Класифікація хроматографічних методів

Метод хроматографії був відкритий у 1903 році М. Цвітом, який вперше застосував його для розділення рослинних пігментів.

У наш час хроматографію широко використовують у наукових дослідженнях та в практиці клінічних, біохімічних контрольно-аналітичних та хіміко-токсикологічних лабораторій.

Хроматографія – це фізико-хімічний метод розділення і аналізу сумішей газів, випарів, рідин або розчинених речовин за допомогою сорбційних процесів. Метод ґрунтується на різному розподілі компонентів суміші між двома фазами – рухомою та нерухомою. Речовини, що складають нерухому фазу, називають сорбентами. Вони можуть бути як у твердому, так і рідкому стані, але переважно це тверді речовини. Як сорбенти використовують Силіцій діоксид, силікагель, Алюміній оксид.

Рухома фаза – це потік рідини або газу, що фільтрується крізь шар сорбенту. Вона виконує функції розчинника і носія суміші речовин, які аналізують, і її називають сорбатом.

Хроматографічні методи поділяють за такими ознаками:

• за середовищем, в якому проводиться розділення: газова, газорідинна та рідинна хроматографія;

• за механізмом розділення: молекулярна, гель-фільтраційна, іонообмінна, осадова, розподільна хроматографія;

• за формою проведення процесу: колонкова, паперова, тонко-шарова, капілярна хроматографія.

Залежно від способу переміщення досліджуваної суміші вздовж шару сорбенту хроматографічний процес може бути фронтальним, проявниковим та витиснювальним.

Газова хроматографія

Для розділення, аналізу і дослідження речовин та їх сумішей, що не розкладаються у газоподібному стані, найбільшого застосування набула газова хроматографія. Залежно від виду сорбенту, яким заповнюють хроматографічну колонку, її поділяють на газоадсорбційну та газорідинну.

У газовій хроматографії як рухому фазу (газ-носій) найчастіше використовують інертні гази.

Процес розділення і аналізу речовин проводять за допомогою спеціальних приладів, які називають газовими хроматографами. Незважаючи на різні технічні рішення, рівень забезпечення електронними вузлами та основні технічні характеристики, принцип будови хроматографів однаковий. У кожному з них є такі вузли: система подачі газу-носія, пристрій для введення досліджуваної суміші, хроматографічна колонка, аналізатор (детектор), прилад для реєстрації та аналізу. Залежно від сорбенту, яким заповнюють хроматографічну колонку, реалізується газо адсорбційний або газорідинний варіант хроматографії. Метод газо хроматографічного аналізу дуже чутливий. Для його проведення достатньо кілька кубічних сантиметрів газу, мікролітрів рідини чи мікрограмів леткої речовини.

Газова хроматографія знайшла широке застосування у медицині для визначення вмісту багатьох лікарських препаратів, продуктів їх метаболізму, рівня жирних кислот, холестерину, стероїдів в організмі хворого. Такі аналізи дають важливу інформацію про стан здоров’я людини, перебіг хвороби, ефективність використання тих чи інших ліків.

Газову хроматографію з успіхом застосовують у токсикологічній хімії, судовій медицині, криміналістиці та гігієні.