16. Поняття про морфеміку сулм. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова. Основні типи морфем та їх класифікація.

Усі слова української мови поділяються на слова з непохідними та похідними основами. За структурою слово може бути простим, вираженим тільки одним структурним елементом (ліс, путь, мова, ясен), і складним, здатним членуватися на кілька структурних елементів (русин, призов, апріорний). Ці структурні елементи, | найменші значеннєві частини слова, називаються морфемами. Морфема – це найменша значуща частина слова. Кожний конкретний вияв певної морфеми називається морфом (ходити, ходжу, хід). Тотожний за своїм значенням і функціями і варіантні в звуковому відношенні морфи називаються аломорфами. Кожна морфема має своє значення, особливе призначення в словотворчій структурі слова, зафіксоване традиційним місцем у слові. Залежно від значення, функції, характеру та місця в структурі слова розрізняються морфеми кореневі й афіксальні.

Кореневі морфеми становлять лексичне ядро слова. Коренем слова називається неподільна морфема, спільна для всіх споріднених слів, які мають одне лексичне ядро: сад, садовий, садівник, садівництво.[Кореневі морфеми існують як непохідні (гора, коса, озеро, бджола) і як похідні (загір 'я, прокіс, бджільник, озерний)/,Завдяки тому, що корені містять спільне загальне значення "багатьох слів, у словотворчій системі української мови утворюються гнізда споріднених слів. Слова службових частин мови мають тільки кореневу морфему.

А ф і к с а л ь н і морфеми (службові) надають слову додаткових значень маючи словотворче або формотворче значення. Словотворчі афікси є засобом творення нових слів; вони позбавлені самостійних лексичних значень і виявляють додаткові лексико-граматичні, лексичні та граматичні значення тільки в межах слова або в його формах. Формотворчі афікси утворюють форми одного слова. Афіксальні морфеми представлені в мові префіксами (приростками), суфіксами (наростками), інтерфіксами, постфіксами, флексіями (закінченнями).

Префікс — службова морфема, що стоїть перед коренем і творить нове слово: людний — безлюдний. Особливість префікса як словотворчої морфеми полягає в тому, що він приєднується до цілого слова. Префікси активно утворюють нові дієслова, надаючи словам різноманітних відтінків значень: писати — розписати, недописати, переписати, надписати. Іноді префікси утворюють тільки форми того самого слова, змінюючи вид, ступінь якості, порівняння: гарний — прегарний, писати — написати, кращий — найкращий. На відміну від суфіксів префікси не закріплюються за частинами мови. Вони можуть утворювати і дієслова, і прикметники, і іменники: пливти — припливти, міський — приміський, єднання — приєднання.

Суфікс — морфема, що стоїть після кореня} і має або словотворче, або формотворче значення. За" допомогою суфіксів утворюються нові слова різних частин мови: вітчизна — вітчизняний, ліс — лісовий, завивати — завиванець, косий — косо, асфальт — асфальтувати. Суфікси закріплюються за певними частинами мови: існують суфікси, що утворюють іменники, дієслова, прислівники, прикметники. Вони можуть передавати значення належності (динамівець, перчини), абстрактності (бідність, секретність), експресивності (дівчинонько, дідище, питаннячко), надають певного стилістичного забарвлення, позначають жіночий рід, опредмечену дію (горіння, теличка). Більшість суфіксів виконують у мові словотворчу роль, деякі утворюють форми того самого слова.

Формотворчими виступають суфікси дієслів, ступенів порівняння прикметників та прислівників, дієприкметників: стрибати — стрибнути, низький — нижчий, коротко — коротше, зробити — зроблений.

Інтерфікси— сполучні морфеми, що використовуються для зв'язку Структурних частин у складних словах. Інтерфікси об'єднують корені (два і більше) в одне самостійне слово, можуть супроводжуватися у творенні нових слів суфіксацією.» Найважливіші інтерфікси: а, є, о, у, ох. У складних словах може бути кілька інтерфіксів: медоточивий, словотворення, трьохсотий, сорокаметровий, грязеводолікарня, самозаймистий, краєзнавчий.

Постфікс - службова морфема, що стоїть у кінці слова після закінчення,! має словотворче або формотворче значення. До постфіксів належать частки -сь, -ся, -небудь, -який, -де: читати — вчитатись, підняти — піднятися, будь-який, хто-небудь. Постфікси -сь, -ся, -по можуть утворювати і форми слів: вмивати — вмиватися, піди-но.

Флексія — службову морфема, що не входить до складу основи, стоїть після суфікса або після кореня (у непохідних словах) і виражає відношення слів одне до одного у зв'язному мовленні. Флексії виділяються тільки в змінюваних словах, оформляються особливим звуком (звуками): книга, гнучкий, лікувати; разом з тим деякі іменники не мають вираженого звуком закінчення в називному відмінку, воно з'являється тільки в непрямих відмінках. Такі флексії називаються нульовими і є граматичними показниками роду, числа, відмінка.

Афікси виконують у мові важливу функцію — поповнюють лексику новими словами, які утворюються від споріднених слів.

Велике значення у словотворчій структурі має основа слова, зокрема твірна основа, яка може бути похідною і непохідною. Основа — це частина слова, що виражає його лексичне значення. Основу можуть складати або лише коренева морфема, або корінь разом з афіксами: ясен, країна, радощі, каченя, річковий.

Непохідна основа не членується на морфеми, не мотивується іншою основою. Це первісна основа, а не утворена за допомогою афіксів від споріднених слів. Лексичні значення цих слів не мотивуються, основи не членуються на складові частини.

Похідна основа — це основа, яка членується на морфеми, за значенням і формою співвідноситься зі спорідненими словами; у складі похідної основи обов'язково має бути коренева морфема та хоча б один словотворчий афікс (префікс, суфікс, інтерфікс, постфікс), який виражає відношення похідної та твірної основи: молитовник, підглянути, генетичний, ясно, асфальтобетон.

І похідна, і непохідна основи стають твірними в процесі словотворення. Це означає, що кожна з них може утворювати нові слова за допомогою словотворчих афіксів. Твірна основа — це основа (похідна або непохідна), від якої в мові утворюються нові слова: холод (непохідна) — холодний (похідна) — холодник; земля (непохідна) — земляний (похідна) — землянка.