Тема№1: Екологічне право – комплексна галузь права.

Логика викладення.

1.Об'єктивні передумови розвитку еколого-правових норм.

2. Поняття екологічного права.

3. Предмет та метод екологічного права.

4. Об’єкти та джерела екологічного права.

5.Принципи, функції та норми екологічного права.

6.Місце екологічного права в системі екологічних і правових наук.

1. Об'єктивні передумови розвитку еколого-правових норм.

Під передумовою зазвичай розуміють об’єктивний або суб’єктивний фактор, який забезпечує виникнення соціальних, економічних, правових та інших явищ у суспільному житті людей. Взаємодія суспільства й природи – об’єктивно існуюче явище. Відтоді як з'явилося людство, виникає й постійно існує взаємозв'язок людини і природи, забезпечується сприятливе для її існування навколишнє середовище. Суспільство не може існувати без природи, оскільки природні блага забезпечують життєдіяльність людини. У свою чергу й природа потребує людської діяльності, зокрема використані суспільством природні ресурси повинні відтворюватися й відновлюватися. Ці процеси відбуваються як природним шляхом, так і штучними заходами з активною діяльністю людини, при якій виникають певні суспільні екологічні відносини, що регулюються правовими приписами. Однак поступово такі негативні явища в цій взаємодії, як вичерпання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища, порушення екологічних зв'язків у екосистемах починають призводити до екологічної кризи та інших катастрофічних явищ. Одним із прикладів таких явищ можна назвати Чорнобильську катастрофу, внаслідок якої проживання людей на великих територіях не тільки України, а й інших країн, зокрема Білорусі, Російської Федерації, стало неможливим або й небезпечним. Тому при втручанні людини в природні процеси вона повинна максимально враховувати закони розвитку як окремих природних об’єктів, так і в цілому закони функціонування довкілля, адже усі екологічні об’єкти перебувають у постійному і нерозривному об’єктивному природному зв’язку, який в інтересах тієї ж людини не можна порушувати.

2.Поняття екологічного права.

Термін „екологія" походить від грецьких слів „йокос" -будинок, житло і „логос" - наука, тобто наука про місце проживання. Цей термін був запропонований ще в 1866 р. німецьким біологом Геккелем для значення науки про взаємодію живих організмів, у тому числі й людини, між собою і середовищем проживання.

Поряд з економічними, біологічними, технічними та іншими напрямами розвитку екології виникають і розвиваються правові питання в екологічній сфері, тобто в галузі екології. На державному рівні приймаються нормативно-правові акти, які регулюють раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища від забруднення і спрямовані на захист життя та здоров'я населення від небезпечних природних явищ, тобто на забезпечення екологічної безпеки для людини і середовища, що її оточує. Так поступово складається система однорідних правових норм і правових інститутів, яка дістала назву екологічного права.

Екологічне право – самостійна галузь права, що регулює відносини у сфері взаємодії суспільства та людини з навколишнім природним середовищем з метою охорони життя та здоров'я громадян, захисту їх екологічних прав і свобод, раціонального природокористування й забезпечення якості навколишнього природного середовища (НПС) на користь теперішнього часу та майбутнього поколінь людей.

Роль і значення екологічного права в правовій системі України визначається його місцем і зв'язками з іншими галузями права. Основними підставами для визначення екологічного права як самостійної комплексної галузі українського права вважається:

- самостійний предмет правового регулювання, яким є охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки та особливих завдань, які не можуть бути вирішені іншими галузями права (забезпечення права людини на безпечне довкілля, збереження біологічного різноманіття тощо);

- особлива суспільна значущість екологічних правовідносин;

- специфіка об'єктів екологічних відносин, якими є такі найважливіші об'єкти, як земля, надра тощо;

- наявність великої кількості спеціальних законодавчих та інших нормативно-правових актів.

Екологічне право є самостійною але комплексною галуззю права, оскільки складається з трьох частин: природноресурсового, природоохоронного й антропоохоронного права, а так само екологізованих норм інших галузей законодавства.

Отже, екологічне право як галузь права - це сукупність встановлених державою правових норм і правовідносин, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища та природних комплексів, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки людини та її оточення.