
- •Розділ 7 охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях
- •7.1. Охорона праці в умовах надзвичайних ситуацій
- •7.1.1. Техніка безпеки при експлуатації парових і водогрійних котлів
- •7.1.2. Вимоги безпеки перед початком роботи при експлуатації парових і водогрійних котлів
- •7.1.3. Вимоги безпеки під час виконання роботи при експлуатації парових і водогрійних котлів
- •7.1.4. Вимоги безпеки після закінчення роботи при експлуатації парових та водогрійних котлів
- •7.1.5. Вимоги безпеки а аварійних ситуаціях при експлуатації парових та водогрійних котлів
- •7.2. Безпека в умовах надзвичайних ситуацій
- •7.2.1. Підвищення стійкості роботи котельні в умовах надзвичайних ситуацій
- •7.2.2. Застосування засобів індивідуального захисту на підприємствах свілотехнічної галузі
- •7.2. Висновки до розділу 7
7.2. Безпека в умовах надзвичайних ситуацій
7.2.1. Підвищення стійкості роботи котельні в умовах надзвичайних ситуацій
Для стійкості система теплопостачання повинна мати захист джерел тепла і заглиблення комунікацій в грунт. Котельню доцільно розміщувати у спеціальній окремій споруді. Будівля котельні повинна мати полегшене перекриття і легке стінове заповнення.
Теплова мережа будується, як правило, по кільцевій системі, труби опалювальної системи прокладаються у спеціальних каналах. Запірні та регулювальні вентилі розміщуються в оглядових колодязях і по можливості на території, що не завалюються при руйнуванні будинків і споруд. На теплових мережах встановлюється запірна і регулююча арматура (засувки, вентилі і т.п.), призначена для відключення пошкоджених ділянок.
Підвищення стійкості роботи котельні досягається проведенням як загальноміських, так і об'єктових інженерно-технічних заходів. Створюються дублюючі джерела електроенергії, газу, води і пари шляхом прокладки декількох підвідних електро-, газо-, водо- і паро- комунікацій і подальшого їх закільцьовування. Інженерні та енергетичні комунікації переносяться в підземні колектори, найбільш відповідальні пристрої (центральні диспетчерські розподільні пункти) розміщаються в підвальних приміщеннях будинків або в спеціально побудованих міцних спорудах. На тих підприємствах, де укладання підвідних комунікацій у траншеях або тунелях не представляється можливою, проводиться кріплення трубопроводів по естакадах, щоб уникнути їх зсуву або скидання. Потім зміцнюються самі естакади шляхом установки зрівноважувальних розтяжок у місцях поворотів і розгалужень. Дерев'яні опори замінюють на металеві та залізобетонні.
Для забезпечення проведення рятувальних та інших невідкладних аварійно-відновлювальних робіт, а також виробництва в перший час після виникнення НС (у разі виведення з ладу основних джерел енергоживлення) створюється резерв автономних джерел електро- і водопостачання. Зазвичай це бувають пересувні електростанції і насосні агрегати з автономними двигунами, наприклад з двигунами внутрішнього згоряння.
Стійкість систем електропостачання об'єкта підвищується шляхом підключення його до декількох джерел живлення, віддаленими один від іншого на відстань, що виключає можливість їх одночасного ураження одним ядерним вибухом. На об'єктах, що мають теплові електростанції, обладнують пристосування для роботи ТЕЦ на різних видах палива, вживають заходів щодо створення запасів твердого та рідкого палива, його укриттю і підсилення конструкцій сховищ горючих матеріалів. У мережах електропостачання проводяться заходи з переведення повітряних ліній електропередач на підземні, а ліній, прокладених по стінах та перекриттях будівель і споруд, - на лінії, прокладені під підлогою перших поверхів (у спеціальних каналах).
При монтажі і реконструкції електричних мереж встановлюють автоматичні вимикачі, які при коротких замиканнях і при утворенні перенапруг відключають пошкоджені ділянки. Перенапруги в лініях електропередач можуть виникати в результаті руйнувань або пошкоджень окремих елементів системи енергопостачання об'єкта, а також при впливі електромагнітних полів ядерного вибуху.
Велике значення для підвищення стійкості роботи об'єкта має надійне постачання його водою. Припинення подачі води може призвести до зупинки виробничого процесу та припинення випуску продукції навіть тоді, коли об'єкт народного господарства не буде зруйнований при виникненні НС.
Водопостачання об'єкта буде більш стійким і надійним в тому випадку, якщо об'єкт живиться від декількох систем або від двох-трьох незалежних вододжерел, віддалених один від одного на безпечну відстань. Гарантоване постачання водою може бути забезпечене тільки від захищеного джерела з автономним і теж захищеним джерелом енергії. До таких джерел відносяться артезіанські та безнапірні свердловини, які приєднуються до загальної системи водопостачання об'єкта.
При плануванні заходів необхідно враховувати, що дебіт цих джерел в повному обсязі забезпечує потреби виробництва і ведення рятувальних та інших невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.
Для більшої надійності та маневреності на випадок аварії або ремонту на об'єктах створюються обвідні лінії і влаштовуються перемички, якими подають воду в обхід пошкоджених ділянок, зруйнованих будівель і споруд. Пожежні гідранти і відключаючі пристрої розміщуються на території, яка не буде завалена у випадку руйнування будівель і споруд.
Впроваджуються автоматичні і напівавтоматичні пристрої, які відключають пошкоджені ділянки без порушення роботи решти частин мережі. На об'єктах, які споживають велику кількість води, застосовується оборотне водопостачання з повторним використанням води для технічних цілей. Така технологія зменшує загальну потребу води і, отже, підвищує стійкість водопостачання об'єкта.
У містах і на об'єктах народного господарства вода, призначена для пиття, очищується і знезаражується в очисних пристроях, що знаходяться на водопровідних станціях. На очисних спорудах передбачаються додаткові заходи з очищення води, що надходить із заражених водойм, від радіоактивних та отруйних речовин і бактеріальних засобів. У населених пунктах сільської місцевості широко поширені підземні джерела води (шахтні колодязі, джерела та ін.) У них можуть проникнути радіоактивні та отруйні речовини і різного виду бактерії. Тому проводяться інженерні заходи щодо захисту водозаборів в підземних джерелах води.
Для забезпечення сталого і надійного постачання підприємства газом передбачається його подача в газову мережу об'єкта від газорегуляторних пунктів (газорозподільчих станцій). При проектуванні, будівництві та реконструкції газових мереж створюються закільцьовані системи на кожному об'єкті народного господарства. На випадок виходу з ладу газорозподільчих пунктів і газорозподільчих станцій встановлюються обвідні лінії (байпаси). Всі вузли та лінії газопостачання розташовуються, як правило, під землею, так як заглиблення комунікацій значно зменшує їх поразку ударною хвилею ядерного вибуху та іншими наслідками НС. Крім того, укриття систем газопостачання під землею значно знижує можливість виникнення вторинних факторів ураження.
Для зменшення пожежної небезпеки проводяться заходи, що знижують можливість витоку газу. На газопроводах встановлюються автоматичні запірні та перемикаючі пристрої дистанційного управління, що дозволяють відключати мережі або відключати потік газу при розриві труб безпосередньо з диспетчерського пункту.
Інженерно-технічні заходи з підвищення стійкості систем теплопостачання вирішуються шляхом захисту джерел. При отриманні об'єктом тепла з міською теплоцентралі проводяться заходи по забезпеченню стійкості підвідних до об'єкта трубопроводів та наявних розподільних пристроїв.
Заходи щодо підвищення стійкості системи каналізації розробляються окремо для зливних, промислових і господарських (фекальних) стоків. На об'єкті обладнується не менше двох виводів з підключенням до міських каналізаційних колекторів, а також встановлюються виводи для аварійних скидів неочищених вод у прилеглі до об'єкта яри та інші природні і штучні поглиблення. Для скидання будують колодязі з аварійними засувками і встановлюють їх на об'єктових колекторах з інтервалом 50 м по можливості на не завалену територію [ ].