2. Оцінка сучасної екологічної ситуації у світі.

Сучасна екологічна ситуація в системі природокористування в світовому масштабі характеризується певними особливостями, які відчутно впливають на стан навколишнього природного середови­ща. Це, зокрема:

• кількісне і масштабне розширення енергоречевого обміну між суспільством і навколишнім середовищем;

• глобалізація впливу людства на біосферу;

• постійне зростання негативного антропотехногенного наван­таження на довкілля, тощо.

Сучасним методам і способам природокористування притаманні такі особливості, як висока ресурсомісткість та відходоємкість, мар­нотратство та антиекологічність, нераціональність та неефективність - як з позиції економіки, так і екології.

Проведені вченими дослідження свідчать, що відносно благопо­лучні в екологічному аспекті території швидко зменшуються, так як не уділяється належної уваги цьому питанню, в той же час виника­ють нові, ще більш складніші проблеми, пов'язані з серйозними соц-іально-економічними і політичними суперечностями.

Дослідження соціально-продуктивної діяльності людей дає мож­ливість пізнати закономірності процесу взаємодії природи і суспіль­ства. Як відомо, людина не може існувати не споживаючи природних ресурсів та не змінюючи довкілля. Використання сил і ресурсів при­роди відбувається в процесі праці, яка спрямована на задоволення власних потреб як людини, так і всього суспільства. В нинішніх умо­вах господарювання залежність людини від довкілля набуває нових форм, а суперечливий характер взаємовідносин з природою посту­пово стає помітнішим. Чим глибше і повніше людина використовує природу в процесі своєї трудової діяльності, тим вищого рівня роз­витку досягають її продуктивні сили і знання природних закономірно­стей.

Одночасно природа протистоїть людині як своєрідна система зі своїми внутрішніми законами, екологічними взаємозв'язками та взаємо залежностями, здатністю до самовідновлення та саморозвитку. Досвід показує, що людська діяльність найчастіше здійснюється всу­переч закономірностям функціонування багатоаспектних екологічних відносин, а це призводить до порушення рівноваги та відповідних змін в природному навколишньому середовищі. Такі зміни спричи­няють передбачувані наслідки для самих людей і суспільства. Таким чином взаємодія суспільства і природи розгортається за принципом зворотного зв'язку, що призводить до істотних змін взаємодіючих

сторін аж до якісного їх перетворення. Ці перетворення можуть бути настільки потужними, що їх вплив один на одного неможливо об'єк­тивно оцінити без урахування дії антропотехногенних навантажень. Отже пізнання соціальних явищ потребують відповідного вивчення і оцінки особливостей та дії екологічного чинника.

Оцінюючи сучасну обстановку щодо екологічної ситуації в світі можна констатувати, що людство планети опинилося у пастці гос­трих екологічних проблем власного соціально-економічного розвитку. Постійне нарощування обсягів енергоречовинного обміну між суспільством і природним навколишнім середовищем шляхом при­скорення зростання темпів науково-технічного прогресу, залучення в господарський оборот всезростаючі обсяги природних ресурсів та посилення антропотехногенного тиску на довкілля - створює напру­жену ресурсно-екологічну ситуацію. Оскільки навколишнє природ­не середовище є не лише джерелом виробничої і перетворювальної діяльності людини, а й виконує важливу позавиробничу функцію фізичного, психологічного, естетичного середовища людського бут­тя, то зрозуміло, що деградована, забруднена природа об'єктивно перешкоджає процесам суспільного відтворення, є загрозою здоро­в'ю та життєдіяльності людини.

Невиважена антропотехногенна діяльність тим гостріша, чим ак­тивнішим і масштабнішим є суспільне споживання природних ре­сурсів та благ. За умов демографічного «вибуху» і науково-технічної революції діє своєрідний «екологічний бумеранг», який завдає як природі, так і людству щораз більшої шкоди.

За оцінкою Міжнародного ґрунтового центру (Нідерланди) внас­лідок антропотехногенної діяльності вже деградовано понад 15% світового суходолу. В загальному обсязі цієї площі майже 6% земель зруйновано водною ерозією, 28% - вітровою, понад 12% засолено через неправильне зрошення, 5% - виведено з обороту внаслідок над­мірного забруднення хімічними речовинами та деструкції (знищення лісів, розорювання земель, промислове будівництво тощо).

Наукові дослідження і підрахунки засвідчують, що кожної години на планеті 1700 акрів продуктивних ґрунтів стають пустелю через нераціональне використання, п'ять-шість видів тваринного і рослинно­го світу зникають, знищується понад 3000 акрів тропічних лісів. Через втрату родючості ґрунтів, опустелювання територій, вирубування лісів лише в Африці наприкінці 80-х років минулого століття постраждали біля 30 млн. осіб у 21 країні, з яких 10 млн. змушені були стати «еколо­гічними біженцями», тобто змінити місце проживання саме через кри­зову ситуацію.

За даними ООН майже 900 млн. осіб нині проживають у посушли­вих регіонах нашої планети, де відбуваються процеси інтенсивного опустелювання та виснаження природних ресурсів. Соціально-еко­номічні й екологічні втрати оцінюються в 40 млрд. дол. Біля 100 країн світу зазнають негативного впливу опустелювання, причому 81 з них належить до слаборозвинутих, де населення потерпає ще і від злиднів, хвороб, голоду тощо.

Одним із головних факторів є забезпечення населення планети питною водою. Нині біля 250 млн. осіб у багатьох державах світу споживають неякісну питну воду. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, внаслідок вимушеного користування забрудненою питною водою, щорічно хворіє понад 500 млн. осіб в 75 країнах світу. В той же час до природних водойм, що використовуються, щорічно надходить майже 500 млрд. томи промислових і побутових стоків, декілька мільйонів тонн нафти. Слід пам'ятати, що однієї літри на­фти достатньо, щоб зробити непридатним для вживання (пиття, зро­шення, технічних потреб) одну тонну води (1 млн. літрів). Окремі моря, прісні водойми, яким людство зобов'язане водою, теплом, відпо­чинком, киснем, харчуванням, перетворюються на величезні «сміттєзбірники сучасності». За рахунок екологічного чинника серед інших погіршення стану здоров'я людей оцінюється фахівцями в 30-40%, а стосовно онкологічних захворювань - понад 50%.

Оцінюючи сучасну обстановку щодо екологічної ситуації в світі можна констатувати, що людство планети опинилося у пастці гос­трих екологічних проблем власного соціально-економічного розвит-V ку. Постійне нарощування обсягів енергоречовинного обміну між суспільством і природним навколишнім середовищем шляхом при­скорення зростання темпів науково-технічного прогресу, залучення в господарський оборот всезростаючі обсяги природних ресурсів та посилення антропотехногенного тиску на довкілля - створює напру­жену ресурсно-екологічну ситуацію. Оскільки навколишнє природ­не середовище є не лише джерелом виробничої і перетворювальної діяльності людини, а й виконує важливу позавиробничу функцію фізичного, психологічного, естетичного середовища людського бут­тя, то зрозуміло, що деградована, забруднена природа об'єктивно перешкоджає процесам суспільного відтворення, є загрозою здоро­в'ю та життєдіяльності людини.

Невиважена антропотехногенна діяльність тим гостріша, чим ак­тивнішим і масштабнішим є суспільне споживання природних ре­сурсів та благ. За умов демографічного «вибуху» і науково-технічної революції діє своєрідний «екологічний бумеранг», який завдає як природі, так і людству щораз більшої шкоди.

За оцінкою Міжнародного ґрунтового центру (Нідерланди) внас­лідок антропотехногенної діяльності вже деградовано понад 15% світового суходолу. В загальному обсязі цієї площі майже 6% земель зруйновано водною ерозією, 28% - вітровою, понад 12% засолено через неправильне зрошення, 5% - виведено з обороту внаслідок над­мірного забруднення хімічними речовинами та деструкції (знищення лісів, розорювання земель, промислове будівництво тощо).

Наукові дослідження і підрахунки засвідчують, що кожної години на планеті 1700 акрів продуктивних ґрунтів стають пустелю через нераціональне використання, п'ять-шість видів тваринного і рослинно­го світу зникають, знищується понад 3000 акрів тропічних лісів. Через втрату родючості ґрунтів, опустелювання територій, вирубування лісів лише в Африці наприкінці 80-х років минулого століття постраждали біля 30 млн. осіб у 21 країні, з яких 10 млн. змушені були стати «еколо­гічними біженцями», тобто змінити місце проживання саме через кри­зову ситуацію.

За даними ООН майже 900 млн. осіб нині проживають у посушли­вих регіонах нашої планети, де відбуваються процеси інтенсивного опустелювання та виснаження природних ресурсів. Соціально-еко­номічні й екологічні втрати оцінюються в 40 млрд. дол. Біля 100 країн світу зазнають негативного впливу опустелювання, причому 81 з них належить до слаборозвинутих, де населення потерпає ще і від злиднів, хвороб, голоду тощо.

Одним із головних факторів є забезпечення населення планети питною водою. Нині біля 250 млн. осіб у багатьох державах світу споживають неякісну питну воду. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, внаслідок вимушеного користування забрудненою питною водою, щорічно хворіє понад 500 млн. осіб в 75 країнах світу. В той же час до природних водойм, що використовуються, щорічно надходить майже 500 млрд. томи промислових і побутових стоків, декілька мільйонів тонн нафти. Слід пам'ятати, що однієї літри на­фти достатньо, щоб зробити непридатним для вживання (пиття, зро­шення, технічних потреб) одну тонну води (1 млн. літрів). Окремі моря, прісні водойми, яким людство зобов'язане водою, теплом, відпо­чинком, киснем, харчуванням, перетворюються на величезні «сміттєзбірники сучасності». За рахунок екологічного чинника серед інших погіршення стану здоров'я людей оцінюється фахівцями в 30-40%, а стосовно онкологічних захворювань - понад 50%.

Майже в усіх країнах світу серйозну тривогу викликає надмірне заб­руднення шкідливими викидами атмосферного повітря. Динамічна

рівновага, яка донедавна існувала в природі стосовно виділення і по­глинання кисню, вуглекислоти й азоту, невпинно порушується, особливо в останній період в зв'язку з розвитком автомобілізації, урбанізації, електрифікації та індустріалізації діяльності людства. Наукові дослідження і підрахунки доводять, що за останні 50 років було використано кисню приблизно стільки ж, скільки за попередній мільйон років, або 0,02% від його запасу в атмосфері.

Як уже вище було сказано, забруднення атмосфери негативно впли­ває на здоров'я людей. За тривалої дії запилення і насиченого шкідли­вими газами повітря розвиваються пневмонія, бронхіт, бронхіальна астма та інші хвороби органів дихання. Проведені дослідження ме-диків-науковців підтверджують, що забруднення повітря пошкоджує шкіру, знижує опір організму і в кінцевому рахунку призводить до погіршення загального стану здоров'я, росту захворюваності і смер­тності населення, виснаження трудового потенціалу будь-якої дер­жави.

Забруднення атмосферного повітря промисловими викидами сприяє появі кислих дощів, «озонових дір», розвитку «парникового ефекту» на планеті. За даними наукових досліджень до 60% озоново­го шару над Антарктидою вже знищено, а над Північною частиною земної кулі - від 9 до 20%. Це спричиняє зниженню захисної дії озо­ну від сонячного ультрафіолетового опромінення і поширення захво­рювань шкіри, зору тощо.

Прогнози вчених засвідчують, що до 2025 р. світовий сумарний викид двоокису вуглецю від двигунів внутрішнього згорання може зрости з 25 до 44%, що в свою чергу зумовить посилення дії «парни­кового ефекту» (потепління клімату), а потім -танення льодовиків і значне підвищення рівня світового океану, яке призведе до порушен­ня нормального функціонування екосистем. До 2030 р. очікується зростання середньорічної температури на планеті на 1,5 - 4,5°С, а це призведе до підняття рівня океану на 20-140см. Для економіки країн світу, особливо тих, що межують з океанами, будуть величезні матер­іальні додаткові втрати. Наприклад, для економіки США матеріальні втрати оцінюються в межах 60 млрд. дол. Для країн інших континентів розташованих нижче рівня океану та для острівних держав втрати будуть ще більшими.

За даними Світової статистики нанесені щорічні збитки від дег­радації природи оцінюються у відсотках до ВНП: 0,4-2 - у розвину­тих країнах (США, ФРН, Велика Британія, Нідерланди, Японія); 3-5 - у державах Східної Європи; 6-15 - у країнах СНД (на Україні -10-15%); 6-18 -у країнах «третього світу» (Нігерія, Буркіна-Фасо, Ефіо­пія тощо).

Через кризовий стан навколишнього природного середовища ок­ремі території планети мають міжнародно визнаний статус зон еко­логічного лиха. До них. зокрема, належать: Азовське, Чорне, Балт­ійське та Японське моря, Урал, Арал, Приаралля, Перська і Мекси­канська затоки, Кузбас, Тюменський нафтопромисловий регіон, Нова Земля, Сахель, Ефіопія та інші.

Серед Європейських країн Україна має найвищий інтегральний показник антропотехногенних навантажень на навколишнє природ­не середовище практично на всій території. Величезних розмірів на­брали забруднення повітряного басейну, водних і земельних ресурсів у Чорнобильській зоні (Житомирська, Київська і Чернігівська- об­ласті). Більшість населення України споживає неякісну питну воду, забруднені продукти харчування. Це в великій мірі сприяло стійкій тенденції до депопуляції населення. За останній період кількість на­селення України зменшилось майже на 5 млн. осіб. Практично йде процес виснаження національних продуктивних сил, який сьогодні уже досяг критичної межі.

Огляд світової екологічної ситуації і її оцінка наочно підтверджують наявність складних екологічних проблем, які мають важливе соціаль­но-економічне підґрунтя і потребують термінового їх вирішення з ме­тою недопущення переходу цих явищ за межу критичного стану.

Зростання просторових масштабів природокористування та поси­лення інтернаціоналізації господарських зв'язків призвело до еколо­гічної взаємозалежності держав, виникнення транскордонних еколо­гічних ефектів антропотехногенної діяльності, експорт власних на­ціональних екологічних проблем за кордон. Тому проблеми сучасної екологічної ситуації практично торкаються всіх держав світу і їх ви­рішувати необхідно спільними зусиллями, маючи єдину програму розроблену і узгоджену з усіма зацікавленими державами і терміна­ми її практичного втілення в життя.