
- •2.Писемна й усна форми сулм. Функціональні стилі української літературної мови.
- •3.Укр.. Мова і діалекти на різних етапах суспільно історичного розвитку. Діалектне членування сулм, Питання про діалектну базу сулм.
- •10. Зміни звукового складу слів у мовному потоці: акомодація, асиміляція, дисиміляція, спрощення (з історичним коментарем).
- •11. Чергування голосних фонем в сулм. (з історичним коментарем).
- •12. Чергування в системі приголосних фонем в сулм. (з історичним коментарем).
- •13. Орфоепія. Сучасні орфоепічні норми, причини відхилень від них. Норми українського наголосу.
- •14. Орфографія. Принцип української орфографії.
- •16. Поняття про морфеміку сулм. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова. Основні типи морфем та їх класифікація.
- •17. Словотвір як учення про творення слів і загальні принципи їх мотивації. Основні словотвірні поняття. Способи словотвору.
- •21. Займенник, його граматичні ознаки, розряди за значенням, особливості відмінювання. Явище прономіналізації.
- •3. Кого? що
- •23. Дієслово, його семантичні морфологічні ознаки та синтаксична роль. Основні форми дієслів. Дві основи дієслова, їх роль у творенні дієслівних форм. Категорія виду.
- •25. Дієприкметник як дієслівна форма. Активні та пасивні дієприкметники, їх творення та вживання. Дієслівні форми на -но, -то.
- •26.Дієприслівник як дієслівна форма. Дієприслівники доконаного і недоконаного виду, їх творення і синтаксична роль. Перехід дієприслівників у прислівники та прийменники.
- •27.Прислівник, його морфологічні ознаки та синтаксична роль. Групи за значенням. Питання про слова категорії стану.
- •5. Слова категорії стану на -о, -е можуть мати форми ступені порівняння: Було весело — стало веселіше.
- •28.Службові частини мови. Прийменник.
- •1.Залежно від часу походження прийменники поділяються на дві основні групи: первинні і вторинні.
- •3. За будовою прийменники поділяються на три групи: прості, складні і складені.
- •29.Сполучники, синтаксичні функції, морфологічний склад. Сполучники сурядності і підрядності, їх групи. Розмежування сполучників і сполучних слів. Перехід повнозначних слів у сполучники.
- •30.Частки як службові слова. Групи часток за значенням. Правопис часток.
- •31.Вигук, його роль у реченні. Групи вигуків за значенням, їх уживання. Перехід у вигуки повнозначних слів.
- •32.Словосполучення як одиниця синтаксису. Типи словосполучень, їх характеристика.
- •33. Речення як основна синтаксична одиниця мови, його значення. Типи простих речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні. Окличні речення.
- •34. Двоскладне просте речення. Підмет і присудок, їх типи та способи вираження
- •35. Другорядні члени речення, їх функції в поширенні двоскладного речення. Означення, додаток, обставина.
- •36. Односкладні речення. Характер головного члена в них. Структурно- семантичні типи односкладних речень.
- •37. Неповні двоскладні та односкладні речення. Структурно-семантичні різновиди неповних речень. Нечленовані речення.
- •38. Просте ускладнене речення. Основні умови відокремлення. Типи відокремлених членів речення, їх характеристика.
- •39. Відокремлені другорядні члени речення. Основні умови відокремлення. Типи відокремлених членів речення, їх характеристика. .
- •44. Багатокомпонентні складнопідрядні речення, їх різновиди та характеристика.
- •45. Безсполучникові складні речення. Структурно-семантичні типи бср, їх характеристика.
27.Прислівник, його морфологічні ознаки та синтаксична роль. Групи за значенням. Питання про слова категорії стану.
Прислівником називається невідмінювана частина мови, що виражає якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ознаку ознаки (тобто ступінь або міру вияву іншої ознаки). У реченні прислівник виступає в ролі обставини. Наприклад: Широко розлилася наша річка У ролі підмета і додатка прислівник буває тільки тоді, коли він вживається в значенні іменника, наприклад:. Я радий твоєму „відмінно".
Найважливішою типовою морфологічною ознакою прислівників є їх незмінність Другою морфологічною ознакою прислівників є особливі, характерні для них суфікси -о, -е (ясно, добре), суфікси -и, ~ому, -ему у присліниках, що мають префікс по-, наприклад: по-українськи.
Третьою ознакою прислівників є лексична І словотворча співвідносність їх з усіма відмінюваними частинами мови (високо — високий, внизу — низ, по-моєму — мій).
Розряди прислівників за значенням За семантико-синтаксичними ознаками прислівники поділяються на два основні розряди: означальні і обставинні.
До першого розряду належать прислівники, що показують якісні ознаки дії, стану (добре написав, міцно спить), спосіб або образ їх вияву (їхати верхи, виє по-вовчи), кількісний ,вияв ознаки (надзвичайно весела людина; досить активно виспціт.є)
Означальні прислівники охоплюють три групи: 1) якісно-означальні (красиво, яскраво, тихо, схвильовано),; 2) способу дії; 3) кількісно-означальні.
До другого розряду належать прислівники, що означають зовнішні обставини, при яких відбувається дія, протікає стан — часові і просторові (вранці надворі чути голоси), та прислівники, що означають стимули, мотиви дії — причину, мету (зозла кричав, навмисне не передав).
Прислівники, що належать до розряду обставинних, поділяються на чотири групи: 1) прислівники часу; 2) прислівники місця; 3) прислівники причини; 4) прислівники мети.
Загальне поняття про категорію стану як частину мови Невідмінювана частина мови, що охоплює слова із значенням стану, які виступають головним членом у безособовому реченні, називаються категорією стану, наприклад: Маковейчику просторо і легко на 'серці. Треба хазяїну на хутір...
Основні1 ознаки, що об'єднують слова категорії стану як певну частину мови і відрізняють її від інших морфологічних розрядів слів, такі:
Слова категорії стану мають особливу синтаксичну функцію: виступають головним членом в безособовому реченні, наприклад: Видно шляхи полтавськії
Слова категорії стану часто сполучаються: а) Із зв'язкою (було, буде; стало, стає, стане; зробилося, робиться, зробиться) — наявною або «нульовою», яка надає їм значення того чи іншого часу. Наявною зв'язка буває в формах минулого і майбутнього часу; нульова зв'язка означає теперішній час, Прикро й боляче було (Ряб.); б) з інфінітивом: Шкода журитись, молодичко! (М. В.).
Слова категорії стану вживаються переважно у формі дійсного способу , рідше — умовного способу, що утворюється приєднанням частки би (б) до допоміжного дієслова: Добре було б їй при матері рідній
Виступаючи тільки головним членом у безособовому реченні, слова категорії стану .ніяких слів (членів речення) не пояснюють (неузгоджуються і не керуються); навпаки, при словах категорії стану можуть бути пояснюючі