
- •4.Зв'язок педагогіки з іншими науками та її структура
- •7.8. Традиційні методи педагогічних досліджень. Соціологічні методи педагогічних досліджень
- •9. ОФормлення педагогіки у наукову систему
- •10. Виховання - загальна і вічна категорія
- •11. Школа і педагогічна думка у Київській Русі
- •12. Українська педагогіка XVIII-XIX ст.
- •13. Освіта і педагогічна думка в Україні 16-17 ст.
- •14. Освіта і педагогічна думка України XX ст.
- •19. Роль спадковості у людському розвитку.
- •23. Поняття мети виховання.
- •27. Педагогічний процес,суть рушійні сили,цілісність
- •28. Поняття дидактики
- •24. Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості.
- •31.32 Розвиток освіти
- •33. Завдання сучасної дидактики
- •34. Процес навчання
- •50 Підготовка уроку
- •52. Нестандартні уроки
- •53. Класифікація закономірностей навчання.
- •54. Поняття дидактичних принципів
- •60. Закономірності і принципи виховання
- •64. Методи організації діяльності.
- •65.Методи стимулювання
- •67. Суть змісту виховання у сучасній школі
- •68. Завдання виховання
- •72. Розвиток дитячого колективу.
- •77. Поняття про технологію виховання.
- •78. Виховна справа
- •79. Василь Сухомлинський (1918-1970)
- •80. Педагогіка Олександра Духновича
- •83Сім'я - перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань.
- •84.. Робота вчителя з батьками
13. Освіта і педагогічна думка в Україні 16-17 ст.
Наприкінці XVI ст. виникають нові початкові навчальні заклади і школи підвищеного типу братства, організаторами яких була українська православна шляхта. Першою братською школою підвищеного типу в Україні стала школа Львівського братства (1586), яка за організацією навчання і виховання перевершила аналогічні західноєвропейські школи. Діяли також школи в Перемишлі, Рогатині, Замості, Києві, Вінниці, Кам'янці-Подільському, Кременці, Луцьку. У братських школах прагнули, щоб учні навчалися рідною мовою, хоча вивчали й слов'янську, грецьку, польську та інші мови. На дуже високому рівні вивчали предмети три-віуму (граматику, риторику, діалектику) Прогресивні педагогічні ідеї виховання відображено в статутах братських шкіл, у творах діячів цих шкіл, зокрема Лаврентія та Стефана Зизаніїв, Івана Вишенського, Кирила Огавровецького та інших. Серед засновників Львівської братської школи, які працювали там учителями, були талановиті вчені, просвітителі Стефан (прибл. 1570 - ібоо) і Лаврентій (? - після 1633) Зизанії. Педагогічні погляди Л. Зизаній виклав у своїх навчальних полемічних книгах, передусім у написаній у формі запитань і відповідей "Граматиці словенській". Це була друга після "Адельфотесу" слов'янська граматика. Першим навчальним закладом вищого типу стала Острозька академія. Школу-академію в Острозі відкрив князь Костянтин - Василь Острозький (1526 -1608) за власні кошти у 1576 році. Тут працювали друкар Іван Федоров, письменник Унаслідок злиття Київської братської та Лаврської шкіл 1632 року створено Києво-Могилянську академію, якою опікувався митрополит Петро Могила (1596 - 1647). Навчальний процес супроводжувався виховними заходами - часто після колоквіумів, диспутів демонстрували виступи хору, оркестру, академічного театру. У Києво-Могилянській академії значну увагу приділяли вихованню патріотичних почуттів. На розвиток культури, освіти, науки, справи виховання в Україні значний вплив мало зародження друкарства, випуск національної навчальної літератури. Засновником українського друкарства був утікач із Москви диякон Іван Федоров (прал. 1510 - 1583). Зокрема, в "Азбуці" Федорова (1578 р.) викладено надзвичайно цікавий виховний матеріал під назвою "Повчання сину", у якому подано багато рекомендацій під назвою навчання та виховання. Згодом цей твір перевидано в Острозі, де Федоров заснував друкарню. Відомим борцем проти національного і соціального гноблення, видатним українським полемістом і демократом того часу був Іван Вишенський (прибл. 1545/5° ~ після 1620). У творах "Викриття диявола-світодержця", "Послання князю Острозькому", "Суперечка мудрого латинника з немудрим русином" та інших пропагував ідею рівності всіх людей, доводив, що і бідний, і багатий мають від природи однакову будову тіла, дихають одним повітрям. Різко критикував соціальну несправедливість, доводячи її неприродність, таврував вище католицьке духовенство, виступав проти латинської системи освіти, наголошував, що освіту потрібно здобувати рідною мовою, вона має ґрунтуватися на традиціях рідної культури і народного виховання. Був переконаний, що слов'янська мова цілком може бути мовою науки. Розвиткові української педагогічної думки наприкінці XVI - на початку XVII століття сприяла діяльність ректора Львівської і Київської братської шкіл Іова Борецького. Він був усебічно освіченою людиною, добре володів грецькою, латинською, польською, слов'янською мовами, активно боровся проти гніту польської шляхти, великого значення надавав поширенню освіти і писемності. Київський собор (1621) за його ініціативи рекомендував створювати в Україні братства, а при них відкривати школи, друкарні, залучати до роботи найкращих учителів. За його безпосередньої участі відкрито школи у Луцьку, Немирові, Рогатині, він дбав про підготовку вчителів для них. І. Борецький - автор численних послань, листів, передмов до різних видань. Наприкінці XVI ст. центр культурного історичного розвитку в Україні переміщається на схід у Придніпров'я, у Запорізьку Січ. Там через терни польсько-шляхетського і царського поневолення проростала українська освіта, школа, засади національного виховання. Головне завдання козацької педагогіки полягало у підготовці фізично загартованих, здорових, мужніх воїнів - захисників України від чужоземного поневолення; виховання українського національного характеру і світогляду, національних і загальнолюдських цінностей; формування високих лицарських якостей, пошани до старших, милосердя. Ідеалом козацької педагогіки була вільна й незламна у своїх прагненнях людина, яка, спираючись на традиції нарду, має розвивати його культуру, будувати незалежну державу.
Система виховання у період козаччини складалася із декількох етапів. Родинне, дошкільне виховання полягало в тому, що батько загартовував дітей фізично і психологічно, готував їх до випробувань, з якими вони могли зіткнутися в майбутньому. На другому етапі родинне виховання поєднувалось із шкільним. Третій - навчання молоді в колегіумах, академіях, зарубіжних університетах. Останнім і найважливішим етапом козацької системи виховання було оволодіння юнаками основами військової справи. Військове мистецтво вони опановували, перебуваючи серед козаків на Запоріжжі чи в паланках. У Запоріжжі виховання і навчання дітей проходило у різних типах шкіл: січових, монастирських та церковнопарафіяльних. У монастирських школах навчали письма, Закону Божого, молитви, грамоти. У січових і паланочних школах учні не лише безплатно навчалися, а й харчувались. Існували такі школи за кошт монастирів, які відраховували на це гроші.