38. Просте ускладнене речення. Основні умови відокремлення. Типи відокремлених членів речення, їх характеристика.

Синтаксичні конструкції, у яких наявні однорідні або виокремлені члени речення, а також вставні і вставлені компоненти, звертання.

Із синтаксичного погляду ускладненими є речення, в структурі яких наявні два основні типи синтаксичних зв'язків: додаткова предикативність і внутрішньорядні відношення.

З формально-синтаксичного погляду до ускладнених конструкцій відносять речення з однорідними членами, з відокремленими другорядними членами, із вставними і вставленими компонентами, звертаннями. Наявність хоча б однієї з цих синтаксичних структур і робить речення ускладненим.

Відокремлені другорядні члени, виражені дієприкметниковими, дієприслівниковими, порівняльними, прийменниково-іменними зворотами, розширюють і ускладнюють структуру простого речення на основі субординації (кожен такий компонент синтаксично підпорядковується якомусь членові елементарної структури (напр,, дієприслівник чи дієприслівниковий зворот підпорядковується дісслівному членові)). Ускладнення на основі координації — це ускладнення однорідними, уточнювальними, пояснювальними членами.

Речення з однорідними членами

Ф. Буслаєв називав конструкції з рядами стягненими реченнями, а відповідні члени речення кваліфікував як стягнені підмети, присудки, означення, додатки, обставини. Такий погляд давав підстави для обґрунтування спорідненості таких конструкцій зі складними реченнями. Тому й значно пізніше термін «стягнене речення» залишався популярним. Так, О. Пєшковський стягненими називає речення, що містять у своєму складі однорідні члени, зазначаючи, що «речення ці такі ж давні, як і «нестягнені», і процес самого «стягнення» довести не можна». Тому не випадково історики мови (О. Потебня, Д. Овсянико-Куликовський, О. Шахматов) не вживали цього терміна.

Учення О. Пєшковського про стягнеш речення з однорідними членами мало вплив на багатьох мовознавців, у т. ч. й українських (О. Синявський, Л. Булаховськийтаін.). О. Мельничук розглядає однорідність у розділі про синтагматичне членування речення \ вводить поняття про однорідні синтагми.. Українські мовознавці Б. Кулик, І. Вихованець, Г. Козачук усі речення з однорідними членами розглядають як прості ускладнені, що є цілком виправдано.

Основним різновидом ряду с однорідні члени. Однорідні члени речення — члени речення, що перебувають в однакових синтаксичних відношеннях з одним із членів речення і поєднуються між собою сурядним зв'язком.

Однорідні члени речення мають такі особливості:

займають позицію одного члена речення;

пов'язуються з одним і тим самим членом речення підрядним зв'язком;

поєднуються між собою сурядним зв'язком;

—здебільшого виражаються однаковими частинами мови;

—переважно виражають однотипні поняття. Однорідними можуть бути всі члени речення: підмети, присудки, означення, додатки, обставини

Тому однорідні члени пов'язуються з іншими компонентами речення не окремо, а лише в структурно-семантичній єдності, в сурядному ряду. Всі однорідні другорядні члени є супідрядними, оскільки підпорядковуються тому самому членові речення. Структурно-семантична цілісність блоку однорідних членів може виражатись не лише сполучниками, а й прийменниками, частками, формою множини слів, що поєднуються з блоком, наявністю спільного другорядного члена, узагальнювального слова та ін.

Однорідні підмети і присудки, поєднуючись предикативним зв'язком у формі взаємозалежної координації, не залежать від жодного члена.

При однорідних членах речення можуть уживатися узагальнювальні слова. Узагальнювальне слово — слово, що вживається при однорідних членах речення, виражає загальне значення однорідних членів і є родовим поняттям до них як видових понять.

Узагальнювальні слова виступають тими самими членами речення, що й однорідні. Ними найчастіше с займенники весь, всякий, кожний, ніхто, ніщо, прислівники всюди, скрізь, завжди, кругом, навкруги, ніде, ніколи та іменники. Узагальнювальні слова можуть уживатися як перед однорідними членами, так і після них,

Однорідні означення. Це означення, які виступають як супідрядні, тобто кожне з них безпосередньо пов'язане з означуваним словом і перебуває в таких самих відношеннях з ним, як і інші. Основою однорідності означень є можливість об'єднання видових ознак, що ними виражаються, ширшими (родовими) поняттями. Поєднуються однорідні означення сурядними сполучниками або ж безсполучниковим зв'язком і перелічувальною інтонацією. Однорідними одночасно можуть виступати узгоджені й неузгоджені означення. Однорідні означення характеризують предмет з одного боку,

Прикметник і дієприкметниковий зворот, які виступають разом, теж є однорідними означеннями, напр.: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О. Гончар).

Неоднорідні означення. Характеризують предмет з різних боків, при цьому часто поєднуються якісні та відносні прикметники, напр.: Величезна скляна будівля виросла перед ним

Означуваного слова стосується безпосередньо лише перше неоднорідне означення; решта стосуються сполучення цього означення і означуваного слова.