3.3. Опис прийнятої системи опалення

Для приєднання системи опалення будинку до зовнішніх теплових мереж передбачено пристрій теплового введення, розміщеного в підвалі в середині будинку. Тому що температура теплоносія – води в зовнішніх мережах дорівнює Т_г – Т_о = 150 –70 ^оС, тепловий вузол передбачений елеваторний, що забезпечує температуру в системі опалення t_o - t_г = 95-70 ^оС. Так само на тепловому вузлі розташовані: грязевики, запірна арматура (засувки, вентилі), водомір, регулятор расходу, термометри, манометри.

Система опалення запроектована однотрубна тупикова з нижньою разводкою, що подає, і зворотної магістралей, що прокладаються в неопалюваному підвалі і тому повинні бути теплоізольованими. Ухили магістральних трубопроводів водяного опалення прийняті 0,002.

Стояки регульовані зі зміщеними замикаючими ділянками. Прокладка стояків відкрита біля зовнішніх стін на відстані 200мм від крайки віконного прорізу.

Опалювальні прилади розміщені під вікнами. В сходових клітках опалювальні прилади розташовані біля бокової стінки на першому поверсі. Опалення сходових кліток виділене в окрему систему.

Для видалення повітря із системи опалення встановлені крани Маєвського у верхніх пробках радіаторів верхніх поверхів.

В опалювальних приладах (крім приборів сходових кліток) установлені крани подвійного регулювання, що забезпечують монтажне й експлуатаційне регулювання.

Для регулювання і відключення окремих кілець, ділянок і стояків системи опалення передбачена запірно-регулююча арматура, а для спуска води із стояків у підвалі встановлені спускні крани на стояках.

3.4. Гідравлічний розрахунок системи опалення будівлі, яка проектується

Гідравлічний розрахунок системи опалення полягає у визначенні діаметрів трубопроводів при відомих теплових навантаженнях і наявному перепаді тисків теплоносія Р_р на вводі та пов'язанню тисків, що витрачаються в стояках і магістральних трубопроводах.

Перш ніж розпочати гідравлічний розрахунок, необхідно виконати наступне:

- накреслити розрахункову схему системи опалення з розміщенням запірно-регулюючої арматури, повітрозбірників, поворотів і вигинів трубопроводів;

- на кожному опалювальному приладі проставляємо теплові навантаження приладів , Вт, які дорівнюють тепловтратам відповідних приміщень;

- розрахункове циркуляційне кільце (найбільш протяжне і навантажене) розбиваємо на розрахункові ділянки - відрізки трубопроводів одного діаметру з постійним тепловим навантаженням (постійними витратами теплоносія) і проставляємо порядкові номери розрахункових ділянок, починаючи нумерацію від теплового вводу за ходом теплоносія по подавальній магістралі до кінцевого опалювального приладу і по зворотній магістралі до теплового вводу;

- проставляємо теплові навантаження магістральних ділянок, що визначаються сумою теплових навантажень стояків, які обслуговуються цією ділянкою,

Після складання розрахункової схеми приступаємо до гідравлічного розрахунку, що може бути виконаний будь-яким з відомих методів У даній курсовій роботі розглядається метод розрахунку за питомими втратами тиску на 1 п.м розрахункового кільця при постійному перепаді температури води в стояках.

Результати розрахунків зводило в табличну формулу (табл. 3.2.)

Розрахунок виконується у наступній послідовності:

1)у розрахунковій таблиці проставляємо номери ділянок, теплові навантаження і довжини ділянок,

2) визначаємо необхідні витрати теплоносія (води) на ділянці G_д кг/год;

де: - теплове навантаження розрахункової ділянки, Вт;

і - поправочні коефіцієнти на крок номенклатурного ряду опалювальних приладів прийнятого типу і на спосіб їх установку що вибираються за додатками Т і Ф[1];

- теплоємність води, =4.19 кДж/(кг∙°С);

- температура води на вході і виході системи опалення, °С,

3) знаходимо середню величину питомої втрати тиску на тертя для розрахункового циркуляційного кільця _р, Па/м:

де: - наявний перепад тиску в системі опалення. Па;

- сума довжин ділянок розрахункового циркуляційного кільця, м (за гр. 4 додат.С [1]);

В - коефіцієнт, що враховує частку втрат тиску на подолання опору тертя від загального наявного перепаду тисків ; при природній циркуляції в системі B=0.5 при насосній В =0,65.

4) за додатком Н залежно від відомих величин r_ср і знаходимо дійсні питомі втрати тиску R, Па; діаметри трубопроводів d_y, mm, і швидкість води о, м/с, намагаючись, щоб значення R було як можна ближче до r_cр (більше або менше).

Діаметри труб належить вибирати так, щоб швидкість зростала без різких стрибків по мірі збільшення теплових навантажень і не перевищувала гранично допустимих величин з умови безшумної роботи системи (не більше 1,5 м/с).

5. за додатком П[1] визначають суму коефіцієнтів місцевих опорів , на розрахунковій ділянці.

6. розраховуємо втрати тиску на тертя по довжині ділянки RI, Па, і в місцевих опорах Па, де = 1000 кг/м³- густина води, g = 9,8 – прискорення вільного падіння. Величини Z, які розраховано залежно від i и наведено у додат. Р[1];

7. знаходимо повні втрати тиску на кожній ділянці (Rl + Z), Па. Складаючи їх по всьому розрахунковому циркуляційному кільцю, визначаємо повну втрату тиску в кільці і порівнюємо її з наявним перепадом тиску на вводі, при цьому повинна дотримуватися умова ;

8. визначаємо величину запасу або нев^гязки тиску, що використовується, у відсотках:

Δ=(8000-7019/8000) ∙100 = 10,03%

При розрахунку найбільш протяжного і навантаженого кільця допускається залишати запас наявного перепаду тиску Р_р на невраховані розрахунком опори мережі не більше 10%. Умова виконана.

Пов'язання втрат тиску на вузлових точках (тобто для неосновних циркуляційних кілець) провадиться без врахування втрат на загальних ділянках. Втрати тиску в циркуляційних кільцях однотрубних систем опалення, розрахованих з постійним перепадом температур теплоносія в стояках, не повинні розрізнятися більше ніж на 15% при туттовій схемі розводки магістралей.