1. Загальна характеристика економіко – правового механізму.

Економіко – правовий механізм природокористування та охорони НПС – це закріплена в законодавстві система економічних заходів та стимулів, спрямованих на забезпечення охорони НПС, екологічної безпеки та організацію раціонального природокористування.

Головними складовими елементами економіко-правового ме­ханізму природокористування виступають: збір за спеціальне вико­ристання природних ресурсів; збір за забруднення навколишньо­го природного середовища та інші види шкідливого впливу на довкілля; система фінансування і кредитування природоохоронних заходів (державний, республіканський — Автономної Республіки Крим) і місцеві бюджети, природоохоронні фонди, банки, кошти підприємств, іноземні надходження та інвестиції тощо); екологізація податкової і цінової систем; підтримка становлення і роз­витку екоіндустрії та ін.

Закріплені чинним законодавством, а також потенційно мож­ливі заходи економічного регулювання відносин у галузі екології можна підрозділити на декілька груп: економічні санкції, еко­номічні стимули і економічні гарантії.

Основу економічних санкцій становлять заходи фінансового характеру, які інколи в юридичній літературі називають економіч­ною відповідальністю, наприклад, за забруднення оточуючого се­редовища. Такі платежі за своєю юридичною природою мають по­датковий характер (віднесені законодавством до загальнообов’язкових податкових платежів). Відповідні питання регулюються передусім фінансовим правом, зокрема Законом України «Про систему оподаткування».

До економічних стимулів необхідно віднести податкові, кре­дитні та інші пільги.

Економічні гарантії — це заходи, які дозволяють створити адек­ватні фінансові умови в сфері охорони довкілля. До їх числа нале­жать екологічне страхування, екологічний аудит тощо.

Кожен елемент механізму впроваджується в сферу економіко –правових відносин на основі Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», природоресурсних кодексів та законів, інших нормативно – правових актів щодо конкретного елементу механізму та порядку його впровадження.

У найбільш загальному вигляді аналізований механізм виконує дві важливі управлінські функції: а) забезпечення раціонального природокористування і охорони НПС; б) стимулювання екологічної діяльності.

2. Збір за спеціальне використання природних ресурсів.

Платність виступає одним з основних принципів природокористування. Вона реалізується шляхом встановлення зборів у сфері природокористування і тісно пов'язана з включенням певної частини природних ресурсів у ринковий товарообіг. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» розрізняє три види зборів — за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища, за погіршення якості природних ресурсів. У законодавстві кожен з цих видів зборів підрозділяється на підвиди.

Структура зборів, а також процедура їх внесення регулюється екологічним законодавством та іншими нормативними актами. Верховна Рада України Законом від 5 березня 1998 року внесла зміни до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в ті норми, які регулюють платність у сфері вико­ристання природних ресурсів. Замість терміну «плата» введено термін «збір» за використання природних ресурсів і забруднення довкілля.

Встановлення в законодавчому порядку зборів за спеціальне ви­користання природних ресурсів має на меті підвищення зацікавле­ності носія екологічних прав у використанні об'єктів природи, сти­мулювання природокористувача в забезпеченні раціонального при­родокористування, підвищення ефективності природоохоронної діяльності. Ці збори є джерелом поповнення державного і місцевих бюджетів, а також екологічних фондів. Наявність таких зборів тісно пов'язана з матеріальною зацікавленістю у збереженні і відтворенні природних ресурсів. Нарешті, стягнення зазначених зборів дозво­ляє одержувати додаткові кошти на відновлення та відтворення природних ресурсів.

Принципи формування системи платежів за використання всіх природних ресурсів визначені Законом України «Про охорону навко­лишнього природного середовища» (ст. 43). Зокрема встановлено, що нормативи плати за використання природних ресурсів мають визна­чатися з урахуванням їх поширеності, якості, можливості відтворен­ня, доступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження переробки і утилізації відходів та інших факторів.

При дотриманні лімітів використання природних ресурсів плата має відноситися на витрати виробництва, а при понадлімітному ви­користанні та зниженні якості природних ресурсів повинна стягу­ватися з прибутку.

Відносини щодо збору за спеціальне використання більшості природних ресурсів регулюються переважно відповідними поресурсовими законодавчими актами. В той же час відносно деяких при­родних ресурсів діють спеціальні нормативні акти. Так, наприклад, Земельний кодекс України закріплює принцип платності в сфері використання землі. Закон України «Про плату за землю» конкретизує і де­талізує положення Земельного кодексу. Плата за землю справ­ляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що виз­начається залежно від грошової оцінки земель, яка, в свою чергу, являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки і застосовується для економічного регулювання земельних відносин.

Кошти від плати за землю використовуються виключно для фінансування заходів з раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів; створення земельного інно­ваційного фонду; економічного стимулювання власників землі і землекористувачів до поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунтів і продуктивності земель лісового фонду; надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок та компенсації втрат доходів власників землі та землекористувачів внаслідок тим часової консервації земель, порушених не з їх вини, та ін.

За нецільове використання коштів, що надходять від земельного податку у відповідний бюджет, фінансовими органами нараховується штраф у розмірі 100 відсотків використаних сум, які над ходять до Державного бюджету України на зазначені в законі цілі. При використанні землі на умовах оренди орендна плата по­ступає на рахунок власника земельної ділянки. Вона використо­вується ним за власним розсудом.

Розподіл зборів за забруднення атмосферного повітря, інші шкідливі впливи на нього здійснюється відповідно до ст. 46 Зако­ну України «Про охорону навколишнього природного середовища».

За плату здійснюється і спеціальне використання об'єктів тваринно­го світу, її розмір встановлюється залежно від виду, цілей і об'ємів ви­користання об'єктів тваринного світу, розповсюдження і цінності з вра­хуванням місцезнаходження, якості, біотичної продуктивності території та інших екологічних, а також економічних факторів. Порядок визна­чення зборів і пільги щодо платежів за спеціальне використання об'єктів тваринного світу встановлюються Кабінетом Міністрів України.