2. Заходи політики воєнного комунізму.

«Воєнний комунізм» — це соціально-економічна політика більшовиків в УСРР у 1919-1920 рр., модель державного регулювання економіки, яка була реакцією більшовиків на критичні обставини в умовах громадянської війни і тому яв ляла собою набір вимушених, тимчасових заходів; реалізація цієї моделі на практиці стала спробою переходу до нового суспільного ладу — комунізму.

Основні заходи політики « воєнного комунізму»

Сільське господар ство

— Уведенняпродрозкладки (вилучення «над лишків» продовольства у селян);

— державна монополія на продаж та за готівлю хліба;

— запровадження кругової поруки;

— формування продзагонів для вилучення продовольства у селян

Проми словість

— Націоналізація підприємств важкої, серед ньої та дрібної промисловості;

— встановлення державного контролю над виробництвом;

— спроба побудувати державу-фабрику з то тальним плануванням розподілу матеріаль них благ;

— уведення загальної трудової повинності;

— мілітаризація праці;

— зрівняльний розподіл продуктів харчуван ня серед працівників

Торгівля та фінан си

— Заборона вільної торгівлі;

— спроба ліквідувати товарно-грошові відно сини;

— перехід до прямого товарообігу;

— встановлення твердих цін на товари;

— карткова система постачання міського на селення;

— скасування платні за житло, комунальні послуги,транспорт

Політична сфера

— Запровадження диктатури пролетаріата, репресії проти «класових ворогів»

Методи впровадження політики «воєнного комунізму»:

— « червоний терор »;

— жорстка централізація;

— створення продзагонів;

— реквізиції, конфіскації тощо.

Наслідки політики «воєнного комунізму»:

економічна криза (падіння сільськогосподарська та промислового виробництва, інфляція тощо);

— погіршення умов життя народу;

— зростання соціальної напруги;

— розгортання повстанського руху проти політики більшовиків.

Самостійна робота №7

Тема: Держава і право України в період нової економічної політики (1921 – 1929 рр.)

План

1. Судова система. Організація прокуратури. Утворення адвокатури.

2. Кодифікація українського радянського законодавства

1. Судова система. Організація прокуратури. Утворення адвокатури.

Нова економічна політика вимагала перебудови судової системи. Правовою основою судової реформи стала постанова ВУЦВКвід 16 грудня 1922 року, яка затвердила "Положення про судоустрій УСРР". Цей документ був майже точною копією "Положення про судоустрій РСФРР" від 31 жовтня 1922 року.

Згідно з Положенням в Україні створювалась єдина система судових органів: народний суд, губернський суд, Верховний Суд УСРР.

Тимчасово дозволялася діяльність воєнних трибуналів, — в справах про злочини проти Червоної Армії; воєнно-транспортних трибуналів — про злочини на транспорті; особливих трудових сесій народних судів — у справах про злочинні порушення Кодексу законів про працю; земельних комісій — в земельних справах; арбітражних комісій — в справах про спори між державними організаціями відносно майнових прав.

Народний суд був головною ланкою судової системи і діяв у складі постійного народного судді або постійного народного судді і двох народних засідателів.

Державна прокуратура УСРР була створена за зразком прокуратури РСФРР. "Положення про прокурорський нагляд" було прийняте ВУЦВК 28 червня 1922 року. Воно передбачало створення державної прокуратури УСРР як відділу в складі наркомату республіки. Згідно "Положення про судоустрій Української СРР" державна прокуратура УСРР залишалась у складі Наркомюсту УСРР. Нарком юстиції був одночасно і генеральним прокурором республіки. Він здійснював загальне

керівництво відділом прокуратури Наркомюсту УСРР. Місцевими органами прокуратури були прокуратури округів, які безпосередньо підпорядковувалися генеральному прокурору УСРР. Положення 1925 року визначало права і обов'язки прокуратури УСРР в цілому і кожного її органу окремо.

Положення 1929 року мало окремий розділ, присвячений організації і діяльності Головного Суду АМСРР — найвищого судового органу на території цієї республіки.

Крім єдиної судової системи, в Україні в 1926— 1929 роках діяли спеціальні суди — дисциплінарні суди і воєнні трибунали. Службові провини розглядалися згідно "Положення про дисциплінарні суди" від 3 лютого 1926 року. Вони створювалися при ВУЦВК (Головний дисциплінарний суд) і при окружних виконавчих комітетах (окружні дисциплінарні суди). Дисциплінарні суди застосовували такі стягнення, як зауваження, попередження, сувора догана, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи тощо. Ці суди були скасовані у 1927 році.