25. Дієприкметник як дієслівна форма. Активні та пасивні дієприкметники, їх творення та вживання. Дієслівні форми на -но, -то.

Дієприкметником називається дієслівна форма, що виражає ознаку предмета за дією, яку виконує предмет або яка на нього спрямована. Наприклад: При світлі догоряючого вогнища

Дієприкметник поєднує в собі категорії дієслова (стан, вид, час) і прикметника (рід, відмінок), а тому його часто називають також дієслівно-іменною формою, тобто перехідною між дієсловом І прикметником.

У реченні дієприкметник найчастіше буває другорядним членом — означенням, він узгоджується з означуваним іменником у роді, числі й відмінку, наприклад: Сталеві гуркочучі потвори просуваються в степ, як уособлення самої війни, її сліпої, всепідминаючої під себе сили

Але він може виконувати також і функцію підмета або додатка: Виступаючі одностайно …

Дієприкметники мають лише два часи: теперішній і минулий, наприклад: замерзлий ставок — дієприкметник минулого часу; сяючий сніг — дієприкметник теперішнього часу Дієприкметник має вид того дієслова, від якого його утворено, наприклад:, шити — шитий—дієприкметник минулого часу недоконаного виду.

Дієприкметники бувають активні і па сивні.

Перші виражають ознаку діючої особи (предмета) за її дією: руйнуючий удар; нападаюча сторона; другі виражають ознаку того предмета, на який спрямована дія: вишитий узор, укритий камінням шлях

При пасивних дієприкметниках діюча особа або предмет виражається (або може виражатися) орудним відмінком: вишитий машиною узор;.

Як і інші дієслівні форми, дієприкметники можуть мати при собі пояснюючі слова, керувати непрямими відмінками іменників,

Творення дієприкметників

1. Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від дієслівної основи теперішнього часу за допомогою суфіксів: а) -уч(ий), -юч(ий)—від дієслів першої дієвідміни, б) -ач(ий), -яч(ий)—від дієслів другої дієвідміни, наприклад: керують — керуючий, відпочивають— відпочиваючий,

Активні дієприкметники минулого часу творяться від основ інфінітива за допомогою суфікса -л(ий): засохнути—засохлий,

Активні дієприкметники на -л(ий) творяться лише від неперехідних дієслів доконаного виду, вживаних з префіксами.

Суфіксами -ш(ий), -вш(ий) активні дієприкметники минулого часу творяться дуже рідко (бувший, перемігший); в літературній мові дієприкметники з цими суфіксами майже не вживаються, їм звичайно відповідають описові звороти: той, що читав, який читав.

2, Пасивні дієприкметники творяться під основ інфінітива виключно перехідних дієслів.

а)Пасивні дієприкметники минулого часу творяться за допомогою суфіксів -н(ий), -ен(ий), єн(ий) і -т(ий).

З суфіксом -т(ий) творяться дієприкметники від односкладових І дієслівних коренів на а (і), а (я), у, ер: шита — иіитий, жати — жатпй,

Деякі дієприкметники можуть утворюватись то з суфіксом -т(ий), то з суфіксом -ен(ий). Такі паралельні форми дієприкметників творяться від дієслів з основами на ~ну~: висунути — висунутий і вису-нений; Такі ж паралельні форми мають дієприкметники, утворені від дієслів з основами на о: колоти — колотий і колений, Від усіх інших дієслів пасивні дієприкметники минулого часу творяться тільки за допомогою суфікса -н(ий) або -ен(ий), -^єн(ий),

За допомогою суфікса -н(ий) творяться дієприкметники від дієслів з основами в інфінітив) Іш а(я): переписати— переписаний, пристріляти — пристріляний.

За допомогою суфіксів -ен(ий), ~єн(ий) творяться дієприкметники від дієслів з інфінітивними основами на приголосний та .на суфіксальний й, і(ї): принести — принесений»

При творенні пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -ен(ий) кінцеві приголосні основ інфінітива змінюються так:

д на дж: згромадити—згромаджений;

зд на ждж: виїздити — виїжджений;

г, з на ж: запрягти—запряжений, виразити — виражений;

с на ш: погасити—погашений;

к, т на ч: пекти—печений, присвятити — присвячений;

ст на щ: (фонет. шч): пустити — пущений (фонет. пушчений),

Після губних приголосних в основах дієприкметників перед суфік-: сом -ен(ий) з'являється л: купити — куплений.

б) Пасивні дієприкметники минулого часу творяться за допомогою суфікса -н(ий) від дієслів недоконаного виду з суфіксами -ува-юва-, наприклад: записувати—записуваний

Дієприкметники теперішнього часу на -мий у сучасній українській літературній мові майже не вживаються. Якщо вони й трапляються в ній, то дуже рідко

Присудкові форми на -но, -то У сучасній українській мові вживаються невідмінювані слова на -нО, -то які виконують функцію головного члена (присудка) в безособовому реченні. Наприклад: Укріплені райони противника було прорвано. (Гонч.).

За походженням ці слова е колишніми короткими дієприкметниками пасивного стану минулого часу середнього роду однини, що в називному відмінку закінчувалися на -о. Короткі форми дієприкметників в українській мові вже давно вийшли з ужитку, а збереглися лише присудкові слова на -но і -то, які тепер зовсім не відмінюються ні за числами, ні за'відмінками, ні за родами. Присудкові форми на –но і -то можна творити від кожного пасивного дієприкметника з суфіксами -н(ий), -т(ий), наприклад: збудований — збудовано.

Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки часу, виду, стану, а також здатність керувати іменниками. У цьому випадку вони виражають постійну, сталу ознаку предмета і нічим не відрізняються від прикметників: родючі поля, блискучий оратор, пекучий бічь, сіяне борошно, колючий дріт, вихована людина. Це явище називається ад'єктивацією дієприкметників.

Здебільшого переходять у прикметники пасивні дієприкметники. Якщо дієприкметник, виконуючи функцію присудка, втрачає здатність керувати іменником, то це є свідченням його переходу в розряд прикметника. Напр.: «.Очі в Маланки стали налякані, круглі» (М. Коцюбинський); «Очі в усіх видющі, вуха чуйні» (М. Коцюбинський).

Дієприкметники від прикметників відрізняються також наголосом. У дієприкметниках наголос здебільшого на корені, в прикметниках — на суфіксі: печена картопля —печена картопля, варений — варений, учений — учений.

Дієприкметники, як і прикметники, можуть переходити в іменники, субстантивуватися. У таких випадках вони втрачають прикметникові ознаки і виражають не ознаку предмета, а сам предмет: «Гріх не гріх, а береженого й бог береже, Маковею» (О. Гончар).