Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
pytan_ispyt_gidrologiya_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
234.5 Кб
Скачать
  1. Рівняння водного балансу, види рівнянь для окремих ланок глобального кругообігу води.

Математичною моделлю кругообігу води є рівняння водного балансу. Відносна незмінність рівня Світового океану свідчить про те, що між прибутковою (атмосферні опади) і видатковою (випаровування, стік) частинами кругообігу існує рівновага (баланс). Її характеризують прості рівняння водного балансу як земної кулі, так і окремих частин (Світового океану, суші, окремих континентів, річкових басейнів, озер, окремих країн). Рівняння водного балансу може бути складене для будь-якої території, обмеженої довільним контуром. Так, для океанічної ланки глобального кругообігу рівняння водного балансу має вигляд 20 = Х0+УС, для материкової ланки глобального кругообігу 2С+УС=ХС, для безстічних областей ^Б = -^Б > для земної кулі в цілому 23=20+2С+2Б=Х0 + ХС+ХБ=Х3, де 20 - середнє багаторічне сумарне випаровування з поверхні Світового океану; 2С - випаровування за цей же час із поверхні периферійних областей суші; 2Ь - те ж із поверхні безстічних областей; 2п - те ж із поверхні всієї земної кулі; Х0 - середня багаторічна сума атмосферних опадів на поверхню Світового океану; Хс - те ж для периферійних областей суші; Хв - опади на поверхню безстічних областей; Х3 - середня багаторічна сума опадів для всієї земної кулі; Ус- середній сумарний багаторічний стік із суші. Ці рівняння водних балансів показують, що: 1) з океанів і морів у середньому щороку випаровується стільки вологи, скільки випадає на них опадів у сумі з річковим стоком; 2) із поверхні суші в середньому щороку випаровується стільки вологи, скільки випадає на її поверхню опадів мінус річковий стік; 3) із поверхні безстічних областей щороку випаровується стільки вологи, скільки випадає на її поверхню опадів; 4) сумарне випаровування вологи з поверхні океанів, морів і суші дорівнює сумі опадів, що випадають на їхню поверхню.

  1. Загальна схема внутрішньоматерикового вологообігу.

Великий кругообіг складається з ряду місцевих, внутрішньоматерикових вологообігів, які відбуваються безпосередньо на суші, коли частина води від опадів не потрапляє в річку, а випаровується, знову конденсується і випадає у вигляді дощу чи снігу на земну поверхню. О. Воєйков у працях, присвячених вологообігу на суші, не раз вказував на значний стимулюючий вплив місцевого випаровування на формування атмосферних опадів континенту, хоч основна кількість опадів утворюється з вологи, яка надходить з океану, а опади з вологи місцевого походження є лише незначною доповнювальною частиною їх.Опади на будь-якій ділянці суші складаються із "зовнішніх", що конденсуються з водяної пари, яка надійшла ззовні, та "внутрішніх" (або "місцевих"), що конденсуються з вологи, яка випаровується з поверхні даної конкретної ділянки суші. Водяна пара місцевого походження також витрачається на формування опадів не повністю, частина її виноситься за межі даної території.Цей складний процес, що багаторазово повторюється, називають внутрішньоматериковим вологообігом. Важливою характеристикою внутрішньоматерикового вологообігу є відношення зовнішніх і внутрішніх (місцевих) опадів Хл/Хг або відношення всіх опадів X до зовнішніх Х/ХА. Останню величину називають коефіцієнтом волого обігу КВ^Х/ХА=(ХА+Х2)/ХА.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]