2. Експресивна функція оказіональних слів

Виступаючи джерелом мовленнєвого новаторства, авторські новотвори у поетичному дискурсі використовуються з художньо-виражальною метою і виконують естетичну функцію. Будь-яке оказіональне слово обов'язково у художньому тексті виступає зображальним засобом, при використанні якого досягається образність тексту. Виявляючись елементом структурної єдності, якою володіє текст, оказіоналізми вступають у різноманітні стосунки з іншими складниками тексту, в результаті чого виникають нові несподівані зв'язки. Функції авторських новотворів цілком залежать від авторської мети. При цьому спостерігається тенденція, яка свідчить про те, що матеріальна організація оказіонального слова і роль, яку воно виконує, взаємозумовлені. На момент свого виникнення оказіоналізм не має історії вживання. Емоційно-експресивне забарвлення він може отримати від твірної основи, а також від контексту та мовленнєвої ситуації. Всі ці фактори використовуються авторами під час творення оказіоналізмів.

Причини, які спонукають письменників створювати емоційно насичені інноваційні одиниці, - різні. "Глибина характеристичної оцінки оказіоналізмів і розкриття їх характерологічної функції при створенні образу... повинні спиратися на ретельний аналіз різних експресивних функцій." (23, 55). Залежно від характеру експресії розмежовують експресивно-оцінні та експресивно-емоційні утворення. Досить часто у поетичних творах використання інновацій зумовлене прагненням максимально точно висловити думку, правильно охарактеризувати те чи інше явище. Головна мета подібних утворень у поетичному дискурсі - вплив на адресата, адже більшість оказіоналізмів характеризують назване явище з т.з. його емоційного сприйняття. Авторські новотвори здатні висловлювати у своєму змісті різноманітні емоційні та оцінні відношення суб'єкта мовлення. Такі слова, виступаючи втіленням експресивних ознак, здатні відбивати внутрішній стан мовлянина, його почуття: іронію, сарказм, позитивні емоції. Досить часто за допомогою таких слів дається вичерпна оцінка тому, що відбувається.

Незвичайна природа оказіональних слів пов'язана насамперед із їх незвичайним виникненням, а також з експресивною насиченістю словотвірних морфем, які беруть участь у створенні таких мовленнєвих одиниць. Експресивність досягається внаслідок образного переосмислення значень слів за допомогою афіксації та словоскладання. До формально виражених засобів, які сприяють підвищенню емоційного забарвлення контексту, відносяться суфікси, які містять достатню інформацію естетичного та комунікативного характеру. Використовуючи той чи інший формант у процесі творення оказіональних слів, автори мають можливість надавати словам емоційної насиченості. Незвичайне поєднання емоційно нейтральної основи з таким афіксом ще більше посилює загальну експресивність слова. На прикладах розглянемо, за допомогою яких словотвірних засобів утворюються експресивно насичені одиниці індивідуального творення.

Досить чітко відбито емоційне нашарування в іменникових та прикметникових утвореннях. В сучасній українській поезії автори активно використовують зменшувально-пестливі суфікси, які збільшують творчі можливості автора у вираженні найрізноманітніших відтінків експресії: співчуття, іронії, гніву, зневаги і т.і.: “А за вікнами журавлятконебо нотою-голкою прошиває” (Сам); “Ба, життяткоїЦей пломінь летючий! - вік не вивчити назубок” (Сам); “Мала з малих крилечечкоіз крил...” (Вінгр.); “Охопило жаром слово - пломенятокнароди!” (Бров.); “...вони проймуть твої печалі і радостиночкималі...” (Резн.); “Мій світе, світку, світотенько...” (МВ).

Зменшувально-пестливі суфікси в оказіональних утвореннях мають ті ж самі значення, що й у літературній мові, проте володіють значно більшими експресивно-емоційними можливостями. Вони, за словами академіка В.В.Виноградова, мають загальне значення “...предмета або істоти, що характеризуються якою-небудь якістю і разом з тим - невеликого емоційного уявлення у зменшувальному вигляді" (23, 97).

Щоб підвищити загальну експресивність усього контексту, автори створюють більш експресивні, незвичайні слова. Наприклад, М.Вінграновський у своїх творах використовує слова сосеняточка, крилечечкозамість сосенята, крилечко.Експресія таких новотворів реалізується в межах контексту. Наведені приклади авторських інновацій демонструють прийом заміни суфікса на синонімічний, який сприяє підвищенню експресивності. Оказіоналізми, утворені в результаті додавання до твірної основи, вираженої іменником, що позначає неістоту, суфікса -атк-, емоційно забарвлені. Значення зменшеності супроводжується експресією пестливості. Такі утворення характеризують явище персоніфікації, яке також сприяє підвищенню експресивності. Загалом, подібні інновації демонструють зазвичай або схвалення, або негативне ставлення, а характер експресивного забарвлення залежить від семантики твірного слова.

Творячи експресивно насичену оказіональну одиницю, сучасні українські поети використовуютья афікси суб'єктивної оцінки, які, поєднуючись із твірними основами, виступають інформативними засобами, зумовлюють комунікативний та естетичний характер висловлення. Так', поширеним прийомом стало вживання у поетичних творах новотворів із суфіксами, які надають словам відтінку зневаги, іронїі: “Нікого в світі, жодного безхатькане допускав до стайні чи двора...” (ЯР); “І вирушають у похід не хлипи, не нарікати...”(ЯР); “Для всіх односельців - порадько...”(Сом); “ Зник бульдозер (на мент приїзджайло)...”(Бров.); “...і станеш підспівайломстягачів” (МВ). Наведені приклади авторських новотворів із формантами -л-та -к- у поетичних контекстах виступають оригінальними, місткими утвореннями, які характеризують людину, її внутрішні якості, мають жартівливе, сатиричне, гумористичне призначення і вживаються поетами з художньо-естетичною метою.

Досить поширеним явищем у поетичному словотворенні є інновації із суфіксами -иськ(о), - ищ(е) на позначення величезних предметів, явищ природи тощо, які у тексті набувають ознак живих істот, викликаючи у читачів відповідні емоції. Такі утворення посилюють загальну образність висловлювання: “Подаленів дощиськостороною...” (Бров.); “Ти ж слово - втечищесвободи...” (Сам); “Ганьбо! Ганебино! ГаньбищеіТи над нами” (МВ); “Я йшов крізь тішбищетомлене...” (ІД); “Перетнеш й ...хвильовищатвоїх магістраль (Горд.); “...робім кострищедля спалення” (карп.). Для утворень із суфіксами -иськ(о), -ищ(е) характерне яскраве експресивне забарвлення, яке залежить від семантики мотивуючого слова та контексту.

Додатковими експресивними відтінками супроводжуються значення оказіональних слів, які утворюються в процесі комбінування префікса по- з іншими префіксами, в результаті чого автори досягають потрібного емоційного забарвлення: “А ви тим часом понеговоріть, понеслухайте, понечитайте, понерозмовляйте, понесидітьу мене...” (Резн.); “Повідвесливсобі до крутої межі...” (Бров.).

Використаний з метою творення оказіональних слів, префікс ви- вносить у поетичний дискурс допоміжні експресивні відтінки стриманої іронії, прихованого осуду. Іноді використовується для спеціального уповільнення розповіді: “Рідній землі волю виволювавкров'ю...” (Бров.); “Облиште виглуплюватись,Іване...”(ІД); “...кричать... до тих, кого винародовили” (Колом.); “Виють, регочуть, витюкують,гавкають...” (Григ.).

Величезне емоційне навантаження несуть слова, утворені шляхом міжслівного накладання, або контамінації. Такі новотвори - продукт авторського мислення, які, на відміну від інших авторських новотворів, не виникають за аналогією до узуальних слів, а мають зовсім іншу природу. Самі по собі подібні утворення є власне оказіональними, штучними. На таких словах мимоволі зупиняється увага читача, вони змушують замислюватись над висловленням автора. Авторські новотвори, створені внаслідок міжслівного накладання або контамінації, містять у своєму значенні семантику двох слів. Контаміновані новотвори відрізняються яскраво вираженим експресивно-емоційним забарвленням, яке досягається незвичайною формою слова: при міжслівному накладанні на кінець основи одного слова накладається омонімічний початок другого слова: урожайвір(Бров.), а в результаті контамінації відбувається взаємопроникнення однієї одиниці мови в іншу із обов'язковим витісненням якого-небудь компонента. Використовуючи у своїх творах подібні утворення, автори мають змогу не лише точно висловлювати свої власні почуття, емоції, але й змушують читача адекватно сприймати висловлене. Розглянемо деякі приклади контамінованого словотворення в сучасних поетичних творах: “Коли ж вас Бог у гніві побатожить"(ЯР) - побити + батогом;"Вже літа відлітували..."(Бров.) - відлетіли + літа; “Горілка перед шинквасамив порожніх руках" (ЮТ) - шинок+ кваси; "Прийди ж, гармоніє, у тривогненністьмою!" (МВ) - тривога+ вогненна;"...земля плугом украяна зо всіх просторів - у посідання народові, українянам" (Колом.) - українці+ селяни.Як це видно з прикладів, одне оказіональне слово, утворене внаслідок контамінації, здатне замінити цілу фразу. Тобто поряд із функцією експресивно-емоційною такі слова виконують ще й функцію економізації. Вони зупиняють на собі увагу своєю незвичайною експре-сивністю, виступають засобом породження найрізноманітніших асоціацій. Для слів, утворених у такий спосіб, характерне подвійне тлумачення, їм притаманне яскраве емоційне забарвлення: наприклад, у слові тривогненність,яке вживається автором з метою відображення палючої, всеохоплюючої тривоги, семантика одного слова вдало доповнює зміст іншого. Контаміновані вислови є яскравими, повними, економними, емоційно насиченими, використовуються поетами з метою художнього відображення навколишнього середовища.

Ядро оказіоналізмів з боку їх експресивно-естетичної функції утворюють складні новотвори, які, порівняно з простими інноваціями, володіють більшими експресивними можливостями: сполука основ посилює якісну оцінку, негативне або жартівливе ставлення автора до зображуваного. Поєднання в одному слові непоєднувальних частин характеризує індивідуальний підхід поетів до створення нових незвичайних складних одиниць мовлення, в межах яких встановлюються зовсім несподівані зв'язки між реаліями дійсності, між поняттями, часто далекими за своєю семантикою. Крім того, високий відсоток подібних творень у сфері авторського новоутворення пояснюється значною комунікативною, семантичною й особливо естетичною місткістю складних слів порівняно з простими. Реалізуючи художньо-образні завдання твору, авторські композити концентрують у собі семантику кількох слів, здатних впливати на поетичний твір, відіграючи значну роль у викладенні його проблематики. Подібні утворення становлять мікрообраз контексту, який відповідає задуму поета у відтворенні ним тієї чи іншої емоційно насиченої картини.

Найчисленнішу групу новотворів з боку експресивно емоційного функціонування становлять складні прикметники. Звернення до складних прикметникових утворень пояснюється прагненням поетів оновити поетичне мовлення, розширити коло зображально-виражальних та оціночних засобів. Поєднання в одному складному прикметнику незвичайних компонентів, як правило, найчастіше зумовлює посилення найрізноманітніших експресивних відтінків, внаслідок чого в одному такому слові міститься невеличкий, неначе спресований художній образ. Прикметникові композити виражають авторське ставлення до дійсності. Як правило, оказіоналізми, виконуючи естетичну функцію, передають найрізноманітніші емоції, причому вони бувають як позитивного: “Плив на вітрах гарячомудрий Пушкін...” (ІД); “А ми, братове впертовусті,набираймося терпіння...” (Колом.); “Незламнокрила, будь славна, куле куренів!” (ЯР), так і негативного характеру: “Щоб у віках на глум лишитися гaнeбнoкpuлuм...^,, (Колом.).Слід звернути увагу на те, що майже 3/4 прикметникових композитів належать до таких утворень, в яких один компонент метафоризований. Найчастіше метафоризації підлягає іменник, який входить до складу композита: “...подався десь на шахти зеленоокийхлопець” (Колом.); “Я ще піду в призначення синьовиновогоранку” (Рубч.). Виступаючи метафоризованими одиницями, складні слова утримують дивовижно місткий образ, який при бажанні можна розгорнути в цілу картину. За рахунок незвичайного зіткнення компонентів вони створюють художній ефект надзвичайної експресивності, яка значно впливає на чуття комуніканта. При цьому метафоричність оказіонального слова не є результатом переносу значень самого авторського новотвору. Метафоричність оказіоналізму є метафоричність його твірної основи, яка існує доти, доки існує сам оказіоналізм.

Серед оказіональних складних прикметникових утворень у сучасному поетичному мовленні помітне місце посідають інновації, до складу яких входить більше двох компонентів. Як правило, для таких утворень характерне співіснування в одному слові однорідних основ. Подібні утворення вживаються авторами поезій з метою розширення кола виражальних можливостей поетичного мовлення. Такі композити є експресивно насиченими одиницями, за допомогою яких посилюється та чи інша ознака, на якій акцентується увага вислову: гідночеснолиций, чорнечо-чорно-чорні(ІД); столезогострежиття (Колом.).

Ще одна група емоційно насичених одиниць представлена складними іменниками, за допомогою яких твір набуває відповідного експресивного забарвлення. При цьому значна частина композитів іменникового творення виконує експресивно-оцінну функцію, а їх емоційність часто пов'язана із стилістичною невідповідністю поєднувальних компонентів. Досить часто такі слова використовуються авторами з метою викриття якихось суспільних або приватних вад, вони є ефективним засобом сатиричного зображення і несуть відбиток суб'єктивної оцінності: “Держимордство, людосвинство, лиш хто перший кого з'їсть” (Дор.); “Хай принишкнуть слова-замацанки,-голос волі благословен...” (ІД); “Чи покупці були на брехословоТ(Бров.), де за допомогою складних оказіональних іменників автор малює сучасну картину збайдужіння людства, ставить проблему переоцінки цінностей.

Описуючи те чи інше явище дійсності з наданням йому оцінки, поети використовують складні оказіональні слова, які у лаконічній формі передають авторські настрої та почуття й у контексті здатні замінювати навіть декілька фраз. У таких випадках правомірно говорити, що експресивно-емоційна функція оказіоналізмів поєднується з функцією економізації. Дослідниця Н.І.Корнєєва зауважувала: "Вдало знайдене слово неначе концентрує в собі різнорідну семантику всього твору і дозволяє поетові одночасно створити потрібну йому картину" (66, 96). Для більшого емоційного забарвлення тексту автори в складних словах як іменникового, так і прикметникового творення поєднують зовсім різні за семантикою компоненти. Таке несподіване поєднання слів викликане авторськими асоціативними враженнями, в результаті чого різні за своїм значенням слова не лише співіснують у складному новотворі, а й органічно доповнюють одне одне. Так, у М.Вінграновського дощі асоціюються із сіроманцями, листя - з їжаками, а утворені поетом оказіоналізми дощі-сіроманці, листя-їжакивдало відтворюють цілу зорову картину похмурої осені, викликаючи відповідні емоції у реципієнта. Саме за допомогою таких слів на рівні поетичного дискурсу автори мають можливість максимально образно й економно висловити свою думку, змалювати цілу картину твору. Величезний емоційний потенціал, яким володіють інновації, відчутно впливає на читача: “Будь-яке порушення норм і правил у поетичному творі повинно бути естетично виправданим" (25, 65). Серед цієї групи оказіоналізмів у межах складних утворень зустрічаються поєднання двох компонентів за принципом зовнішньої аналогїі, які авторами здебільшого використовуються з метою посилення тієї чи іншої ознаки зображуваного: “І гори-мозоліне сплять в твоїх долонях...” (ІД); “Аж чує - джміль гуде, куди там тому грому-бомбовозу...” (ІД); пустельно-голо(ВС).

Функціонуючи у сучасних поетичних творах, складні оказіоналізми не завжди зрозумілі поза контекстом, якщо до їх складу входять цілком непоєднувальні компоненти. Такі утворення можуть досягати певного художнього ефекту, лише співіснуючи з іншими одиницями надфразової єдності. Але в контексті, завдяки своїй незвичайності, набувають особливої експресивної сили. В.В.Лопатін, досліджуючи авторські новотвори, писав: “Зчеплення в одне складне слово надзвичайно далеких одне від одного за змістом "непоєднувальних" слів створює художній ефект, яким нерідко користуються письменники" (78, 17). За допомогою таких інновацій поети виражають своє власне' ставлення до об'єктивної дійсності, в свою чергу пропонуючи читачеві по-новому підійти до розкриття проблематики твору, задуматися над висловленням: “Оркестр проймає морозно-чорнийшок...”; “...сонце - тільки в словонебівідшукати...” (ІД); “А як не пробудяться трави в його твердолуннихслідах...” (ББ); “Яркокрикавесна, сухозлітнаосінь” (Рубч.); “Губ твоїх чорносонячнийлід” (ІД).

Іноді використані з художньою метою складні інновації можуть носити антонімічний характер. Експресія досягається в результаті поєднання в одному слові протилежних за семантичним значенням лексичних одиниць: “І ось ти - все, що снилось як смертеіснуванняі життєсмерть” (ВС); “Він като- жертваі жертво-кат” (ВС); сміх-нудьга(Резн.). Такі приклади незвичайного поєднання частин у слові до того ж демонструють залежність експресивної функції від унікальної структури оказіональних слів, яка сама по собі, навіть за межами контексту, фокусує в собі виразність, а введені в контекст в силу своєї компактності і максимальної експресивності, здатні відбити його зміст і разом з іншими лінгвістичними засобами сприяють його виразності. Складні оказіоналізми є наслідком напруженої роботи автора над твором, часто виступають ядром висловлення і, безперечно, зупиняютьна собі увагу.

Для посилення якісної характеристики висловленого авторами сучасних поетичних творів використовуються композити, у складі яких наявні синонімічні відношення: далеко-давно(МВ); ‘"‘'...жорстоко-суворокараєм злочинця” (00); “Лягла в пилу...жаротно-спрагланезбагненна Патна” (ЯР); “Моя чужино безберега, розлуко-незустріч...'^, (ВС).