Одонтопрепарування під пластмасову та комбіновану суцільнолиту коронку.

Матеріальне забезпечення: моделі щелеп з твердих сортів гіпсу або пластмаси, зафіксовані в оклюдаторі в положенні центральної оклюзії, стоматологічна установка або фантомна бормашина, прямий наконечник (10 000 об/хв), комплект дисків з дискотримачами та фасонних головок з алмазним покриттям, артикуляційний папір.

Порядок виконання:

• створення границі уступу на препарованому зубі. Проводиться кулястим або колесовидним алмазним бором на відстані 0.2-0.5 мм від рівня ясенного прикріплення з вестибулярного і орального боку на глибину 0.8-1.3 мм. Інструмент орієнтують вздовж головної осі зуба;

• вкорочування довжини зуба на 1.5 мм. Проводиться фасонною алмазною головкою або диском. Інструмент орієнтують перпендикулярно до осі зуба;

• препарування вестибулярної поверхні. Проводиться циліндричною або конічною алмазною головкою з довжиною робої частини, довшою від довжини зуба. Інструмент орієнтується вздовж осі зуба або під невеликим кутом до неї для створення конусності поверхні у 5-7°. Глибина препарування задається створеним на першому етапі уступом;

• препарування апроксимальних поверхонь. Проводиться тонкою алмазною головкою циліндричної або конічної форми на рівні ясенного прикріплення так, щоб не пошкодити апроксимальну поверхню сусіднього зуба. Інструмент орієнтують по осі зуба, після проходження контактного пункту – нахиляють у бік ріжучого краю чи оклюзійної поверхні для створення конусності;

• препарування оральної поверхні. Спочатку проводиться коротким циліндричним бором у пришийковій ділянці, потім – кулястою головкою, із створенням простору у 1.5-2.0 мм по відношенню до зубів-антагоністів під контролем артикуляційного паперу;

• формування уступу. Проводиться торцевими головками різної форми, що мають алмазне покриття лише на кінчику інструмента, після встановлення ретракційної нитки. Препарування полягає у зішліфуванні твердих тканин зуба на глибину 0.3-0.5 мм в напрямку зубо-ясенного прикріплення. Для пластмасової коронки уступ доцільно розташовувати на рівні ясенного краю;

• згладжування гострих кутів і переходів між гранями зуба. Проводиться циліндричною головкою без покриття на торцевій частині.

Студент вказує на головні особливості препарування під естетичні коронки:

• формування кругового уступу прямокутної, півкруглої або скошеної форми, в залежності від конструктивних особливостей штучної коронки;

• комбінування препарування на турбіні (для зняття великої кількості тканин) і з препаруванням на швидкісній електробормашині (для кінцевого формування уступу);

• постійне водяне охолодження;

• врахування топографії порожнини зуба та зон безпеки, оскільки зішліфовується значний об’єм твердих тканин.

АЛГОРИТМ 12.

Одонтопрепарування під куксову штифтову вкладку.

Матеріальне забезпечення: моделі щелеп з твердих сортів гіпсу або пластмаси, зафіксовані в оклюдаторі в положенні центральної оклюзії, стоматологічна установка або фантомна бормашина, прямий наконечник (10 000 об/хв), комплект дисків з дискотримачами та фасонних головок з алмазним покриттям, глибиномір з ендостопом.

Порядок виконання:

• підготовка каналу кореня. Проводиться при допомозі кулястих та конусоподібних фісурних алмазних головок строго вздовж осі зуба (контроль – пломбувальний матеріал в кореневому каналі). Глибина препарування контролюється глибиноміром з ендостопом відповідно до даних рентгенографії;

• розширення кореневого каналу. Проводять на 2\3 довжини каналу і на 1/3 ширини зуба в медіо-дистальному напрямку;

• препарування надясенної частини кукси зуба. Зішліфовуються стоншені краї емалі, устю канала надається овальна форма або препаруються додаткові бокові заглиблення для попередження ротації (провертання) вкладки в кореневому каналі.

Студент повинен вказати на головні принципи препарування:

• переривчастий режим препарування;

• пост ійне охолодження препарованого зуба;

• напрямок руху ріжучого інструменту строго паралельно осі кореневого каналу;

• ощадне препарування твердих тканин надясенної частини кукси зуба

АЛГОРИТМ 13.

Вибір конструкції протезу при ІІІ класі за Кенеді.

Матеріальне забезпечення: моделі щелеп з дефектами зубних рядів, ІІІ клас за Кенеді.

Модель в/щ – відсутні 18, 16, 15, 14, 25, 26, 28 зуби, 13, 12, 11, 21, 22, 23 мають каріозні ураження, 24 зруйнований на 2/3, канали запломбовані до верхівки.

Діагноз: часткова втрата зубів, ІІІ клас за Кенеді, дефект твердих тканин 13, 12, 11, 21, 22, 23, 24 зубів.

Показано виготовлення естетичних коронок (фарфорових, композитних, металокерамічних або металопластмасових) на 13, 12, 11, 21, 22 зуби, 24 відновити куксовою литою або комбінованою вкладкою (анкерні штифти з надбудовою з матеріалу для відновлення кукси зуба), та виготовлення суцільнолитих комбінованих (металокерамічних або металопластмасових) мостоподібних протезів з опорою на 17, 13 та 23, 24, 27 зуби.

Обгрунтування конструкції: естетичні коронки на зуби фронтальної групи показані для заміщення дефекту твердих тканин і створення хорошого естетичного вигляду; перед протезуванням значний дефект 24 зуба підлягає відновленню штифтовою конструкцією. Включені дефекти у бічних відділах заміщуються мостоподібними протезами (дефекти середнього розміру, обмежені з обох сторін стійкими зубами). Кількість опорних зубів студент розраховує статичним методом за Агаповим або Оксманом, втрачені 18 та 28 зуби не відновлюються.

АЛГОРИТМ 14.

Планування конструкції протезу при ІV класі за Кенеді.

Матеріальне забезпечення: моделі щелеп з дефектами зубних рядів

І клас за Кенеді

Модель в/щ – відсутні всі зуби бокової групи до рівня ікол з обох боків, склепіння піднебіння добре виражене, верхньощелепні горби помірно атрофовані. 13 та 23 стійкі, нормальної висоти.

Діагноз: часткова втрата зубів, І клас за Кенеді.

Показано виготовлення часткового знімного пластинкового протезу на в/щ з кламерною фіксацією. При застосуванні гнутих дротяних кламерів 13 та 23 слід покрити металевими штампованими коронками. Альтернативний варіант – бюгельний протез або пластинковий з металевим базисом. Можлива замкова фіксація на 13 та 23, які в цьому випадку покриваються комбінованими коронками.

Обгрунтування конструкції: основними для заміщення дистально необмежених дефектів є знімні конструкції (пластинкові та бюгельні протези), які передають частину жувального тиску на альвеолярний відросток і тверде піднебіння; незнімні конструкції при обширних кінцевих дефектах не показані. Коронки на 13 та 23 зуби служать допоміжними елементами фіксації або захищають опорні зуби від абразивної дії кламерів. Студент на моделі окреслює границі знімного протеза: з вестибулярного боку – на рівні перехідної складки, огинаючи тяжі та складки слизової оболонки в ділянці премолярів, з перекриттям горбів в/щ. З піднебінного боку дистальна границя пластинкового протезу може бути зменшена - не доходити до лінії „А” на 0.5-1.0 см (в залежності від вираженості склепіння піднебіння і горбів в/щ), у фронтальному відділі – проходить на рівні шийок зубів. При виготовленні бюгельного протеза дуга моделюється у вигляді широкої пластинки товщиною 1.0-1.5 мм, розміщеної у задній 1/3 твердого піднебіння. Виготовлення пластинкового протеза з металевим базисом показано при частих переломах базиса, синдромі несприйняття акрилового базису

АЛГОРИТМ 15.

Планування конструкції протезів при І класі за Кенеді.

Матеріальне забезпечення: Моделі з дефектами зубних рядів , хімічний олівець

Модель н/щ – часткова втрата зубів (відсутні всі зуби, за винятком ікол). Ікла стійкі, нормальної висоти. Альвелярна частина н/щ в ділянках дефектів помірно атрофована, трикутної форми.

Діагноз: часткова втрата зубів, І клас за Кенеді.

Показано виготовлення часткового знімного пластинкового протеза з кламерною фіксацією на іклах, які слід покрити металевими штампованими коронками. Альтернативні варіанти: пластинковий протез з фіксацією на телескопічних коронках, штанзі Румпеля або вкладках з кулястими атачменами.

Обгрунтування конструкції: кламерна фіксація найбільш проста у виготовленні, проте найменш естетична. Усі вказані альтернативні варіанти здатні забезпечити більш надійну фіксацію, а об’єднання зубів штангою показане при необхідності їх шинування (рухомості І ступеню). Застосування вкладок з кулястими атачменами зменшує вивихуючий момент сил на опорний зуб і таким чином подовжує термін його функціонування.

На моделі студент окреслює границі протеза: з вестибулярного боку – по перехідній складці, огинаючи вуздечку нижньої губи і бокові тяжі в ділянках премолярів, в дистальному відділі – до ретромолярних горбиків, з орального боку – по дну ротової порожнини, огинаючи

вуздечку язика. При кламерній фіксації базис в ділянці ікол з вестибулярного боку відсутній. При застосуванні кулястих атачменів протез робиться по типу покривного, з границями базису, як у повного протеза.

АЛГОРИТМ 16.

Планування конструкції протезів при ІІ групі дефектів за Кеннеді.

Матеріальне забезпечення: Моделі щелеп з дефектами зубних рядів, хімічний олівець.

.

Модель в/щ – відсутні 18, 16, 15, 14, 25, 26, 27, 28 зуби, 13, 12, 11, 21, 22, 23 мають рухомість І ст., альвеолярні відростки в ділянках дефектів помірно атрофовані, верхньощелепові горби і склепіння піднебіння добре виражені.

Діагноз: часткова втрата зубів, ІІ клас за Кенеді.

Показано виготовлення бюгельного протеза з шинуючими пристосуваннями. У конструкції слід передбачити заднє положення дуги у вигляді широкої плоскої пластини, яка не торкатиметься піднебіння у ділянці кінцевого дефекту на 0.5-1.0 мм; багатоланковий кламер Кенеді у передній ділянці, кламер Роуча на 13 та кламер зворотної дії на 24 зуби для шинування фронтальної групи зубів; кламер Аккера на 17 зуб для забезпечення фіксації протеза.

Обгрунтування конструкції: бюгельний протез є найбільш оптимальною конструкцією в даному випадку, оскільки одночасно із заміщенням обидвох дефектів здатний забезпечити шинування рухомих зубів і раціональний розподіл жувального тиску. Відстояння дуги від піднебіння в ділянці кінцевого дефекту повинно компенсувати занурення кінцевого сідла під час навантаження у слизову оболонку.

АЛГОРИТМ 17.

Вибір конструкції протеза при повній втраті зубів на верхній щелепі.

Матеріальне забезпечення: 6 моделей щелеп з різними дефектами зубного ряду, хімічний олівець.

Модель в/щ – повна втрата зубів, виражені кісткові виступи в ділянці ікол, альвеолярний відросток у фронтальній ділянці мало атрофований, грушеподібної форми, торус різко виражений, склепіння піднебіння високе, верхньощелепні горби виражені.

Діагноз: повна втрата зубів, І тип атрофії за Шредером.

Показано виготовлення знімного пластинкового протезу з пелотами, фронтальна група зубів – без моделювання штучних ясен („на приточуванні”), в ділянці торуса – м’яка підкладка. Для виготовлення протеза потрібно зняти диференційований (компресійно-декомпресійний) робочий відбиток.

Обгрунтування конструкції: відсутність базису у фронтальній ділянці з вестибулярного боку покращує естетику протеза, а пелоти забезпечують надійну фіксацію. Підкладка повинна зменшувати тиск на торус під час жувального навантаження.

На моделі студент окреслює границі базиса протеза: з вестибулярного боку на рівні шийок фронтальних зубів, вздовж щічно-альвеолярної складки в ділянці премолярів, далі – по перехідній складці, з перекриттям горбів в/щ, з піднебінного боку – по лінії „А” (перекриття на 0.5 мм, орієнтир – сліпі ямки).

АЛГОРИТМ 18.

Вибір конструкції протеза при повній втраті зубів на нижній щелепі.

Матеріальне забезпечення: моделі беззубих щелеп, хімічний олівець

Модель н/щ – повна відсутність зубів, альвеолярна частина помірно атрофована у фронтальній ділянці і різко атрофована – у бічній, виражені поздовжні складки слизової оболонки. Внутрішня коса лінія різко виражена.

Діагноз: повна втрата зубів н/щ, ІІІ тип атрофії за Келлером.

Показано виготовлення повного знімного пластинкового протеза з м’якою підкладкою в ділянці внутрішньої косої лінії.

Обгрунтування конструкції: даний тип атрофії сприятливий для виготовлення пластинкового протезу, а застосування м’якої підкладки попереджає травмування слизової оболонки і покращує фіксацію протеза.

Студент на моделі окреслює границі знімного протеза: з вестибулярного боку – на рівні перехідної складки, огинаючи вуздечку нижньої губи і бокові тяжі в ділянці премолярів; в дистальному відділі – з перекриттям ретромолярних горбиків на 0.5-1.0 мм; з орального боку – по дну ротової порожнини, огинаючи вуздечку язика. Окремо відмічає границі м’якої підкладки – на 0.5 см по обидва боки від внутрішньої косої лінії.

АЛГОРИТМ 19.