурницьку діяльність. У драмі невідомого автора «Милість Божа» головною дійовою особою виступає Б.Хмельницький.

Барокові риси шкільної драми виявилися у контрастному зіставленні драматичного і комічного. Між актами серйозної шкільної драми, яку грали книжною мовою з розважальною метою виконували веселі і жартівливі інтермедії. Поступово інтермедія вийшла на майдани та ярмарки і стала самостійним жанром.

Костюми і сценічне обладнання у шкільній драмі були зумовлені текстом. Шкільні декламації, диспути, вистави супроводжувалися хоровим співом, інструментальною музикою, рідше – танцями.

Видатні українські просвітителі, автори шкільних драм – Д.Туптало, Ф.Прокопович, С.Полоцький.

Із Різдвяною шкільною драмою тісно пов’язаний національний ляльковий театр вертеп. Час виникнення його ще досі не з’ясовано. Відомо, що студенти – мандрівники ходили під час Різдвяних свят із вертепом селами і хуторами, заробляючи собі на хліб.

Вертепна драма розігрувалася у великій дерев’яній скрині, поділеній на два поверхи. У підлозі сцени обох ярусів прорізувалися щілини крізь які актори водили ляльок. Сюжет вертепу розгортався за двома сюжетними лініями – релігійною і народною. На верхньому «небесному» поверсі розігрувалася християнська драма – містерія про народження Христа Дівою Марією, співалися янгольські хори, канти, колядки. На нижньому «земному» - стояв трон царя Ірода, діяли Смерть, Чорт та інші персонажі. У другій інтермедійній дії розігрувалися комічні сценки та діалоги із українського життя. Наприкінці з’являвся головний герой – народний захисник Запорожець.

На Галичині, Буковині, Закарпатті популярності здобув живий вертеп, в якому замість ляльок грали актори.

Вертепна драма стала улюбленим видовищем широких кіл народу, предтечею демократичного театру.

Початки драматичного театру зародилися у гетьманській столиці Глухові. Тут діяла акторська трупа гетьмана Лівобережної України Кирила Розумовського. Першою виставою в гетьманському палаці була комічна опера «Ізюмський ярмарок» поставлена французькою мовою. На сцені ставилися комедії Мольєра в російських перекладах, опери. У м. Дубно на Волині наприкінці XVI – XVIIст.