31.Вигук, його роль у реченні. Групи вигуків за значенням, їх уживання. Перехід у вигуки повнозначних слів.

Вигук особливий розряд слів, які не мають номІнативної функції і служать для безпосереднього найкоротшого вираження різних емоцій і волевиявлень.

Акад. В В. Випоградов :Вигуки становлять у сучасній мові живий і багатий шар суто суб'єктивних мовних знаків, саме — знаків, що служать для вираження емоційно-вольових реакцій суб'єкта на дійсність. Виражаючи емоції, настрої, вольові спонукання, вигуки не означають і не називають їх».

Отже, вигуки не є такими назвами почуттів, волевиявлень, як, приміром, іменники радість, жах, біль, сміх, привіт та ін., вони морфолгічно нерозкладні; вони не мають лексичного значення і граматичних категорій (роду, відмінка, числа; особи, часу, способу), але як слова людської звукової мови разом з інтонацією (а іноді і супроводжувані мІімікою, жестами) служать для вияву радості, жаху, болю, сміху,привітання тощо; вони соціальне усвідомлені як загальновизнане вир; ження емоцій і волевиявлень у мові даного народу.

Всі ці ознаки дають, підставу вважати вигуки особливим розрядом слів, що стоять осторонь від повнозначних і службових частин мові

Групи вигуків за способом творення і походженням За способом творення вигуки поділяються на дві основні групи. До першої належать первинні вигуки, утворені а) з одного голосного звука, що вимовляється з більшим чи меншим ступенем трива лості, наприклад: А! О! У! Е! та ін.; б) з двох звуків, наприклад Ах! Ех! Ох! Ух! Ай! Ой! На! Но! Гм! та ін.; в) з. трьох І більш звуків, наприклад: Дза/ Еге! Ого!; г) сполученням двох і більше одна нових первинних вигуків, наприклад: Ай-ай-ай! Ох-ох-ох!

До другої групи належать вигуки, утворені від повнозначних частій мови, які втратили номінативну функцію і стали звичайними виразни нами почуттів і волевиявлень. Такі вигуки називаються вторинними або похідними, наприклад, вигуки, що походять а) від іменників Жах! Дурниці!; б) від дієслів: Здрастуйте/; в) від словосполучень що втратили свою початкову форму і злились у ціле слово: Спасибі (від спаси бог — спаси біг).

До похідних вигуків також належать слова, вживані для прикликанні або відгону тварин. Такі вигуки утворилися від побутових видозміне них назв тварин, наприклад: киць-киць-киць! (від кицька), кабась кабась! (від кабан],

За походженням одні вигуки є здавна українськими: Матінко Лишенько! Добридень! На добраніч!, інші—запозичені з інших Алло! Біс! Шах!

Розряди вигуків За значенням вигуки поділяються па дві групи: 1) вигуки, що служать для вираження емоцій, почуттів; 2) вигуки, що служать для вираження волевиявлень.

До першої групи належать ті вигуки, що виражають приємні по чуття і переживання (радість, захоплення тощо) або неприємні чи важкі почуття, важкий або неприємний психічний чи фізичний стан, як сум, страх; вигуки, що виражають емоційне реагування, на факти і явища реальної дійсності (іронію, докір, недовір'я, сумнів, роздумування тощо.

В ролі'вигуків можуть виступати повнозначні частини мови. У таких вадках вони втрачають своє первісне граматичне і лексичне значення, і почуттів людини, набувають того чи ншого емоційного, або експресивного забарвлення, наприклад: Жах! Господи! Боже! Леле! Лелечко! Мамочко! Матінко! Лишенько! Го-'уенько! та ін.:

Вигуками Іменникового походження е також слова, що виражають емоційну оцінку чогось, стверджують поганий підсумок чи констатують поганий кінець, смерть, крах і т. п,, як-от: Браво! Слава богу! Капут! \мба! Кришка!

Рідще вигуки походять від дієслів, наприклад: Подумаєш, який притний! Прошу!

До вигуків належать також слова І словосполучення, що виражать подяку, лайку, привітання, прощання, божбу та ін., наприклад: Спасибі! Добридень! Добривечір! На добраніч! До побачення! Продавайте! їй-богу

До другії групи належать вигуки-імперативи, тобто вигуки, що виражають спонукання до якоїсь,-дії або оклик, бажання привернути .ось увагу: Геть! Цить! Ну! Стоп! Алло! а ін; Окрему підгрупу серед цих вигуків становлять різні слова для спонукання тварин до чогось, зокрема для прикликання або відгону тварин: Но! Тпру! (до коней); тю-тю-тю, ціп-ціп-ціп... (до курей); гулі-гулі- > гулі (до голубів); паць-паць-паць (до свиней); киш! (до птахів). Вигук не має граматичного зв'язку з іншими словами в реченні,1 якщо він не вжитий у значенні якоїсь повнозначної частини мови. Пов'язуватись з іншими словами в реченні можуть лише деякі вигуки — ті, що служать для вираження волевиявлень, наприклад: Геть від мене! Спасибі вам! Ну тебе! На добраніч, вам, ниви!

Коли вигуки набувають значення повнозначних частин мови (іменника, дієслова), тоді бони виступають у функції членів речення, наприклад, присудком: — О,—думаю,—яка цяцька нога в тебе. Далі— зирк-зирк на неї—аж вона в нього ганчір'ям обмотана поверх чобота (Тесл

Такі вигуки вживаються в мові в ролі присудків для вираження раптової дії.

Іноді вигуки субстантивуються — вживаються в мові в ролі підмета ЩЦесн або додатка: Те «.хха» зупинило його серед хати (Коцюб). Не співа на добраніч пташина (Л. Укр.).

Від вигуків утворюються інші частини мови, найчастіше дієслова й іменники: ой—ойкати, пхи—пхикати, хе — хекати; охонькщ ахоньки, ойкання, хекання.