45. Безсполучникові складні речення. Структурно-семантичні типи бср, їх характеристика.

Дотепер не з'ясовано теоретичні питання щодо їх граматичної природи, синтаксичної форми та синтаксичного значення, не визначено статусу інтонації, по-різному трактуються різновиди цих одиниць.

О. Пєшковський розглядав безсполучникові конструкції як різновиди складносурядних і складнопідрядних речень. Цей погляд довго панував у мовознавстві, а дехто дотримується Його й нині

Наприкінці 50-х років XX ст. стався злам у тлумаченні природи складних безсполучникових речень, чому сприяли праці М. Поспєлова, Є. Коротаєвої, Є. Іванчикової та ін. Зокрема, М. Поспєлов обґрунтовує, що складні безсполучникові речення становлять інший тип речень, ніж складносурядні та складнопідрядні. Учений виокремив складні безсполучникові речення із парадигми речень сполучникового типу. Ця концепція мала вплив і на українських мовознавців (Б. Кулик, І. Вихованець, Л. Кадомцева, С. Бев-зенко таїн.).

В україністиці ідеї М. Поспслова про безсполучникові складні речення як окремий тип складних структур розвинув Сергій Дорошенко

Складні безсполучникові речення — речення, частини яких об'єднуються в єдине структурно-семантичне ціле Інтонаційно, без допомоги слолучник/в / сполучних слів.

Щодо наявності предикативних компонентів складні безсполучникові речення можуть бути елеменпгарни-мй (дві предикативні одиниці) і неелементарними, багатокомпонентними (три і більше предикативних одиниць).

Складні безсполучникові елементарні речення

Складні безсполучникові елементарні речення є базовими конструкціями в системі складних безсполучникових утворень, їх поділяють на речення з однорідними частинами і речення з неоднорідними частинами.

Речення з однорідними частинами. У цих реченнях між складовими частинами існують часові (темпоральні) і зіставно-протиставні семантико-синтаксичні відношення.

1. Речення з часовими відношеннями, їх переважно кваліфікують як речення перелічувальної семантики, а деколи — як синоніми складносурядних речень, безсполучникові складносурядні речення. Часові відношення вказують на одночасність дій, явищ або на їх послідовність.

2.Речення із зіставно-протиставними відношеннями. Донедавна ці речення кваліфікували як протиставні чи зіставні або ж зіставно-протиставні. Нині ці конструкції розрізняють, наголошуючи на деяких відмінностях між ними.

У реченнях зі значенням зіставлення виражаються співвідношення двох схожих чи неоднакових явищ, що не суперечать одне одному, не перебувають у значеннєвому контрасті. Такі речення однотипні за будовою. Характерною ознакою компонентів таких конструкцій є структурний паралелізм,.

Речення з неоднорідними частинами. У них найчастіше виражаються умовні, причиново-наслідкові, часові, допустові, цільові і пояснювальні семантико-синтаксичні відношення.

1. Речення з умовним значенням. Розглядаються мовознавцями по-різному. Так, Б. Кулик виокремлює реальні та ірреальні безсполучникові речення зі значенням умови. Автори «Русской грамматики» стверджують, що поняття «реальності» не сумісне з поняттям «умовності», І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська, дотримуючись цього погляду, виділяють безсполучникові комунікати зі значенням потенційної та ірреальної умови, що є цілком слушно.

2.Речення з причиново-наслідковими відношеннями, їхні частини здатні до транспозиції,

У безсполучникових причиново-наслідкових реченнях причина і наслідок можуть міститися і в першій, і в другій частині. Залежно від цього вони співвідносяться з відповідними типами складнопідрядних речень, напр.: Літаки спустилися нижче — в повітрі завили бомби (Д. Ткач

3.Речення з часовими відношеннями. У цих реченнях перша частина завжди вказує на час дії, стану, процесу, про які повідомляється у другій частині, напр.: Гаї шумлять — я слухаю (П. Тичина); Прийде осінь — у засіках буде хліб золотий (О. Десняк). Ці конструкції, як і сполучникові речення, за допомогою видо-часових форм дієслів присудків, порядку розташування складових частин, інтонації виражають одночасність або послідовність дій, явищ.

4. Речення з допустовими відношеннями. У першій частині таких конструкцій виражається умова, всупереч якій відбувається те, про що повідомляється в другій частині. Як і складнопідрядні речення з підрядним допустовим, ці конструкції близькі за значенням до складносурядних протиставних речень,

4/Речення з цільовим значенням. Вони співвідносні зі складнопідрядними реченнями мети з постпозитивною підрядною частиною. Як окремий різновид такі утворення розглядають Б. Кулик, С. Дорошенко, І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська,

5.Речення з пояснювальними відношення м й. У них друга частина пояснює першу в цілому або ж якийсь член речення у першій частині,

Першим виділив безсполучникові пояснювальні речення М. Поспєлов 7. Речення з пояснювально-приєднувальними відношеннями. Вони не співвідносні з сполучниковими реченнями,

Рідко трапляються речення з порівняльними відношеннями між частинами,

Складні безсполучникові багатокомпонентні речення

Конструкціям, що складаються з трьох і більше предикативних одиниць, поєднаних безсполучникове, притаманні структурні і семантичні особливості, що не завжди реалізуються в елементарних безсполучникових реченнях

Складні безсполучникові багатокомпонентні речення — речення, що складаються з трьох і більше предикативних одиниць і являють собою багатокомпонентні безсполучникові утворення, ': частини яких можуть перебувати між собою у відношеннях однорідності або неоднорідності

Залежно від відношень між предикативними одиницями виділяють три різновиди цих конструкцій: з однорідною безсполучниковістю, з неоднорідною безсполучниковістю, з однорідною і неоднорідною безсполучниковістю.

1. Реченням однорідною безсполучниковістю. Найпоширенішими є поєднання трьох-п'яти речень, що виражають одночасність, часову послідовність дій, явищ. У цих структурах, як правило, чітко визначаються семантичні відношення між реченнями

2. Речення з неоднорідною безсполучниковістю. Конструкції з відношеннями семантичної неоднорідності речень реалізуються в мовленні рідко, напр.:Оце я розумію: тільки заштопали чоловіка — уже він і на коні (О. Гончар);

3. Речення з однорідною і неоднорідною безсполучниковістю. Функціонують у мові й такі утворення, у яких між одними реченнями наявні відношення рівноправності, між іншими — семантичної неоднорідності.