Питання для самоконтролю.

1. Назвіть особливості розвитку театрального мистецтва.

2. Хто очолював «Молодий театр»?

3. Де і в якому театрі розпочав акторську діяльність Лесь Курбас?

4. Хто створив театр «Березіль»? Які особливості театру?

5. Де працював театр «Березіль»?

6. У який театр було переформовано «Березіль»?

7. Які особливості розвитку театру з упровадженням соціалістичного реалізму?

8. Назвіть видатних акторів 30х – 50х років.

9. Стверджують, що український театр 30х – 60х років – це театр визначних акторів. Докажіть.

10. Назвіть нове покоління українських акторів та режисерів 60х -70х років.

11. Під якою назвою увійшли в історію 70-80 рр. XX ст.?

12. Назвіть видатні постановки театрів 70-80 рр.

13. Назвіть молодих режисерів 90-х років.

14. Назвіть жанри 90-х років, що мають статус національних.

15. Який театр очолював Сергій Данченко у 1979-2001 р.? Назвіть кращі вистави з творчого доробку С. Данченка.

16. Назвіть нове покоління акторів української сцени.

17. Який театр очолював з 1987 р. Федір Стригун? Назвіть вистави театру останніх десятиріч.

18. Назвіть твори, які ввійшли до репертуару Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки.

19. Назвіть театр у якому художнім керівником був Богдан Ступка.

Тема: Українське мистецтво XX ст. Кіно. План.

1. Особливості розвитку українського кіномистецтва на початку XX ст.

2. Олександр Довженко і його місце у кінематографі.

3. Українське поетичне кіно.

4. Міська проза.

5. Жанри кіномистецтва.

Перші кроки українського кіно збігаються з напрямом європейського кінематографа-від хронікально-документальних до ігрових стрічок.

У 20-х роках в українському кінематографі відбуваються важливі організаційні і творчі події: створено всеукраїнське фотокіноуправління, реорганізовано Одеську кінофабрику, а за кілька років розпочинається будівництво кінофабрики у Києві.

З 1922р. почалося виробництво художніх фільмів, більшість яких було присвячено подіям громадянської війни. Найбільш вдалим серед історичних фільмів був «Тарас Трясило» режисера П. Чардиніна (1927р.)

Переломний етап у розвитку українського радянського кіномистецтва пов’язаний з творчістю О. Довженка, який у 1926р. працював кінорежисером на Одеській кіностудії.

Всесвітньо відомим О.Довженка робить період його творчості, коли майстер створює три геніальні фільми - «Звенигора» (1928р), «Арсенал» (1929р), «Земля» (1930р).

В основу цих стрічок покладено різний матеріал-давньослов’янську легенду про дивні скарби, заховані у чарівній горі («Звенигора»), повстання робітників на київському заводі («Арсенал»), колективізацію в Україні («Земля»). Фільми об’єднує спільна ідея-авторська думка режисера про невідривність людського життя від природи, землі, Батьківщини. Метафоричним утіленням цього зв’язку став образ славнозвісного довженківського Діда, який нагадує нам про важливість зв’язку з минулим, необхідність дотримуватися традицій, адже без них неможливе сьогодення і майбутнє.

Уперше Дід з’являється на екрані у «Звенигорі», відходить на другий план в «Арсеналі» і на всю силу заявляє про себе в «Землі».

Усі ці фільми вражають висотою художнього рівня. Це справжні шедеври кіномистецтва .У 1958р. на всесвітній виставці у Брюсселі його фільм «Земля» включено до почесного списку дванадцяти кращих фільмів світу всіх часів і народів.

Перехідною ланкою до третього періоду творчості О.Довженка став фільм «Іван» - кінооповідь про будівництво Дніпрогесу. У ній режисер вперше використав звук. Після зйомок О. Довженка направили на «Мосфільм» із завданням поставити картину про будівництво нового міста на Далекому Сході - «Аероград».

Цей фільм став першою частиною трилогії »соціального замовлення, до якої увійшли картини «Щорс» та «Мічурін». Особливе місце у творчості О.Довженка посідає документальне кіно, передусім « Битва за нашу Радянську Україну», «Перемога на Правобережній Україні», зняте режисером у роки другої світової війни.

О. Довженко залишив літературну спадщину: кіносценарії, повісті, оповідання («На колючому дроті», «Мати», «Повість полум’яних літ», «Зачарована Десна», «Поема про море», «Нащадки запорожців» та інші.

Першим звуковим фільмом в Україні була документальна стрічка «Симфонія Донбасу» Д. Вертова, а серед художніх - «Фронт» Соловйова (1931). Талановитим українським режисером став і видатний скульптор І.Кавалерідзе. На екрани виходять його визнані фільми: «Злива», «Перекоп», «Коліївщина», присвячені трагічним сторінкам історичного минулого України.

Яскрава сторінка творчості Кавалерідзе - фільми – екранізації. Кіномитець переніс на екран опери «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», роман П. Мирного «Повія».

60 – ті роки увійшли в історію як роки значного духовного піднесення. Саме у цей період виникає напрям поетичного кіно.

Напрям «українське поетичне кіно» асоціюється з іменами С. Параджанова, Юрія Іллєнка, Леоніда Осики, Івана Миколайчука та інших.

Маніфестом поетичного кіно України вважають картину «Тіні забутих предків» - історію про гуцульських Івана та Марічку, їхнє велике і трагічне кохання. Своїм тріумфом ця картина була зобов’язана дивовижному творчому ансамблю однодумців – оператору Ю. Іллєнку, художнику Г. Якутовичу, композитору М. Скорику, виконавцям головних ролей – Л.Кадочниковій та І. Миколайчуку, яких об’єднала на знімальному майданчику дивовижна художня інтуїція Сергія Параджанова. За кордоном цей фільм демонструвався під назвою «Червоні коні».

Згодом Ю. Іллєнко починає працювати як режисер і створює стрічки «Криниця для спраглих», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою» (головні герої – Б. Ступка та І. Миколайчук). Івану Миколайчуку судилося стати своєрідним символом, «актором номер один» поетичного кіно. Він зіграв у фільмах «Пропала грамота», «Анничка», «Захар Беркут» та інші.

Як режисер – постановник І. Миколайчук здійснив зйомки двох картин:»Вавилон ХХ», «Така тепла, така пізня осінь».

Важливе місце в контексті поетичного кіно посідає ранній період творчості Л. Осики, передовсім стрічка «Камінний хрест» - вільна екранізація новели В. Стефаника.

У цей період виникає ще одна течія, яка стала альтернативою поетичному кіно і дістала назву міська проза. На відміну від поетичного кіно картини міської прози зосереджували увагу на аналізі морально – психологічного стану сучасника – людини, яка живе у місті.

Найяскравішими зразками міської прози є фільми:»Короткі зустрічі» та «довгі проводи» К. Муратової, «Грачі» К. Єршова, «Самотня жінка бажає познайомитися» В. Криштофовича та інші.

Українські режисери значну увагу зосередили на фільмах – екранізаціях («Вій» за Гоголем К. Єршова, «Хліб і сіль» за Стельмахом Г. Кохана, «Захар Беркут» за І. Франком Осики, «Овід» за Войнич М. Мащенка, «Лісова пісня. Мавка» за Л. Українкою Ю. Іллєнка, «Танго смерті» за М. Хвильовим О.Муратова.

До екранізації зверталися і представники поетичного кіно, і «Міської прози».

Майже аналогічна ситуація склалася і в інших кіножанрах: біографічному фільмі («Тарас Шевченко» І. Савченка, «Сон» В. Денисенка, «Помилка Оноре де Бальзака» Т. Левчука, «Іду до тебе» М. Мащенка; психологічній драмі «Весна на Зарічній вулиці» М. Хуцієва, «Гадюка» В. Івченка, «Воєнно – польовий роман» П. Тодоровського, «Які ж були ми молоді» М. Бєлікова, «Звинувачується весілля» О. Ітигілова та інші; детективно – пригодницькому напрямі («Місце зустрічі змінити не можна» С. Говорухіна та інші).

Відправним пунктом розвитку жанру комедії стала кінематографічна інтерпретація класичної п’єси М. Старицького «За двома зайцями» режисера Іванова. У межах комедійного жанру створено картини «Роки молоді», «Королева бензоколонки» О. Мішуріна та М. Літуса, «Приходьте завтра» Ташкова та інші.

У 90-х роках жанр комедії знову привертає увагу кінематографістів. На екран виходять фільми «Оплакуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди» М. Іллєнка та інші.

Цікаві процеси відбуваються також у межах тематичних напрямів, серед яких значний інтерес викликають історичні фільми і картини про війну. Фільми – «Коліївщина» І Кавалерідзе, «Богдан Хмельницький» І. Савченко, «Олекса Довбуш» В.Іванова.

У 90-х роках з’являються фільми: «Данило - князь Галицький» Я. Лупія, «Ярослав Мудрий» Г.Кохана, «Легенди про княгиню Ольгу» Ю.Іллєнка.

У 90-х роках на екрани виходять фільми козацької тематики – «Козаки йдуть», «Тримайся, козаче», «Поки є час», «Дорога на Січ», а також телесеріал «Роксолана». Створено фільми про знакові постаті – «Молитва за гетьмана Мазепу» Ю. Іллєнка, «Богдан – Зіновій Хмельницький» М.Мащенка, фільм «Голод – 33» Л. Янчука.

З другої половини 40 рр. важливе місце у творчості кіномитців займає воєнна тематика. Створено фільми – «Райдуга», «Нескорені» Донського.

У 70-х роках виходять фільми Т.Левчука «Дума про Ковпака», і дилогія Л.Бикова «В бій ідуть тільки «старики» і «Ати – бати, йшли солдати.»

В Україні розвиваються різновиди кіно: документальний – В.Шевченко, О.Коваль, науково – популярний – Ф.Соболєв, А.Серебреников, анімаційний – «Ведмедик, або той, що живе у річці».

Упродовж останніх років заявила про себе молода генерація кінематографістів. Серед них – режисери ігрового кіно Т.Томенко («Тигр») та О. Санін («Мамай»), режисер – аніматор С. Коваль («Йшов трамвай десятий номер» та інші).