Етапи розвитку комунікації

Виділяють такі етапи у розвитку комунікації (Дж.Гербнер):

1. доіндустріальний («обличчям до обличчя»);

2. друкований (створений першою індустріальною революцією і характеризується появою масової аудиторії);

3. телевізійний (з’явився завдяки другій індустріальній революції).

Комунікація є об’єктом вивчення різних суспільних та гуманітарних наук, для яких залишаються спільними такі підходи:

• загальнотеоретичний (теорія комунікації, теорія аргументації, теорія масової комунікації, семіотика, теорія міжнародних комунікацій) - формулює закони людської комунікації, описує формальні процедури звичайного спілкування і спілкування з масовою аудиторією, формалізує знакові аспекти комунікації, формулює закони міжкультурної і міжрегіональної комунікації;

• традиційний (герменевтика, гомілетика, риторика, філософія і логіка, теорія аргументації) - формулює теоретичні засади того, як саме відбувається диспут, які аргументи є коректними, якими є різновиди аргументів, які можуть припускатися мовні помилки (мовцями при цьому є звичайні люди за звичайних обставин);

• прикладний (психоаналіз, ділова комунікація, теорія перформансу, теорія інформації, теорія комунікативних обмінів) - формалізує методики дослідження свідомої і підсвідомої мотивації поведінки, створює технології ділового спілкування, алгоритмізує процеси формалізації в різних галузях, досліджує різні типи комунікації;

• філологічний (лінгвістика, семантика, соціолінгвістика, психолінгвістика, паралінгвістика) - вивчає форми комунікації, значення мовних одиниць, співвідношення соціальних і мовних структур, досліджує еквіваленти мовних процесів у психіці і процеси, які супроводжують мовну комунікацію;

• психологічний і соціологічний: досліджує відповідні – психологічні та соціологічні - аспекти комунікації, їхні закономірності.

Кожна з наукових галузей використовує певні методи комунікативного аналізу:

• семіотичний

• контент-аналіз

• прагматичний

• структурний

• пропагандистський

• мотиваційний

• аналіз політичних текстів

Семіотичний аналіз полягає у дослідженні умовного зв’язку мови та змісту.

Наприклад, історичні умови подання публічної інформації на металі, дереві або глині (форма) накладали жорсткі обмеження на її загальний обсяг, що, в свою чергу, вимагало стисло висловлюватися на певну тему, і тому шліфувалися афористичні прийоми, і форма значно впливала на зміст інформації:

форма		стислість		зміст
метал дерево глина			афористичність влучність

Контент-аналіз

Це якісно-кількісний метод, що дозволяє визначити об’єктивні одиниці дослідження і обсяги та частоту їх появи у масиві текстів. Активно застосовується у соціальних дослідженнях, пропаганді, журналістиці, психологічних дослідженнях тощо. Найефективнішим є використання контент-аналізу у випадках, коли:

• вихід на промовця непрямий

• мовний чинник є вирішальним для дослідження

• занадто великими є обсяги матеріалу

Одиницею дослідження у контент-аналізі може бути тема, слово, символ тощо.

Прагматичний аналіз вивчає мовні структури комунікації. Наприклад, було встановлено, що висловлювання, якими ми користуємося, бувають двох типів: констативи та перформативи. Констативи пасивно фіксують дійсність (наприклад: “Падає сніг”), а перформативи, навпаки, активно її формують (наприклад: “Ти міг би допомогти мені”).

Розподіл висловлювань на констативи і перформативи безпосередньо враховується в рекламі, яка зацікавлена у спонуканні людини до купівлі товару.

Структурний аналіз – це формальний аналіз літературних текстів з метою визначення особливостей структури конкретного тексту. Одне з найяскравіших досліджень з використанням цієї методики було виконано В.Проппом («Морфологія казки»). В.Пропп встановив, що:

1. постійними, сталими елементами казок всіх часів і народів є функції дійових осіб;

2. казка має обмежену кількість таких функцій;

3. послідовність функцій завжди та ж сама.

Загалом В.Пропп визначив 31 функцію (відлучка, заборона, порушення заборони, випитування, отримання…)

Пропагандистський аналіз вивчає аудиторію і групові норми поведінки, стиль і методи подачі інформації. Схема пропагандистського аналізу включає такі складові:

1. ідеологія і мета пропагандистської компанії;

2. контекст, у якому відбувається пропаганда;

3. структура пропагандистської організації;

4. цільова аудиторія;

5. техніка, що використовується ЗМІ;

6. спеціальна техніка;

7. реакція аудиторії на техніку впливу;

8. контрпропаганда, якщо вона є;

9. ефективність та оцінки.

Ц ей метод додав дві моделі комунікації до існуючих: модель викривлення джерела та модель легітимізації джерела (автори моделей Дж.Джоветт і В.О’Доннелл).

Модель викривлення джерела відбиває ситуацію, коли пропагандист (П) створює викривлене джерело (П₁), з якого і виходить повідомлення (Пов). Таким чином, отримувач (О) розглядає інформацію як таку, що надійшла з джерела П₁, не знаючи про існування оригіналу.

М одель легітимізації джерела: оригінальне повідомлення (Пов₁) таємно вміщується у легітимному джерелі (П₂). Це повідомлення у вигляді Пов₂ відкрито передається спочатку до П у вигляді Пов₂, а далі до отримувача О як таке, що вийшло з джерела П₂. Таким чином, джерело П₂ легітимізується як першоджерело.

Мотиваційний аналіз, який сформувався як самостійний напрям у 50-ті роки XX ст., має дві мети: 1) визначення реальної мотивації поведінки людей та 2) визначення реакції людей на ті чи інші методи впливу. Такі знання дозволяють керувати поведінкою людини. Тому мотиваційний аналіз широко застосовується в рекламі і передбачає використання знань про такі внутрішніі потреби людини, які б призвели до купівлі одного з багатьох аналогічних товарів.

Аналіз політичних текстів має на меті змоделювати інтереси, вподобання і вразливі “місця” політичного лідера. Аналіз політичних текстів – це самостійна якісна методика дослідження. Виходячи з методик контент-аналізу, аналіз політичних текстів включає так зване когнітивне картування та операційне кодування лідера. Операційний код можна розглядати як структуровану картину світу лідера. Когнітивна карта – це модель поведінки лідера в конкретних ситуаціях, яка дозволяє передбачити поведінку в аналогічних випадках за схемою «причина – наслідок». Мета моделювання поведінки політичного лідера полягає в тому, щоб з’ясувати його уявлення про політику і політичний конфлікт, про засоби досягнення політичної мети.

Комунікативний процес – складне явище. Жодна з існуючих моделей не описує всіх його особливостей, тому, не зважаючи на велику кількість моделей комунікації, треба очікувати на нові, поява яких буде пов’язана з новими технологіями передачі інформації.

Вищезгадані моделі – лише частина з існуючих. Коло складових процесу комунікації ширше і включає також деякі інші елементи, що характеризуються нижче.