11. Чергування голосних фонем в сулм. (з історичним коментарем).

Чергування фонем, яке в сучасній українській мові не залежить від фонетичних умов, у більшості випадків з'явилося як наслідок давніх фонетичних процесів.

Чергування Е з О (брести-бродити,везти-возити). Чергування дуже давнє відоме всім суч.слов’ян.м. та деяким індоєвроп. (грец., латин.). ймовірно, що виникло воно ще в дослав’ян.період у зв’язку з диференціацією наголосу (а саме, у наголошеній позиції зберігався Е, а в ненаголош. − О). Виникнення цього чергув. зв’язане з певними фонет.умовами, проте ще в спіл.слов.мові воно набувало грамат.значень за його допомогою почали розрізняти граматичні категорії. Е вживався в первинних основах дієсловах, що означ. одноразову дію, а О відповідно до нього в імен.основі, та в осн.дієслова, що озн.тривалу, або многократну дію. Через давньорус.це чергування Е зО успадкувала СУМ та ін. слов.мови. Н-д, веліти-воля, беру-збори. Якщо чергування Е з О в ст.сл. мові відбувалося в сполучниках з наступним плавним Р, то в СУМ воно відбилося в повноголоссі –ЕРЕ-, -ОРО- (стерегти-сторож, веретено-ворочати).

Чергування І з А (сідати-садити, лізти-лазити) розвинулося з індоєвр. Довгих ō та ē, що не збереглися, а змінилися ē − Ђ, а ō − а; внаслідок чого відбулося чергування ē − Ђ успадковане давньорус. мовою. На ґрунті УМ Ђ змін.на І, це і дало чергування І з А.

Чергування Е з І (мести-замітати, плести –заплітати, летіти-літати). Чергування є наслідком колишнього чергування ĕ та ē; з ĕ розвинулося Е, а з ē − Ђ, що в УМ змінився на І. Е виступає на означені одноразової протяжності дії, І − а означення повторної багатократності дії.

Чергування О з А (гонити-ганяти, котити-катати, стояти-стати). Чергування є наслідком спіл.слов. чергування ŏ та ă з ā та ō. ŏ та ă в усіх слов’янських мовах дали О, а ā та ō − А. чергування О з А відбувається в корені слів і пов’язане зі зміною їх значень. О − пов’язане з протяжною неповторюваною дією, а А- повторюваною, але у багатьох парах це відношення чітко не виявляється, але й стирається (зломити-зламати). Однак в СУЛМ є ряд таких слів, у яких в аналогічній позиції чергування не відбувається (мовити-вимовити, топити-потопати, просити-прощати).

Чергування У − А (трусити-трясти, грузнути − грязь).

Чергування І − И (ліпити-липнути).

Чергування И − Ø (дожидати-ждати, засинати-заснути, запинати-запнути).

Чергування Е − И − Ø (дерти-здирати-драти, терти-стирати-тру).

Чергування И − ОВ (рити-рови).

Чергування У − ОВ (кузня-коваль).

Чергування И − ІЙ (сито-сіяти).

Чергування У − И − О − Ø (сухий-висихати-сохнути-висхлий).

Чергування І − И − ОЙ − Ø (напій-пити-поїти-п’ю; бій-бити-бої-б’ю).

Чергування О − И − Ø (посол-посилати-слати).

Найдавніші чергування властиві усім слов’янським мовам, названі є спадщиною спіл.сл. фонет. процесів. Серед пізніших виділяють такі чергування:

Чергування О − Е − Ø належить до поширених явищ в УМ розвинулися в давньорус.мові прибл.11-12 ст. на місці колишніх зредукованих ъ та ь, і перейшло в усі сх.сл.мови. Виникнення чергування зумовлено двома причинами: 1. сильною позицією зредукованих , у якій вони вокалізувалися (прояснилися) у голосні повного творення ъ-о, ь-е; 2. слабкою їх позицією, у якій зредуковані занепадали. Занепад зредукованих або їх вокалізація тій самій морфемі (у різних формах того самого слова), або в споріднених словах, поклали початок чергуванню О та Е з Ø (сънъ-сон, дьнь-ден). Голосні О та Е, що утворилися з колиш. зредукованих є новими або вторинними чи секундарними. Саме тому, що вони чергуються з Ø їх назив. випадними. Чергування О − Е − Ø відбувається тепер: - у суфіксах -ок-, -к- (сучок-сучка, садок-садка); - у суфіксі –ець- (борець- борця, хлопець-хлопця); - у відозва (відозва-відзиватися); - у ряді кореня (сон-сну, пес-пса). Чергуються з Ø і так звані вставні О та Е, що розвинулися після шумних перед сонорними Р, Л, М, Н, якщо після сонорного в давньорус. мові занепав ъ чи ь (сосна-сосон, капля-капель). Отже,з Ø чергуються як випадні, так і вставні О та Е, це чергування відбувається в УМ при словотворенні та словозміні.

Чергування О − Е − І, це чергування належить до спец. укр. Голосн О та Е виступають у відкритому складі, а І − у закритому при словозміні та при словотворенні (особа-осіб, піч-печі,кінь-коня). Чергування пов’язане із занепадом зредукованих ъ та ь, щоб чергування відбулося необхідно дві умови: 1. з І у закритому складі чергуються лише О та Е давні (первинні, етимологічні); 2. О та Е чергуються з І не в кожному закритому складі, а тільки в так званому «новозакритому», який утворився після занепаду зредукованих (столъ-стōл-стоол-стуол-стуел-стуил-стуіл-стіл − Півторак). Давні голосні О та Е у відкритому складі залишаються без змін. Не зазнали змін і тоді, коли в наступному складі не було зредукованих (коса, семи, росла). Отже, чергування О та Е з І виникло тому, що в одних умовах О та Е збереглися, а в інших (у новозакритому складі) на їх місці розвинувся І.

Чергування Е з О після шиплячих та Й (шести-шостий, четвертий-чотири, лієчка-лійок). Е після шиплячих та Й вживається: 1. перед наступним пом’якшеним приголосним (вечеря, учень); 2. перед наступним складом з Е та И, що походить з давньорус. И (І) (четверо, джерело, пшениця); 3. О перед наступним твердим приголосним, а саме перед складом з А та О та У, И (книжок, копійок,бджола). У давньорус.мові у позиції після шиплячих та Й вживається Е, що зберігся в УМ перед наступним пом’якшеним приголосним, а перед твердим змінився на О. Оскільки в одних словах зі спорідненими основами є умови для зміни Е−О після шиплячих та Й, а в інших їх не було, то в УМ утворилося чергування Е з О у цій позиції (вечеря-звечора, шести-шостий).