5. Основні напрями міжнародного економічного співробітництва в галузі екологи.

Розвиток людської цивілізації на сучасному етапі, об'єктивно ви­суває спільне для всього людства завдання - всебічний захист, охо­рона та збереження земної біосфери шляхом об'єднання зусиль усіх держав світу. Саме завдяки спільним цілеспрямованим діям світово­го співтовариства можна усунути загрозу глобальної екологічнрї кри­зи, вирішити проблеми ресурсно-екологічної безпеки. Так як сучасні форми міжнародної економічної взаємодії прямо або опосередкова­но віддзеркалюють систему відносин щодо привласнення, викорис­тання, обміну, розподілу, відтворення національних і світових при­родних ресурсів та умов, то від напрямів удосконалення цієї взаємодії великою мірою залежать перспективи забезпечення ресурсно-еколо­гічної безпеки розвитку будь-якої країни, вирішення глобальних еко­логічних проблем та зрештою - життя і добробут нинішнього і май­бутніх поколінь людства.

Інтеграція України до системи міжнародної екологічної безпеки вимагає нового перегляду проблеми екологізації суспільного вироб­ництва і приведення національного законодавства у сфері охорони довкілля у відповідність з існуючими нормами міжнародного права. Наявна у світовому господарстві й посилювана під впливом науково-технічної революції нерівномірність економічного розвитку окремих країн зумовлює і нерівномірність процесів природокористування та неоднаковість екологічних ситуацій у різних регіонах Земної кулі. Еко­логічні чинники потребують певних змін у розміщенні продуктивних

сил як у межах національних кордонів, так і в масштабах світового господарства. Отже розвиток природних та соціальних продуктив­них сил, диференціація ресурсно-екологічних потенціалів окремих країн викликають зрушення у міжнародному поділі праці та появу нових форм міжнародного екологічного співробітництва.

Відчутний вплив на міжнародні економічні зв'язки справляють природоохоронні заходи. Як правило, вони здійснюються відповід­но до чинних у різних країнах законів, регламентів, стандартів, ста­ну навколишнього середовища та інших екологічних нормативів, В залежності від економічного стану тої чи іншої країни є різний рівень природоохоронних інвестицій і поточних витрат, що спрямовуються на впровадження природоохоронних заходів.

Міжнародні зобов'язання України, які викладені в угодах, догово­рах, Деклараціях про співробітництво з охорони та оптимального при­родно-ресурсного використання вимагають невідкладних заходів, які мають бути спрямовані на ці цілі. Головні із них повинні бути такі:

• розробка конкретних заходів щодо виконання Україною фінан­сових зобов 'язань відповідно до міжнародних договорів України з при­родоохоронних проблем;

• завершення процесу приєднання до міжнародних конвенцій та угод, зокрема запобігання опустелюванню та співпраці з використан­ня та експлуатації природних ресурсів і умов, що належать до ка­тегорій «спільної спадщини людства» (світовий океан, Антаркти­да, повітряний басейн, космічний простір);

• вдосконалити структуру та принципи побудови національно­го екологічного законодавства;

• провести аналіз нормативно-правових актів України щодо їх відповідності вимогам законодавства Європейського Союзу;

• створення міжнародних банків екологічної інформації; 4 співробітництво у справі ліквідації наслідків екологічних і тех­ногенних катастроф;

• узгодження національної екологічної політики і природоохо­ронних економічних програм з метою послаблення їхнього можливого негативного впливу на розвиток міжнародних економіч­них відносин;

• координація національних природоохоронних заходів і програм з огляду на екологічну взаємозалежність держав.

Розв'язання цих екологічних проблем можливе при активній участі міжнародного співробітництва. Воно зумовлено:

1. глобальним характером багатьох екологічних проблем;

2. транскордонним характером забруднення;

3. міжнародними зобов 'язаннями України щодо охорони довкілля;

4. вигодами від міжнародного обміну досвідом та технологіями, можливостями залучення іноземних інвестиції.

В умовах глобального характеру економічного розвитку міжнарод­не співробітництво розцінюється як найважливіший інструмент ви­рішення національних і міжнародних проблем збереження біологіч­ного і ландшафтного різноманіття. Пріоритетами міжнародного співробітництва України у галузі охорони навколишнього природно­го середовища є:

• участь у керівних органах конвенцій, стороною яких є Украї­на, виконання взятих міжнародних зобов 'язань та приєднання до інших важливих угод і договорів;

• залучення урядових і неурядових організацій до виконання міжнародних зобов 'язань, спрямованих на розв 'язання глобальних і європейських проблем охорони довкілля;

• покращення обміну інформацією, технічна допомога у ство­ренні комп 'ютерних мереж:, інформаційних та видавничих центрів;

• підтримка створення й діяльності національних і регіональ­них систем територій, що охороняються, та їхня подальша інтег­рація в європейську екологічну мережу;

• сприяння Міжнародним науковим центрам, діяльність яких по-в 'язана з природоохоронними заходами в Україні;

• систематичний аналіз міжнародного досвіду в галузізбере-ження біорізноманіття, проведення спільних з іноземними колегами семінарів і нарад, закордонне навчання українських спеціалістів щодо

• екологічного управління, екологічної освіти, підтримки громадської активності;

• розвиток екологічного туризму.

Враховуючи наведене у найближчі роки слід очікувати значного збільшення міжнародних зобов'язань України, оскільки існує ціла низка конвенцій, приєднання до яких мало б для України суттєве політичне значення та значно посилило б можливості галузі охорони довкілля, використання і відтворення природних ресурсів. В перс­пективі важливе значення має подальше розширення міжнародного співробітництва за такими напрямками:

1. співробітництво з міжнародними організаціями системи ООН у галузі охорони довкілля (ЮНЕП - Програма ООН з навколишнього природного середовища, ЄЕК ООН - Європейська Економічна комі­сія ООН, ПРООН-Програма розвитку ООН, МАГАТЕ - Міжнарод­не агентство з атомної енергетики ООН, ФОА — Організація з про­довольства та сільського господарства, Центр ООН з населених пунктів, Комісія сталого розвитку, Глобальний Екологічний Фонд та інші);

2. співробітництво на двосторонній основі в галузі охорони дов­кілля, раціонального використання природних ресурсів та ядерної і радіаційної безпеки з урядами сусідніх держав, держав - стратегіч­них партнерів та донорів у рамках двосторонніх угод, спільних про­грам тощо;

3. участь у регіональних природоохоронних заходах (Чорне та Азовське моря, Дніпро, Дунай, Карпати, Донбас тощо);

4. участь у міжнародних програмах ліквідації наслідків Чорно­бильської аварії, зокрема Меморандуму про взаємопорозуміння між урядами «Великої сімки», Європейської Комісії та України щодо зак­риття Чорнобильської АЕС'.

Підсумовуючи наведене можна зробити висновок, що міжнародне екологозрівноважене економічне співробітництво має стати надійним і ефективним інструментом зміцнення екологічної безпеки життєді­яльності людини на планеті та вирішення достатньо складних со­ціальних проблем як в Україні, так і в багатьох країнах світу.

13