
- •З дисципліни ““медична хімія (фізична та колоїдна хімія)”
- •Практичне заняття № 5
- •Конкретні цілі:
- •Зміст заняття
- •Завдання для самостійної роботи
- •Визначення величини адсорбції
- •1. Знайдемо константу к для капіляра:
- •2. Обчислимо поверхневий натяг (σ) для розчину жовчі:
- •Питання для самоконтролю
- •Задачі для самостійного розв'язання
- •Практичне заняття № 6
- •Конкретні цілі:
- •Зміст заняття
- •Газова хроматографія
- •Рідинна хроматографія
- •Паперова та тонкошарова хроматографія
- •Завдання для самостійної роботи
- •Приготування розчинів оцтової кислоти
- •Визначення адсорбції оцтової кислоти активованим вугіллям
- •Завдання 3. Розв’язати типові задачі.
- •1. Обчислюємо масу вугілля, що має поверхню 10 м2
- •3. Обчислюємо масу фосгену об'ємом 4,4 ·10-3 л
- •4. Обчислюємо адсорбцію на 1 г вугілля:
- •Логарифмуючи ліву і праву частину рівняння, одержимо вираз:
- •Питання для самоконтролю
- •Задачі для самостійного розв'язання
- •Вибрати нерухомі межі поділу:
- •Вибрати правильну відповідь. Поглинання, що призводить до утворення нових хімічних сполук, називається:
- •Дописати пропущені слова. Речовина, що поглинає своєю поверхнею молекули інших речовин, називається а........., а речовина, яка поглинається – в.......
- •Вибрати правильну відповідь. Процеси, які відбуваються на межі поділу фаз у гетерогенних системах – це:
- •Заповнити таблицю класифікації поверхневих явищ:
- •Практичне заняття № 7 тема: одержання ліофобних золів та їх властивості
- •Зміст заняття
- •Завдання для самостійної роботи
- •Хід виконання практичного заняття
- •1) Одержати золь металічного срібла за реакцією відновлення:
- •2) Одержати золь мангану діоксиду за допомогою окисно-відновної реакції.
- •Питання для самоконтролю
- •Тести і задачі для самостійного розв'язування
- •Практичне заняття № 8
- •Зміст заняття
- •Завдання для самостійної роботи
- •Хід виконання практичного заняття
- •Питання для самоконтролю
- •Задачі для самостійного розв'язування
- •Практичне заняття № 9 тема: властивості розчинів високомолекулярних сполук
- •Конкретні цілі:
- •Біополі мери
- •Завдання для самостійної роботи
- •Питання для самоконтролю
- •Однофазні структуровані системи вмс і розчинника – драглі утворюються із розчину полімеру при:
- •Вибрати вірну відповідь. З одного боку, розчини вмс виявляють усі ознаки, властиві істинним розчинам:
- •Вибрати вірну відповідь. Тиксотропія – це:
- •6.Вибрати вірну відповідь. Біополімери – це:
- •Задачі для самостійного розв'язання
Практичне заняття № 8
ТЕМА: ОДЕРЖАННЯ ЕМУЛЬСІЙ ТА ВИВЧЕННЯ ЇХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
МЕТА заняття: навчитися одержувати емульсії та вивчити їх властивості.
МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ: пробірки, бензол, мило, судан-ІІІ, предметні скла, мікроскоп, бензольний розчин олеату свинцю, 1 % розчин СаС12.
КОНКРЕТНІ ЦІЛІ:
|
Зміст заняття
-
Практичне значення емульсій
Емульсії як дисперсні системи, що складаються із двох не змішуваних рідин (внаслідок різної полярності, в більшості емульсій полярною рідиною є вода), відіграють важливу роль в природі, зокрема в житті людини. Молоко, вершки, сметана, масло, маргарин, яєчний білок, що перебувають у вигляді емульсії, добре засвоюються людиною з перших годин життя. Ряд жирів, що вживаються з їжею (рослинна олія, тваринний жир), засвоюються тільки після переведення їх в емульсований стан, спочатку в шлунку, а потім – в дванадцятипалій кишці, де роль емульгатора відіграє жовч. Внаслідок перистальтичного переміщення отримана високодисперсна пряма емульсія проникає через стінки тонких кишок і потрапляє в лімфу та кров. В організмі жири переносяться кров’ю у вигляді емульсій та комплексів з -глобуліном, забезпечуючи жирове живлення.
Багато ліків використовуються у вигляді емульсій, причому емульсії прямого типу (першого роду, позначаються м/в (о/в), в яких дисперсною фазою є масло (олія), а дисперсійним середовищем - вода) вживають як внутрішні препарати, а оберненого типу (другого роду, позначаються в/м (в/о), що складаються з неполярного дисперсійного середовища (масла, олії) та полярної дисперсної фази (вода) – для зовнішнього вжитку в якості різних мазей, паст, кремів, лініментів, емульсійних мазей. Інколи емульгуваням вдається замаскувати неприємний смак масел, олій та смол, наприклад риб’ячого жиру, рецинової олії тощо.
Емульсії використовують у найрізноманітніших галузях науки і народного господарства. Вони мають велике практичне значення у будівництві, текстильній, шкіряній, харчовій, хімічних промисловостях, їх широко застосовують у медицині, фармації та парфюмерії.
-
Класифікація емульсій
За концентрацією емульсії поділяються на три типи:
розбавлені, в яких концентрація дисперсної фази не перевищує 0,1 % від об’єму емульсії;
концентровані з концентрацією дисперсної фази від 0,1% до 74% за об’ємом;
висококонцентровані – концентрація дисперсної фази більше 74% за об’ємом.
|
Рис. Концентрована емульсія |
Рис. Висококонцентрована емульсія |
-
Методи визначення типу емульсій
Методи визначення типу емульсій:
кондуктометричний;
флуореценції;
забарвлення емульсій;
розбавлення;
змочування фільтрувального паперу.
Емульгатори та механізм їх дії |
Емульсії агрегативно нестійки, і краплини дисперсної фази самодовільно зливаються. Цей процес називають коалесценцією. Вона призводить до повного розшарування емульсії на дві фази. В емульсіях також можливе утворення агрегатів декількох краплин, які зливаються, а існують індивідуально, і за певних умов можуть розпастися. Цей процес називають флокацією.
Агрегативна нестійкість емульсій призводить до седиментації, внаслідок чого краплини дисперсної фази осідають або спливають в залежності від їх дисперсності, різниці в густині та в’язкості фаз, що їх утворили. Стійкість емульсій залежить від розмірів краплинок та від їх концентрації. Розшарування фаз наступить тим швидше, чим більший розмір крапель та вища їх концентрація, а також чим вища температурам оточуючого середовища.
Для підвищення агрегативної стійкості емульсій застосовують емульгатори – поверхнево-активні речовини (ПАР) та високомолекулярні сполуки (ВМС), додавання яких до емульсій робить їх стійкими.
За природою емульгатори поділяють на:
гідрофільні, які краще розчиняються у воді (желатин, казеїн, альбумін, крохмаль, мила, що містять лужні метали, глина, крейда, гіпс);
гідрофобні, що краще розчиняються у маслі (смоли, каучук, холестерин, оксид свинцю (ІІ), сажа, мила, що містять лужно-земельні метали);
ліпофільно-гідрофільні – поліфункціональні органічні сполуки, до складу молекул яких входять вуглеводневий радикал та полярні функціональні групи (спиртові, карбоксильні, карбонільні тощо). Вони стабілізують емульсії як в/м і м/в.
Таблиця. Класифікація емульгаторів
Ступінь дисперсності емульгатора |
Природа емульгатора |
|
Гідрофільні |
Гідрофобні |
|
Грубодисперсні (порошки) |
СаСО3, СаSО4, Fе2О3, глина |
НgІ2, РbО, сажа |
Колоїдно-дисперсні (ВМС) |
Желатин, казеїн, альбумін, крохмаль, декстрин, гуміарабік |
Смоли, каучук, холестерин |
Молекулярно-йонні (ПАР) |
Мила лужних металів, барвники |
Мила багатовалентних металів |
Згідно з правилом Банкрофта, дисперсійним середовищем в емульсії буде та рідина, до якої емульгатор має спорідненість.
Як правило, гідрофільні емульгатори дають прямі емульсії (о/в), а гідрофобні – зворотні (в/о). Для обернення фаз, тобто переходу емульсії з одного типу в інший, необхідно додати, наприклад, СаСl2, внаслідок чого відбудеться зміна стабілізатора, що призведе до обернення фаз і емульсія о/в перетвориться на емульсію воли в олії Обернення фаз емульсії може відбуватися також при збільшенні концентрації дисперсної фази, зміні температур, а також тривалій механічній дії.
-
Способи одержання і руйнування емульсій
У більшості випадків емульсії одержують диспергуванням, що досягається інтенсивним збовтуванням або перемішуванням рідин за наявності вибраного емульгатора. Для приготування високодисперсних емульсій застосовують метод гомогенізації, або вторинного зменшення розмірів краплин емульсії. Апарат, в якому він відбувається, називають гомогенізатором.
Одержання емульсій методом конденсації застосовують рідше. Так, емульсію олії у воді отримують при пропусканні її пари крізь воду. Охолоджуючись і конденсуючись, краплинки олії утворюють дисперсну фазу.
Одним із найпростіших методів зруйнування емульсій є механічне деемульгування. Його суть полягає у руйнуванні адсорбційних оболонок на частинках дисперсної фази під час розмішування, збовтування чи центрифугування. Додавання речовин з поверхневою активністю, більшою від застосованого емульгатора, які не мають емульгуючих властивостей, призводить до витіснення емульгатора з поверхні краплинок дисперсної фази та руйнуванні емульсії. Деякі емульсії можна зруйнувати заморожуванням, нагріванням або накладанням електричного поля високої напруги.