27.Прислівник, його морфологічні ознаки та синтаксична роль. Групи за значенням. Питання про слова категорії стану.

Прислівником називається невідмінювана частина мови, що виражає якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ознаку ознаки (тобто ступінь або міру вияву іншої ознаки). У реченні прислівник виступає в ролі обставини. Наприклад: Широко розлилася наша річка У ролі підмета і додатка прислівник буває тільки тоді, коли він вживається в значенні іменника, наприклад:. Я радий твоєму „відмінно".

Найважливішою типовою морфологічною ознакою прислівників є їх незмінність Другою морфологічною ознакою прислівників є особливі, характерні для них суфікси -о, -е (ясно, добре), суфікси -и, ~ому, -ему у присліниках, що мають префікс по-, наприклад: по-українськи.

Третьою ознакою прислівників є лексична І словотворча співвідносність їх з усіма відмінюваними частинами мови (високо — високий, внизу — низ, по-моєму — мій).

Розряди прислівників за значенням За семантико-синтаксичними ознаками прислівники поділяються на два основні розряди: означальні і обставинні.

До першого розряду належать прислівники, що показують якісні ознаки дії, стану (добре написав, міцно спить), спосіб або образ їх вияву (їхати верхи, виє по-вовчи), кількісний ,вияв ознаки (надзвичайно весела людина; досить активно виспціт.є)

Означальні прислівники охоплюють три групи: 1) якісно-означальні (красиво, яскраво, тихо, схвильовано),; 2) способу дії; 3) кількісно-означальні.

До другого розряду належать прислівники, що означають зовнішні обставини, при яких відбувається дія, протікає стан — часові і просторові (вранці надворі чути голоси), та прислівники, що означають стимули, мотиви дії — причину, мету (зозла кричав, навмисне не передав).

Прислівники, що належать до розряду обставинних, поділяються на чотири групи: 1) прислівники часу; 2) прислівники місця; 3) прислівники причини; 4) прислівники мети.

Загальне поняття про категорію стану як частину мови Невідмінювана частина мови, що охоплює слова із значенням стану, які виступають головним членом у безособовому реченні, називаються категорією стану, наприклад: Маковейчику просторо і легко на 'серці. Треба хазяїну на хутір...

Основні1 ознаки, що об'єднують слова категорії стану як певну частину мови і відрізняють її від інших морфологічних розрядів слів, такі:

Слова категорії стану мають особливу синтаксичну функцію: виступають головним членом в безособовому реченні, наприклад: Видно шляхи полтавськії

Слова категорії стану часто сполучаються: а) Із зв'язкою (було, буде; стало, стає, стане; зробилося, робиться, зробиться) — наявною або «нульовою», яка надає їм значення того чи іншого часу. Наявною зв'язка буває в формах минулого і майбутнього часу; нульова зв'язка означає теперішній час, Прикро й боляче було (Ряб.); б) з інфінітивом: Шкода журитись, молодичко! (М. В.).

Слова категорії стану вживаються переважно у формі дійсного способу , рідше — умовного способу, що утворюється приєднанням частки би (б) до допоміжного дієслова: Добре було б їй при матері рідній

Виступаючи тільки головним членом у безособовому реченні, слова категорії стану .ніяких слів (членів речення) не пояснюють (неузгоджуються і не керуються); навпаки, при словах категорії стану можуть бути пояснюючі