26.Дієприслівник як дієслівна форма. Дієприслівники доконаного і недоконаного виду, їх творення і синтаксична роль. Перехід дієприслівників у прислівники та прийменники.

Дієприслівник — це незмінна дієслівна форма, яка об'єднує в собі ознаки дієслова і прислівника. Він вказує на додаткову дію і пояснює основну, виражену дієсловом: «Він ішов собі, похнюпившись, тихо ногу за ногою посилаючи» (Панас Мирний).

Дієприслівникам властива така дієслівна ознака, як здатність виражати категорії виду і часу. Часове значення у дієприслівниках морфологічно не виражене.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу. їхнім формальним показником є суфікс -чи: читаючи, кажучи, лежачи, гудучи, взуваючи, терплячи. Вони можуть означати довготривалу другорядну дію, яка відбувається одночасно з дією основною, вираженою дієсловом-присудком; «Гнат коло каганця лагодив шлеї, сидячи на триногому стільчику» (М.Коцюбинський).

Дієприслівники недоконаного виду можуть виражати такі дії, тривалість яких більша, ніж тривалість дій, виражених дієсловом-присудком. Це так звані конструкції зі значенням включення: «Сторож, несучи снідання, стукнув дверима» (Панас Мирний); «На дереві спросоння тьохнула пташка, обриваючись з дерева» (М. Стельмах).

Значно рідше дієприслівники недоконаного виду виражають другорядну дію, яка відбулася перед основною дією. Це конструкції зі значенням попередності другорядної дії: «Машина, петляючи гарячими задимленими вулицями, вилетіла на по-мережене надвечірніми тінями шосе» (М. Стельмах).

Значення наступності другорядної дії, вираженої дієприслівником недоконаного виду, в основному, зумовлене семантикою дієслова-присудка у формі доконаного виду: «Випускаючи метал, він зовсім забув про яму, залишену йому нічною зміною» (В. Собко).

Дієприслівники доконаного виду творяться від основи минулого часу. їхнім формальним показником є суфікс -ши (-вши): написавши, прочитавши, відповівши, принісши, перемігши.

Як правило, дієприслівники минулого часу означають другорядну дію, яка передує основній дії: «Настя, вставши удосвіта, палила в печі на обід» (М. Коцюбинський). Можуть також виражати другорядну дію, яка відбувається одночасно з основною дією або після неї. Такі дієприслівники стоять переважно після дієслова: «Весна пройшла степом, визеленивши луки раніше, ніж: минулого року» (М. Стельмах). Як і дієслово, дієприслівник може керувати іменниками і мати при собі пояснювальні слова, разом з якими він утворює дієприслівниковий зворот.

Будучи невідмінюваною дієслівною формою, дієприслівник, як і прислівник, виконує в реченні роль обставини.

Дієприслівники і дієприслівникові звороти у функції обставини способу дії іноді виконують роль поширених порівнянь:

«Крутояр трохи винувато глянув на Ковальова, ніби бажаючи попросити пробачення...» (В. Собко).

Деякі дієприслівники можуть утрачати дієслівні ознаки й повністю переходити в прислівники. Цей процес називається адвербіалізацією дієприслівників. Пор.: дієприслівник: «Кого колишете вночі? Лягаючи і встаючи, за кого молитесь?» (Т. Шевченко); адвербіалізований дієприслівник: «Чайка скиглить літаючи, мов за дітьми плаче» (Т. Шевченко).