Юридичний статус [ред.]

Юридичний статус Wi-Fi різний в різних країнах. У США діапазон 2.5 ГГц дозволяється використовувати без ліцензії, за умови, що потужність не перевищує певну величину, і таке використання не створює перешкод тим, хто має ліцензію.

Україна [ред.]

В Україні використання Wi-Fi без дозволу Українського державного центру радіочастот^[1] можливо лише в разі використання точки доступу із стандартною всенаправленою антеною (<6 Дб, потужність сигналу ≤ 100 мВт на 2.4 ГГц і ≤ 200 мВт на 5 ГГц) для внутрішніх (використання усередині приміщення) потреб організації (Рішення Національної комісії з регулювання зв'язку України № 914 від 2007.09.06). В разі сигналу більшої потужності або надання послуг доступу в Інтернет, або до яких-небудь ресурсів, необхідно реєструвати передавач і отримати ліцензію УДЦР.^[13]

Мережева плата, також відома як мережева карта,мережевий адаптер,Ethernet-адаптер,NIC (англ. network interface card) - периферійний пристрій, що дозволяє комп'ютеру взаємодіяти з іншими пристроями мережі. В даний час, особливо в персональних комп'ютерах, мережеві плати досить часто інтегровані в материнські плати для зручності і здешевлення всього комп'ютера в цілому.

Зміст   [сховати]  1 Типи 2 Параметри мережного адаптера 3 Функції та характеристики мережевих адаптерів 4 Класифікація мережевих адаптерів 4.1 Перше покоління 4.2 Друге покоління 4.3 Третє покоління 4.4 Четверте покоління 5 Примітки 6 Сайти виробників 7 Посилання

Типи [ред.]

За конструктивною реалізацією мережеві плати поділяються на:

• Внутрішні - окремі плати, вставляються в ISA, PCI або PCI-E слот;

• Зовнішні, що підключаються через USB або PCMCIA інтерфейс, переважно використовуються в ноутбуках;

• Вбудовані в материнську плату.

На 10-мегабітних мережевих платах для підключення до локальної мережі використовуються 4 типи роз'ємів:

• 8P8C для витої пари;

• BNC-коннектор для тонкого коаксіального кабелю;

• 15-контактний роз'єм AUI трансівера для товстого коаксіального кабелю.

• Оптичний роз'єм ( en: 10BASE-FL та інші стандарти 10 Мбіт Ethernet)

Ці роз'єми можуть бути присутніми в різних комбінаціях, іноді навіть всі три відразу, але в будь-який даний момент працює тільки один з них.

На 100-мегабітних платах встановлюють або роз'єм для витої пари (8P8C, помилково званий RJ-45 ^[1]), або оптичний роз'єм (SC,ST, MIC ^[2]).

Поряд з роз'ємом для витої пари встановлюють один або кілька інформаційних світлодіодів, що повідомляють про наявність підключення і передачі інформації.

Однією з перших масових мережевих карт стала серія NE1000/NE2000 фірми Novell з роз'ємом BNC.

Параметри мережного адаптера [ред.]

При конфігуруванні карти мережного адаптера можуть бути доступні наступні параметри:

• Номер лінії запиту на апаратне переривання IRQ

• Номер каналу прямого доступу до пам'яті DMA (якщо підтримується)

• Базова адреса вводу/виводу

• Базова адреса пам'яті ОЗУ (якщо використовується)

• Підтримка стандартів автоузгодження дуплексу/напівдуплексу, швидкості

• Підтримка теггрованих пакетів VLAN (802.1q) з можливістю фільтрації пакетів заданого VLAN ID

• Параметри WOL (Wake-on-LAN)

• Функція Auto-MDI/MDI-X автоматичний вибір режиму роботи по прямій або перехресній обжимці витої пари

Залежно від потужності і складності мережевої карти вона може реалізовувати обчислювальні функції (переважно підрахунок і генерацію контрольних сум кадрів) апаратно або програмно (драйвером мережевої карти з використанням центрального процесора).

Серверні мережеві карти можуть поставлятися з двома (і більше) мережевими роз'ємами. Деякі мережеві карти (вбудовані в материнську плату) також забезпечують функції міжмережевого екрану (наприклад, nforce).