
- •Розділ 1. Теоретична частина
- •1.1 Загальне означення алгебри
- •1.2 Грасманові добутки векторного простору
- •1.3 Зовнішні диференціальні форми
- •1.4 Диференційовані відображення
- •1.5 Диференціальні форми на допустимих множинах
- •1.6 Приклади і правила дій
- •Розділ2. Практична частина
- •2.1 Формула Стокса
- •2.1.1 Векторний і координатний запис формули Стокса
- •2.1.2 Коротка історична довідка
- •2.1.3 Теоретичне значення формули Стокса
- •2.1.3.1 Інваріантне («фізичне») означення ротора
- •2.1.3.2 Наочний сенс ротора
- •2.1.3.3 Умова потенційності поля
- •2.1.3.4 Заключні зауваження
- •2.1.4 Приклади застосування формули Стокса для знаходження циркуляції Задача 1.
- •Задача 2.
- •Задача 3.
2.1.4 Приклади застосування формули Стокса для знаходження циркуляції Задача 1.
Обчислити
циркуляцію вектора
по кривій
Г:
Перше рівняння системи задає круговий циліндр радіуса 2, твірною якого є вісь Оz. Лінія Г являє собою окружність, що є перетином циліндра і площини перпендикулярноaї до осі циліндра (див. рис.8.).
Рис.8. Схема до задачі 1.
Знайдемо ротор і нормаль:
rot
,
.
Перевірка:
div
rot
За формулою Стокса інтеграл по окружності перетворюється в інтеграл по колу
С=
,
де D проекція s в площину xOy (див. рис.8.). Для знаходження подвійного інтегралу по області Dперейдемо до полярних координат:
,
,
.
Рівняння
окружності має вигляд
=2,
тому маємо:
Знайдемо внутрішній інтеграл:
Підставляючи цей результат у зовнішній інтеграл, отримуємо:
Знаходження подвійного інтеграла можна було спростити, якби розбити його на 2 доданки:
Перший інтеграл дорівнює 0, оскільки функція непарна по х, а область D симетрична щодо осі Оу (інтеграл по лівій частині скорочується з інтегралом по правій частині). Другий інтеграл дорівнює площі області інтегрування, тобто кола.
Задача 2.
Знайти
циркуляцію вектора
по границі області, обмеженої лініями
х=0,
y=0.
Контур інтегрування складається з дуги кола і двох відрізків (див. рис.9.).
Рис.9. Схема до задачі 2.
Застосуємо формулу Стокса:
rot
,
,
Тут враховано, що інтеграл від одиниці дорівнює площі поверхні інтегрування, в даному випадку - чверті кола радіуса 3.
Задача 3.
Обчислити
циркуляцію вектора
по
контуру трикутника NPM:
M(2;0;0),
N(0;3;0),
P(0;0;1).
Розв’язання:
Точки M, N I P лежать на координатних осях, відсікаючи на них відрізки, відповідно, 2, 3 і 1 (див. рис.10.).
Рис.10. Схема до задачі 5.
Для запису рівняння площини MNP зручно використовувати рівняння площини у відрізках:
Домноживши обидві частини рівняння на 6, отримаємо: 3х+2у+6z-6=0.
Знайдемо
ротор
і застосуємо формулу Стокса:
Додатна нормаль створює гострі кути зі всіма координатними осями, зведемо поверхневий інтеграл другого роду до трьох подвійних:
Враховуючи
властивості подвійного інтегралу, а
саме, що інтеграл від одиниці дорівнює
площі поверхні інтегрування, маємо, що
подвійні інтеграли дорівнюють площам
відповідних трикутників
.
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
Зорич В.А. Математический анализ часть II.- М.: ФАЗИС; Наука; Ч.II. - 1984, 640с.
Кудрявцев Л.Д. Курс математического анализа том 2. - М.: Дрофа, 2004. - 720 с.
Будак Б.М. Фомин С.В. Кратные интегралы и ряды. - М.: Наука, 1965.
Гюнтер Н.М. Теория потенциала и ее применение к основным задачам математической физики. - М.: ГИТТЛ, 1953.
Дороговцев А.Я. Элементы общей теории меры и интеграла.- К.: Высшая шк. Головное изд-во, 1989.- 152с., 2 ил.- Библиогр.: 16 назв.
Грауэрт Г., Либ И., Фишер В. Дифференциальное и интегральное исчисления. – М.: Изд-во «Мир», 1971.
Гелбаум Б., Олмстед Дж. Контрпримеры в анализе, М., «Мир», 1967.
Курант Р. Курс дифференциального и интегрального исчисления (2 тома), М., 1967.
Смирнов В. И. Курс высшей математики (5 томов).
Фихтенгольц Г.М. Курс дифференциального и интегрального исчисления (3 тома), М., 1960.
Картан А. Дифференциальное исчисление. Дифференциальные формы.-М.: Мир, 1971.
Рудин У. Основы математического анализа. – М.: Мир, 1976.
Шилов Г.Е. Математический анализ, специальный курс, 2-е изд. – М.:1961.
Спивак М. Математический анализ на многообразиях. – М.: Мир, 1968.
Шварц Л. Анализ. Том 2. - М: Мир, 1972.
Постников М. М. Лекции по геометрии. Семестр III. Гладкие многообразия. — М.: Наука, 1987.
Кострикин А.И. Введение в алгебру. Часть 1. Основы алгебры. – М.: 2004
Винберг Э.Б. Курс алгебры. 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во «Факториал Пресс», 2001. – 544 с.
Булдырев В. С., Павлов Б. С. Линейная алгебра и функции многих переменных. — Л.: Издательство Ленинградского университете, 1985.
В. И. Арнольд. Математические методы классической механики. — 3-е изд. — М.: Наука, 1989. — 472 с
Болибрух А. А. Уравнения Максвелла и дифференциальные формы. – М.: МЦНМО, 2002.
Аграчев А.А., Сачков Ю.Л. Геометрическая теория управления. - М.: ФИЗМАТЛИТ, 2005.
Петрова Л. И. Кососимметричные дифференциальные формы. Законы сохранения. Основы теории поля. М.: Ленанд, 2006.
Ботт Р, Ту Л.В. Дифференциальные формы в алгебраичской топологии. М.: Наука, Гл. ред. физ.-мат. лит., 1989. 336 с