23. Дієслово, його семантичні морфологічні ознаки та синтаксична роль. Основні форми дієслів. Дві основи дієслова, їх роль у творенні дієслівних форм. Категорія виду.

Дієсловом називається така частина мови, яка означає узагальнене поняття дії як процесу і виражає її в граматичних формах часу, особи, способу, стану і вид. Дієслівні форми творяться від двох основ: а) основи інфінітива. І б) основи теперішнього часу

І н ф і п і т и в н а основа виділяється шляхом відокремлення в дієслові інфінітивного суфікса –ти- нес-ти, біг-ти, да-ти, жи-ти,

Від інфінітивної основи творяться форми

а) дієслів минулого часу: ніс, біг,

б) дієслів умовного способу: ніс би, в) дієприкметників минулого часу: несений, прочитаний, вивчений,

г)дієприслівників доконаного виду: нагрівши, прочитавши, почувши.

Основа теперішнього часу виділяється шляхом відокремлення в дієслівній формі третьої особи множини особового закінчення -уть або –ать:нес-уть, жив-уть, біж-ать, (Від основи теперішнього часу творяться:

А)всі особові форми дієслів теперішнього часу: живу, живеш, живе,

б) особові форми майбутнього часу дієслів доконаного виду: напишу, в) всі особові форми наказового способу: пиши, пишімо, пишіть;

г) дієприкметникові форми теперішнього часу: завершуючий,

д) дієприслівники недоконаного виду: пишучи, знаючи, лежачи,.

Основа інфінітива і теперішнього часу на приголосний збігається, якщо в ній немає чергування кінцевих звуків: вез-ти, нес-ти везуть, нес-уть.

Дієслово сучасної української мови становить складну систему різних граматичних форм. До цІєї системи належать:

1) інфінітив, або неозначена форма дієслова (спати, робити);

2) особові форми дієслова (роблю, робиш, робитиму, робитимеш, роби, робіть);

3) родові форми (робив, робила, робило);

4) іменні форми, або дієприкметники (роблений, зроблений);

5) дієприслівники (роблячи, зробивши).

Всі елементи дієслівної системи об'єднуються граматичними категоріями виду і стану, а більшість з них також категоріями способу і часу.

Граматична категорія особи властива не всім розрядам дієслівних форм, її не мають інфінітиви, дієприслівники і дієприкметники, а також форми минулого часу та умовного способу

Інфінітив і дієприслівник належать до невідмінюваних форм дієслова, а решта — до відмінюваних. Всім відмінюваним формам властива несамостійна категорія числа, яка залежить від категорії числа того слова, з яким узгоджується дієслово! '(вона співає—дівчата співають). Система відмінюваних форм дієслова, які виражають категорії способу, часу, особи і числа, становить д і є в Ід м і нювання.1 Дієвідмінювані форми в реченні виступають звичайно в функції присудка, тему вони називаються предикативними. Наприклад: Тече вода в синє море, та не витікає (Шевч.). Дієвідмінювані форми теперішнього І майбутнього часу та наказового способу узгоджуються з підметом в особі й числі, минулого часу й умовного способу — в числі, а в однині також І в роді.

Інфінітив, дієприкметник і дієприслівник належать до недІєвідмІнюванихі або непредикативних, форм дієслова.

Дієприкметники, як І прикметники, відмінюються за відмінками, родами і числами, одночасно їх характеризують основні дієслівні граматичні категорії — виду, стану і часу

У реченні діеіприкметник. найчастіше виступає у функції означення-Іноді — у функції присудкового слова: Вартуйте в боях завойований спокій (С.). Дієприслівник найчастіше виконує в реченні функцію обставинного слова, здебільшого вживаючись у складі дієприслівникового звороту. НаприкладВертаючись до машини, пішов не дорогою, а житом (Ст.).

Оскільки дієприкметники і дієприслівники виступають у реченні найчастіше в ролі другорядних членів — означення і обставини, їх назувають атрибутивними формами дієслова.

Спільною синтаксичною властивістю всіх форм, що належать до дієслівної системи, е характер їх зв'язку з Іншими словами в реченні. Всі вони можуть керувати відмінковими формами іменників І відповідних займенників, числівників та інших частин мови, вжитих у значенні Іменника: закінчити роботу, закінчую роботу До всіх дієслівних форм у сучасній українській мові можуть прилягати прислівники: вчасно закінчити, вчасно закінчу, вчасно закінчений, вчасно закінчивши.

Категорія виду Граматична категорія виду — одна з найважливіших ознак дієслова. Вона виражає відношення дії до її внутрішньої межі. Процес протікання дії може мати різний характер. Одні дієслова означають дію,. яка в часі її протікання обмежена, а інші—таку, час тривання якої необмежений. На цій основі в українській мові визначається два види дієслова: доконаний, і не доконаний.

Дієслова доконаного виду означають дію з вказівкою на її обмеженість у часі, на її завершеність у минулому або в майбутньому, на її результативність.

Дієслова нсдоконаного ,виду означають дію без вказівки на обмеженість її тривання, на їі завершеність (носити, читати, розвиватися). Вони вживаються у_ теперішньому, минулому і майбутньому часі: Я знову бачу усмішку на твоєму лиці Видові значення виражаються не закінченнями, а основою дієслова— афіксами, зміною голосного в основі і зміною наголосу: радіти — зрадіти, привозити — привезти. Проте в ряді дієслів афікси, змінюючи категорію виду, одночасно змінюють і їх лексичне значення І таким чином творять нові слова (писати — підписати)Дієсловом називається така частина мови, яка означає узагальнене поняття дії як процесу і виражає її в граматичних формах часу, особи, способу, стану і вид

24. Дієслівні категорії часу (з історичним коментарем) і способу дієслів. Категорія особи. Безособові дієслова. Категорія числа і роду в дієсловах.

Категорія числа граматично виявляється у формах трьох парних протиставлень. 1-ша особа однини — 1-ша особа множини, 2-га особа однини — 2-га особа множини, 3-тя особа однини — 3-тя особа множини.

Особові форми у певних стилістично зумовлених ситуаціях можуть уживатися одна замість одної.

1. Форми 1-ї особи множини можуть уживатися замість 1-ї особи однини. Це буває в таких випадках: 1) якщо той, хто говорить, не хоче виділяти себе з числа своїх читачів або слухачів: «Розглянемо одне з речень наведеного уривка» (підручник). Таке вживання властиве науковому і публіцистичному стилям. Воно має місце в наукових творах, доповідях, лекціях; 2) у мові імператорських і королівських указів, маніфестів і под. Такі конструкції в наш час сприймаються як анахронізми і використовуються в художніх творах.

2. Форми 1-ї особи множини вживаються в значенні 2-ї особи однини і множини. Це форма співчутливого ставлення до співбесідника: — Як ми себе почуваємо? — А ми скоро підростемо і підемо до школи.

3. Форми 2-ї особи однини спеціально замінюються формами 2-ї особи множини. Це так зване звертання на «ви». Воно є формою ввічливості і використовується як звертання до незнайомої особи, молодших віком до старших, дітей до батьків: «— Ви б лягли, мамо, спочили, — упоравшись коло печі, камеє Христя» (Панас Мирний); «Але Ваші ніжні очі Обертають ночі в день, Обертають в кажу ночі, сльози — в струмені пісень...» (О. Олесь).

Категорія роду представлена у формах мин. часу і умовного способу, що пояснюється їх первинною дієприкметниковою природою. Вживаної однієї з 3х форм роду однини (чол., жін, сер)грунтуєть на узгодженні з ім. або предметно-особовим займ (вітер затих, гроза минула, він прийшов). Якщо ж субєкт процесуальної ознаки виражається особовим займенником я, ти , то родова форма дієслова мин. часу мотивується семантичним узгодженням з статтю позначуваної займенникової особи (я прийшов, -ла, -ли). Фіксована ф-ма сер. роду закріплена за безособовими дієсловами, а також особовими, вживаними у значенні безособових (на дворі свтало. Минулося, щезло, спливло).

Зміна дієслів за особами, часами і числами називається дієвідмінюванням. За тим, який голосний звук виступає в особових закінченнях дієслів теперішнього часу, дієслова поділяються на І і II дієвідміни. Голосні звуки [є] (є) та [и] (і) в закінченнях дієслів, за якими розрізняються дієвідміни, називаються тематичними голосними: печеш, печемо; шиєш, шиємо; ходиш, ходимо; стоїш, стоїмо. Практично І і II дієвідміни дієслів розрізняються за закінченнями 3-ї особи множини.

До І дієвідміни належать дієслова, які у 3-й особі множини мають закінчення уть, -ють (товчуть, ріжуть, думають, переживають); по II - з закінченням -ель, -ять (кричать, сушать, білять, варять).

Дієслова теперішнього і простого майбутнього часу доконаного виду мають однакові особові закінчення.

І дієвідміна II дієвідміна

Однина Однина

1-а ос. везу, співаю, принесу солю, стою, посушу

2-а ос. везеш, співаєш, принесеш солиш, стоїш, посушиш

3-я ос. везе, співає, принесе солить, стоїть, посушить

Множина Множина

1-а ос веземо, співаємо, солимо, стоїмо, посушимо

принесемо 2-а ос. везете, співаєте, солите, стоїте, посушите

принесете 3-я ос. везуть, співають солять, стоять, посушать

принесуть

У 1-й особі однини дієслова обох дієвідмін мають однакові закінчення -у(-ю).

У 2-й особі однини і множини та 1-й особі множини у закінченнях дієслів І дієвідміни виступають тематичні голосні [є] (є), а 11- [и](ї)

У 3-й особі однини І дієвідміни дієслова мають закінчення -е(є), а II - ить.

При дієвідмінюванні дієслів можливе чергування приголосних: стерегти - стережу (г - ж); пекти - печу (к - ч); диха-ти - дишу (х - ш); водити - воджу (д - дж); крутити - кручу (т - ч); косити - кошу (с - ш); лазити - лажу (з - ж); мостити -мощу (ст - шч (щ)); їздити - їжджу (зд - ждж); любити - люблю (б ~ бл), топити - топлю (п - па). Суфікси -ува-(-юва-) втрачають елемент -ва- (полювати - полюю; керувати ~ керую).

Дієвідмінювання дієслів майбутнього часу недоконаного виду

Однина

1-а ос. працюватиму буду працювати

2-а ос. працюватимеш будеш працювати

3-я ос. працюватиме буде працювати

Множина

1-а ос. працюватимемо будемо працювати

2-а ос. працюватимете будете працювати

3-я ос. працюватимуть будуть працювати

Дієвідмінювання дієслів дати із основою їсти (у майбутньому часі) та їсти і бути (у теперішньому часі)

Ці дієслова зберегли давню систему дієвідмінювання.

Однина Множина

1-а ос. дам, їм, відповім дамо, їмо, відповімо

2-а ос. даси, їси, відповіси дасте, їсте, відповісте

3-я ос. дасть, їсть, відповість дадуть, їдять, відповідять

(доповідять, розповідять).

Категорія особи Граматична категорія дієслова, яка виражає відношення дії до дійової особи з погляду того, хто говорить, називається категорією особи.

Такі відношення можуть бути трьох типів, а тому в дієслові і розрізняється три особи: перша, друга і третя.

Перша особа означає, що зміст дієслова пов'язується з дійовою особою, яка сама розповідає про свою дію, або пов'язується з групою людей, до якої належить і той, хто говорить: Я радісно для визвольного бою себе, й життя, і зброю віддаю.

Друга особа означає, що зміст дієслова пов'язується з дійовою особою, до якої спрямована мова. Ця особа виступає як співрозмовник: Через яри І гори у дружнім колі ти вдивляєшся у даль (Тер,).

Третя особа означає, що зміст дієслова пов'язується з дійовою особою, яка сама не бере участі в мові, а про неї розповідає той, хто говорить: [Бачить хлопчик, як людська робота сходить ще не виданим зерном (Р.).

Граматична категорія особи в українській мові виражається за допомогою закінчень, або особових форм, а саме:

Однина

1-а особа у (-ю): веду, роблю;

2-а особа — -еш (-єш), -иш (-їш), -й; ведеш, знаєш, робиш;

3-я особа — -е (-є), -пть (-їть): веде, знає, робить.

Множина

1-а особа емо (-ємо), -имо (-їмо), ~ем, ~им, -імо (-їм):

ведемо, знаємо, робимо, стоїмо, ведімо, робімо, робім;

2-а ссоба ете (-єте), -ите (~їте), -іть, -те: ведете, знаєте, робите, ведіть, робіть,

3-я ссоба уть (-ють), -ать (-ять): ведуть, співають, кричать, роблять.

Безособові дієслова

Дієслова, які мають особові форми, але означають дію без відношення її до будь-якої особи, називаються безособовими, наприклад: вечоріє, світає. Безособові дієслова називають дію, яка мислиться як процес, що відбувається сам по собі, без дійової особи. При безособових дієсловах ніколи не буває підмета. У теперішньому і майбутньому часі вони мають форму третьої особи однини (щастить, нудить, смеркає, розвидняється, ), а в минулому часі — форму середнього роду (світало, смеркало), проте за особами ці дієслова ніколи не змінюються. Безособові дієслова становлять окрему групу дієслівних форм, своїм значенням вони зовсім не тотожні з будь-якою групою особових дієслів, хоч закінчення їх і спільні з ними І ДеякІ дієслова в сучасній українській мові вживаються лише як безособові: вечорів, світає, щастить Безособові дієслова можуть творитися від особових зворотною 'часткою -ся, наприклад: спить — спиться,

За своїм значенням безособові дієслова поділяються на окремі групи. Найголовніші з них такі:

дієслова, які означають явища природи: вечоріє, смеркає,;

дієслова, які означають стихійні явища: замело (снігом), занесло, ,

дієслова, які означають фізичний стан людини або її відчуття:нудить, трусить, пече, дієслова, які означають переживання людини: гнітить,, тягне

дієслова, які означають психічний стан людини: віриться, не віриться

дієслова, які означають буття, існування, стан або заперечують їх: Минулося, розійшлося, і сліду не стало)

дієслова, які означають випадковість явища, незалежність його від особи: Щастить же цій молодиці: серед зими вродило.

Категорія часу Часові відношення в граматиці передаються за допомогою дієслівної категорії часу. Час дієслова —це така граматична категорія, яка виражає відношення дії до моменту мовлення,

У сучасній українській мові існує три основних часи дієслова: теперішній, майбутній і минулий. Вони розрізняються між собою значенням І морфологічними ознаками.

Форми теперішнього часу означають, що дія відбувається в момент мовлення, тобто збігається в часі з повідомленням про неї.

Форми майбутнього часу означають дію, яка відбудеться чи буде відбуватися після моменту мовлення, тобто про неї повідомляється раніше, ніж вона виконується.

Форми минулого часу означають дію, яка відбувалась або відбулась до моменту мовлення, тобто про неї повідомляється після того, як вона відбувалася або відбулась

Крім того, в українській мові зрідка вживається ще й давноминулий час, який означає, що дія відбулася або відбувалася давно, раніше іншої минулої дії. Наприклад: Якби була знала, у колисці б придушила (Шевч.).

Категорія часу тісно зв'язана з граматичною категорією виду. Форми теперішнього часу творяться лише від дієслів недоконаного виду (роблю, раджу, вітаю, бетоную,), а форми майбутнього, минулого і давноминулого —від дієслів як недоконаного, так і доконаного виду (буду робити, будемо робити, зроблю,).

Категорія способу Граматична категорія, яка виражає відношення дії до дійсності, встановлюване тим, хто говорить, називається способом дієслова.

Дійсний спосіб

Дійсний спосіб означає реальну дію, тобто таку, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися, або ж заперечує наявність дії. Наприклад: Хто на користь Батьківщини трудиться, той легко з нею не розлучиться (Н. тв.).

Категорія дійсного способу не має спеціальних граматичних показ-. ників. Дієслова дійсного способу відмінюються за часами, в теперішньому і майбутньому часі—за особами, а в минулому і в давноминулому (в однині)—за родами.

Умовний спосіб

Умовний спосіб означає дію, не реально виявлену, а лише бажану або можливу за певних умов.

Дієслова умовного способу з категорією часу. не_пов’язані. Виражаються вони аналітичною формою, яка в сучасній українській мові твориться від фопм дієслова минулого часу за допомогою умовної частині би (б): знав би, знала б,.

Наказовий спосіб

Наказовий спосіб у формі наказу, заклику, побажання, поради, просьби виражає спонукання до якоїсь дії, отже, наказовий спосіб означає дію, яка реально ще не існує і не існувала, але з погляду того, хто говорить, повинна відбутися. Наприклад: Нехай гнеться лоза,

Дієслова наказового способу не мають категорії часу, але їм властива категорія особи.

Форми наказового способу творяться від основ теперішнього часу. В однині дієслова наказового способу мають форму другої особи, в множині—першої і другої.