Суть дебіторської заборгованості та її класифікація для належної організації обліку

© Михалевич М.М.

У статті досліджено економічну суть дебіторської заборгованості. Розкрито основні класифікаційні ознаки дебіторської заборгованості. Подано уточнене трактування терміну «дебіторська заборгованість». Внесено пропозиції щодо удосконалення класифікації дебіторської заборгованості для підвищення аналітичності обліку та контролю за її погашенням.

Ключові слова: дебіторська заборгованість, класифікація, бухгалтерський облік, сумнівний борг, безнадійний борг.

The article examines the economic substance of receivables. The basic classification features receivables. Posted refined interpretation of the term "receivables". The suggestions for improving the classification of receivables to increase analyticity accounting and control of its repayment.

Keywords: accounts receivable, classification, accounting, bad debt, bad debt.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. У процесі господарської діяльності підприємств виникає дебіторська заборгованість, інформація про яку відображається у активі балансу і є вагомою його частиною. При цьому дебіторська заборгованість виникає за різними напрямками: від реалізації готової продукції, надання послуг, виконання робіт, продажу необоротних і оборотних активів, від підзвітних осіб підприємства тощо. У момент виникнення дебіторська заборгованість оцінюється за її первісною вартістю. Між виникненням дебіторської заборгованості і надходженням коштів у її погашення виникає певний проміжок часу і чим більшим він є, тим підвищується ймовірність виникнення безнадійного боргу. Подальший розвиток ринкових умов господарювання та глобалізація економіки на макрорівні обумовлюють пошук шляхів удосконалення обліку дебіторської заборгованості в цілому та уточнення її сутності зокрема..

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Дебіторська заборгованість як об’єкт бухгалтерського обліку викликає немалий інтерес зі сторони як вітчизняних так і зарубіжних вчених. Проблему обліку дебіторської заборгованості, її класифікації та сутності досліджували такі вчені як Голов С.Ф., Клепікова З.В., Крайник О.П., Кірейцев Г.Г., Лишиленко О.Г., Момот Т., Стоун Д., Хітчинг К. та ніші. Проте наявність різних підходів щодо трактування досліджуваної категорії свідчить про те, що дане питання є не до кінця вивченим і потребує додаткових досліджень.

Цілі статті. Метою статті є уточнення сутності дебіторської заборгованості для належної організації її обліку.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих результатів. Аналіз літературних джерел та діючих нормативних документів свідчать про неоднозначність підходу вчених щодо трактування сутності дебіторської заборгованості.

Так, Голов С.Ф. та Лищенко О.Г. визначають дебіторську заборгованість як фінансовий актив, що є контрактним правом однієї сторони отримати гроші й узгоджується з відповідним зобов’язанням сплати іншої сторони [1].

Кірейцев Г.Г. трактує дебіторську заборгованість як складову оборотного капіталу, яка є комплексом вимог до фізичних чи юридичних осіб щодо оплати товарів, продукції, послуг [2].

На думку Крайник О.П. та Клепікова З.В. дебіторська заборгованість – це форма відстрочки платежу - відкритий кредит (неформальна або формальна угода), яка передбачає виконання послуг замовником або реалізації продукції покупцю з відстрочкою оплати за них. Такий кредит вважається безкоштовним та без чіткого визначення строку [3].

Момот Т. визначає дебіторську заборгованість як безвідсоткову позика контрагентам, а Бєлозерцев В. - як грошове вираження результату вимушеної або заздалегідь запланованої господарсько-економічної операції кредитного характеру з контрагентами (юридичними або фізичними особами), що мала місце у минулому та борг за неї може бути достовірно визначений, узгоджений з контрагентом та сплачений підприємству у майбутньому, а в поточний момент відображений у балансі підприємства як актив [4].

Зарубіжні вчені Д. Стоун, К. Хітчинг та інші трактують дебіторську заборгованість як суму боргів, які винні підприємству юридичні або фізичні особи та які виникли у результаті господарських взаємовідносин з ними [5].

Не має єдиного підходу щодо встановлення сутності досліджуваної категорії і в нормативно-правових актах.

Зокрема, у Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ дебіторську заборгованість визначено як фінансовий актив установи, що виникає унаслідок договірних відносин між двома юридичними особами, серед яких одна, що є власником активу, після настання відповідних умов угоди має право на отримання платежів, товарів, робіт та послуг [6].

У інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків дебіторська заборгованість трактується як сума вимог банку до юридичних і фізичних осіб на певну дату щодо отримання активів, послуг тощо [7].

У іншому нормативному документі зазначено, що дебіторська заборгованість - це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів (у тому числі яка забезпечена векселями) за надані їм продукцію, товари, роботу або послуги; фінансових і податкових органів за податками, зборами та іншими платежами до бюджету; також заборгованість з сум нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, що підлягають надходженню; заборгованість пов'язаних сторін та з внутрішньовідомчих розрахунків; інша поточна дебіторська заборгованість. Дебіторська заборгованість, у разі створення щодо неї резерву сумнівних боргів, наводиться за чистою реалізаційною вартістю [8].

П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» досліджувану категорію визначають як суму заборгованості дебіторів на певну дату [9].

Отже, дебіторська заборгованість трактується вченими як форма відстрочки платежу, частина оборотного капіталу чи боргом інших підприємств даному підприємству.

Для належної організації обліку важливим є чітка класифікація дебіторської заборгованості. Так, відповідно до часу погашення заборгованість поділяють на поточну і довгострокову. До поточної слід відносити суму дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

При цьому, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визначається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Довгострокова дебіторська заборгованість - це сума, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Так як між виникненням і погашенням дебіторської заборгованості виникає певний проміжок часу, то в будь-який момент може виникнути сумнів щодо надходження грошових коштів. А тому виділяють:

1) сумнівну дебіторську заборгованість;

2) безнадійну дебіторську заборгованість;

3) чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості.

До категорії сумнівної необхідно віднести поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

До безнадійної належить поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її непогашення боржником або за якою минув строк позовної давності. Зазначимо, що відповідно до Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість – це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі [10].

Відповідно, чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості визначається як різниця між сумою поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги класифікується шляхом групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Одним з важливих критеріїв класифікації є об’єкти дебіторської заборгованості, а саме:

1) товари, роботи, послуги;

2) видані аванси, розрахунки з підзвітними особами, нарахованими доходами, за претензіями, відшкодуванням раніше завданих збитків, за позиками членам кредитних спілок, іншими дебіторами;

3) фінансові інвестиції;

4) векселі одержані;

5) витрати майбутніх періодів.

Традиційна класифікація дебіторської заборгованості передбачає її розподіл за правовим критерієм на строкову або прострочену. До строкової відноситься дебіторська заборгованість, строк погашення якої ще не настав або становить менше одного місяця і яка пов’язана з нормальними строками розрахунків, визначеними в угодах. Прострочена – це заборгованість з порушенням договірних термінів, або заборгованість, що пов’язана з помилками в оформленні розрахункових документів.

Як свідчить дослідження є багато ознак, що покладено в основу класифікації дебіторської заборгованості. При цьому кожне підприємство повинне визначити власні основні підходи до групування дебіторської заборгованості відповідно до специфіки його діяльності. Важливим є наявність деталізованої інформації про кожен вид дебіторської заборгованості для належного управління ними.

Так, при класифікації дебіторської заборгованості пропонуємо враховувати вид діяльності, від якого вона виникла, а саме:

1) дебіторська заборгованість від основної діяльності;

2) дебіторська заборгованість від іншої діяльності.

У складі першої необхідно виокремити групу вітчизняних і зарубіжних боржників з подальшою деталізацією за тривалістю взаємозв’язків та групами ризику.

Висновки. Дебіторська заборгованість є важливим об’єктом обліку, який повинен забезпечити своєчасність одержання інформації за її видами, строками непогашення тощо для своєчасного управлінського впливу. На основі аналізу літературних джерел запропоновано уточнене визначення досліджуваної категорії, а саме: «дебіторська заборгованість – це грошове вираження боргу юридичних чи фізичних осіб, що виник в результаті різних видів діяльності підприємств і має форму безвідсоткового кредиту без визначеного терміну платежу». Запропоновані підходи до класифікації дебіторської заборгованості значно прискорять одержання інформації про величину дебіторської заборгованості для своєчасного прийняття управлінських рішень щодо недопущення виникнення сумнівних і безнадійних боргів.

1. Голов С.Ф. Управлінський облік / Голов С.Ф. - К.:Лібра,2003.с.497-517.

2. Кирейцев Г.Г. Функции учета в механизме управления сельскохозяй-ственным производством / Кирейцев Г.Г. – К.: Изд-во УСХА, 1992. – 240 с.

3. Крайник О.П. Бухгалтерський облік : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] /Крайник О.П.–К.:Центр навч. л-ри, 2006. – 658 с.

4. Бєлозерцев В. Шляхи оптимізації дебіторської заборгованості / Бєлозерцев В. Економічна думка.

5. Стоун Д. Бухгалтерский учет и отчетность без проблем : как читать отчетность компании и пользоваться ею / Стоун Д., Хітчинг К. [пер. с англ.]. – М. : ИНФРА–М, 1997 – 242 с.

6. Наказ Державного казначейства України «Про затвердження Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ» №242 від 26.12.2003.

7.Інструкція Правління Національного банку України «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України» № 280 від 17.06.2004р.

8. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України «Про затвердження форми звітності №1 (річна) «Звіт про зелене господарство»» №401 від 24.12.2008р.

9. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 1 – 16 // Все про бухгалтерський облік. – 2009. – № 10 (1527).

10. Податковий кодекс України № 2755 від 02.12.201р.

УДК 339

Михальчук Л.В., ст. гр. МКмз-51

Науковий керівник: Кощій О.В., д.е.н., професор

Луцький національний технічний університет