3.Напишіть доповідну записку на ім’я директора коледжу, Шахраюка в.І, від імені старости групи про відрядження кращих студентів на Всеукраїнську конференцію «Молодь і державна мова».

Директорові Коледжу морського і річкового флоту

Шахраюку Володимиру Іллічу

старости групи П-419

Красненко Марії Петрівни

Доповідна записка

Прошу вашого сприяння для відрядження на Всеукраїнську конференцію «Молодь і державна мова» кращих студентів групи П-419 Коледжу морського і річкового флоту, а саме Арапової Вікторії, Головко Марини, Красненко Марії, Лобченко Вероніки та Шульги Наталії.

31.05.2013 р. Підпис

Білет №27

1.Розписка та її реквізити.

Розписка — це документ, який підтверджує передачу й одержання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від установи чи приватної особи.Розписки можуть бути приватними й службовими та повинні містити такі реквізити:1. Назва документа.2. Текст.3. Дата.4. Підпис.5. Засвідчення (за необхідності).

Текст приватної розписки має містити такі відомості: 1) Прізвище, ім’я, по батькові (повністю) того, хто дає розписку й підтверджує отримання (за необхідності вказується назва документа, що підтверджує особу отримувача, та його вихідні дані). 2)

Прізвище, ім’я, по батькові (повністю) того, кому дається розписка (за необхідності вказується назва документа, що підтверджує його особу, та його вихідні дані). 3) Конкретні дані (найменування, кількість, стан, термін тощо) матеріальних цінностей, що передаються. Кількість, вартість вказуються цифрами й словами. 4)Засвідчення підпису особи, яка дає розписку, за необхідності засвідчується посадовою особою установи, де вона працює, за місцем проживання чи нотаріальною конторою.

2.Розділові знаки при відокремлених означеннях.

Якщо означення стоїть безпосередньо перед означуваним іменником (або перед сполученням прикметника з іменником) і не має обставинного відтінку, то воно не відокремлюється: Омиті росами квітки розтулюють повіки (В. Сосюра).

Не відокремлюється одиничне непоширене означення, яке стоїть безпосередньо після означуваного іменника, якщо воно не має обставинного відтінку: На київських вулицях шумних каштани давно одцвіли (М. Рильський).

В інших випадках узгоджене означення зазвичай відокремлюється, зокрема, якщо воно:

а) стосується особового займенника я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони або зворотного себе: Гордий і волелюбний, він нагадував сокола (А. Шиян);іноді займенник може бути пропущений: Малий, сиджу біля вікна і всього боюсь (Є. Гуцало);

б) поширене й стоїть після означуваного слова: Лиш народи, явлені у Слові, достойно жити можуть на землі (Л. Костенко);таким відокремленим поширеним означенням може бути й вказівне слово з підрядним означальним реченням: І дівчина несамохіть материні слова згадувала, ті, що вона ще малою чула (Б. Грінченко);

в) від означуваного слова відділене іншими членами речення: Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна (М. Стельмах);

г) має обставинний відтінок (до нього, крім питання який?, можна поставити ще питання чому? за якої умови? незважаючи на що?, і стоїть воно переважно на початку речення): Стривожені світлом, звірятка заворушилися, збилися в одну купку (0. Донченко). У червонім намисті, зав’язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький).

Два або більше непоширених означень після означуваного слова обов’язково відокремлюються лише тоді, коли перед означуваним словом уже є узгоджене означення: Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі (Леся Українка).

Якщо такого означення перед означуваним словом немає, то таке відокремлення необов’язкове: 3 новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої та роботящої (М. Коцюбинський).

Проте не відокремлюються означення, якщо вони за змістом невіддільні від слів, яких стосуються: Думка невідступна, пекуча, ятрівна заволоділа всім її єством (А. Шиян).Без цих означень висловлювання втратило б свій основний зміст.

Від означення треба відрізняти виражений дієприкметником або прикметником присудок, який ніколи не відокремлюється: А навкруги вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів (0. Гончар).

На письмі відокремлені означення зазвичай виділяються з обох боків комами (див. наведені вище приклади). Але якщо автор хоче надати їм особливого значення, то вони виділяються тире: Мій стан був подібний до сну — тяжкого, болючого, тим більш болючого, що без мрій (І. Франко).