- •1 Модуль
- •Тема 1 Особливості розвитку поезії 20-30-х років хх ст.
- •1.Поетична творчість є.Плужника, в. Свідзінського, м. Бажана. Поезія а. Малишка
- •Творча діяльність в.Свідзинського
- •М.Бажан
- •А. Малишко
- •2.Грунтовні дослідження м. Зерова - літературознавця і критика, перекладацька діяльність поета
- •Тема 2 Розвиток української прози 20-30-х років хх ст.
- •1.Експериментальні романи д. Бузька, г. Шкурупія, л. Скрипника, Майка Йогансена, Юліана Шпола та ін.
- •Д. Бузько
- •Гео Шкурупій
- •Творчість
- •Л. Скрипник
- •Майк Йогансен
- •Юліан Шпол
- •2. «Виробничий роман» (о. Копиленко, о. Кундзіч та ін.)
- •Олексій Кундзіч
- •Олекса Слісаренко
- •М. Могилянський
- •М. Івченко
- •П. Панч
- •А. Головко
- •Г. Михайличенко
- •4.Інтелектуальна провокація в романах в. Домонтовича «Доктор Серафікус» та «Дівчинка з ведмедиком» «Доктор Серафікус»
- •Тема 3. Розвиток української драматургії в 20-30 рр.Хх ст..
- •1.Шляхи розвитку української драматургії в першій половині хх ст.
- •Драматургія я. Мамонтовича
- •Драматургія і. Дніпровського
- •Драматургія к.Буревія
- •Драматургія Ірчана
- •II модуль Основні тенденції розвитку західноукраїнської літератури міжвоєнного періоду
- •1.Експресіонізм роману о.Турянського «Поза межами болю»
- •3.Осмислення трагедії голодомору в романах у.Самчука «Марія» та в.Барки «Жовтий князь».
- •4.Вплив тоталітарної влади на людину в романах т.Осьмачки «Ротонда душогубців», «Старший боярин»
- •5. Історична тема в західноукраїнській прозі доби міжвоєння ( історичні романи б.Лепкого, н.Королеви, ю.Опільського, к.Гриневичевої, а.Чайковського, с.Тудора, в.Будзиновського)
- •Андрій Чайківський
- •В‘ячеслав Будзиновський
- •Катря Гриневичева
- •6.Мотиви поезії н.Лівицької-Холодної та о.Лятуринської, ю.Дарагана, л.Мосендза(Поети «Празької школи») ю.Дараган
Олекса Слісаренко
Народився на хуторі Канівцевому (Харківщина) в родині лимаря, Андрія Прокоповича Снісаря, вчився в Кучерівській сільськогосподарськії школі та Харківському рільничому училищі. Після закінчення з 1912 р. працював агрономом. Був учасником Першої світової війни, пройшов шлях від рядового до офіцера артилерії. 1918 р. самовільно залишив фронт і переїхав до Києва, З 1924 p. мешкав у Харкові, де був головним редактором видавничого відділу «Книгоспілки» і в 1928–1929 рр. співредактором журналу «Універсального журналу». Був громадським обвинувачем на процесі СВУ (березень—квітень 1930 р.). У квітні 1934 р. його заарештували органи ГПУ УРСР, у квітні 1935 р. військовий трибунал засудив його до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував на Соловках. У жовтні 1937 р. окрема трійка Управління НКВД РРСФР по Ленінградській області переглянула справу Олекси Слісаренка й ухвалила застосувати до нього найвищу міру покарання. Розстріляний 3 листопада 1937 р.
З першими віршами виступив 1910 р. Друкувався в студентському журналі «До праці» та в газеті «Рілля». У Києві пристав до угруповань українських символістів «Біла Студія» і «Музагет» (1919). Перша збірка символістських поезій Слісаренка, писаних під впливом О. Олеся, П. Тичини, К. Бальмонта й інших російських символістів і позначених деякими елементами експресіонізму, вийшла 1919 р. у видавництві «Сяйво» під назвою «На березі Кастальському». Згодом Слісаренко пристав до угруповань футуристів «Комкосмос» (1921), Асоціації панфутуристів (Аспанфут, 1921) і Асоціації комуністичної культури (Комункульт, 1924–1925) і видав збірку футуристичних віршів «Поеми» (1923). Обкладинку до збірки виготував Микола Бажан. У названих збірках, як і в книжці вибраної лірики 1911–1927 рр. «Байда» (1928), Слісаренко виявив увагу до поетичного слова й майстерної форми. Пізніше Слісаренко пориває із футуристами й переходить до Спілки пролетарських письменників «Гарт» (1925) потім ВАПЛІТЕ (1925–1928). Після «самоліквідації» ВАПЛІТЕ разом з Майком Йогансеном засновує «Техно-мистецьку групу А» (1929).
З 1924 р. почав працювати у жанрі прози й видав понад 20 кн. гостро-сюжетних, писаних за зразком англійських і американських новел, оповідань, повістей і романів кримінально-пригодницького жанру: «Бунт» (1928), «Зламаний ґвинт» і «Чорний ангел» (1929) та «Хлібна ріка» і «Страйк» (1932). Теми й сюжети прозових творів Слісаренка взяті переважно з дореволюційного і революційного українського життя, їх герої — «маленькі», «сірі» люди в зустрічі з революційними подіями. Слісаренко писав також вірші й оповідання для дітей.
У 1931 видав під псевдонімом Омелько Буц містифікаційну «Посмертну збірку творів». Вибрані твори Слісаренка були видані 1930 р. у 3 тт. і повне зібрання творів 1931–1933 рр. у 6 тт. Зв'язок Слісаренка з символістами й футуристами, його активна участь в літературних організаціях «Гарт» і ВАПЛІТЕ, а особливо гостра відповідь М. Ґорькому 1927 р. за відмову видати переклад роману «Мати» українською мовою накликали на Слісаренка репресії.