Способи одержання і руйнування емульсій

У більшості випадків емульсії одержують диспергуванням, що досягається інтенсивним збовтуванням або перемішуванням рідин за наявності вибраного емульгатора. Для приготування високодисперсних емульсій застосовують метод гомогенізації, або вторинного зменшення розмірів краплин емульсії. Апарат, в якому він відбувається, називають гомогенізатором.

Одержання емульсій методом конденсації застосовують рідше. Так, емульсію олії у воді отримують при пропусканні її пари крізь воду. Охолоджуючись і конденсуючись, краплинки олії утворюють дисперсну фазу.

Одним із найпростіших методів зруйнування емульсій є механічне деемульгування. Його суть полягає у руйнуванні адсорбційних оболонок на частинках дисперсної фази під час розмішування, збовтування чи центрифугування. Додавання речовин з поверхневою активністю, більшою від застосованого емульгатора, які не мають емульгуючих властивостей, призводить до витіснення емульгатора з поверхні краплинок дисперсної фази та руйнуванні емульсії. Деякі емульсії можна зруйнувати заморожуванням, нагріванням або накладанням електричного поля високої напруги.

4. Високомолекулярні сполуки

Високомолекулярними сполуками (ВМС) називаються природні або синтетичні речовини з молекулярною масою від 10-15 тисяч до мільйона (10⁴- 10⁶) і більше атомних одиниць маси.

Біополімери (білки, вуглеводи, ліпіди) утворюються в процесі біосинтезу в клітинах і є важливими складовими частинами усіх живих організмів.

Біополімери виконують такі функції:

каталізують біохімічні реакції (ферменти), регулюють реакції (гормони);
зберігають та передають генетичну інформацію (дезоксирибонуклеїнова кислота - ДНК);
є резервними поживними речовинами (крохмаль, глікоген);
відіграють захисну роль (антигенні полімери, цукри, камеді та слиз рослин);
виконують структурну та опорну функції (колаген, фіброїн, кератин).

До ВМС належать майже всі живі та рослинні матеріали, зокрема вовна, волосся, шовк, натуральний каучук, різні синтетичні матеріали – каучук, пластмаси, капрон, нейлон.

Синтетичні полімери мають велике значення у медицині та фармації. Їх широко застосовують у стоматології; при внутрішньому та зовнішньому протезуванні (з них виготовляють корпуси та деталі штучних шлуночків та стимуляторів серця, протези кровоносних судин, замінники тканин кісток, очні лінзи); при виготовленні різних медичних інструментів та пристосувань, тканинних клеїв, кровоспинних губок. ВМС використовують як мембрани, які селективно пропускають окремі компоненти крові під час гемодіалізу.

ВМС застосовують як крово- та плазмозамінники, речовини, які пролонговують дію лікарських речовин (полівінілпіролідон, полі вініловий спирт, декстран, желатина). Різні модифікації целюлози застосовують для виготовлення бинтів та вати з кровоспинними та антимікробними властивостями. Волокна із синтетичних полімерів використовують у хірургічній практиці як шовний матеріал.

Деякі полімери – полі акрилова, поліметакрилова кислоти та ін. Сприяють утворенню в організмі специфічного білка – інтерферону, який сповільнює розвиток різних вірусів і захищає клітини від мікроорганізмів.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИСОКОМОЛЕКУЛЯРНИХ СПОЛУК

ВМС класифікують за різними ознаками.

І. За походженням : 1) природні, 2) штучні;3) синтетичні.

ІІ. За структурою полімерного ланцюга: лінійні; розгалужені, сітчасті.

ІІІ. За формою макромолекул полімери поділяють на глобулярні і фібрилярні.

ІV. За хімічною природою атомів, що входять у полімерні ланцюги макромолекул, полімери поділяють на: карболанцюгові; гетероланцюгові ; елементоорганічні; неорганічні.

МЕТОДИ ОДЕРЖАННЯ ПОЛІМЕРІВ

Природні ВМС утворюються в процесі біосинтезу у клітинах організмів з низькомолекулярних речовин. Розвиток молекул у клітинах живих організмів за принципом від „простого до складного”:

Клітина

↑

Ядро, мітохондрії, хлоропласти

↑

Ферментні комплекси, рибосоми, скорочувальні системи

↑ ↑ ↑ ↑

Нуклеїнові кислоти

Білки

Полісахариди

Ліпіди

↑ ↑ ↑ ↑

Мононуклеотиди