Монтаж трансформаторів

Перш ніж встановити трансформатор, потрібно його оглянути і зробити ревізію. Трансформатори, що пройшли необхідну перевірку, ревізію і при необхідності сушіння, привозять складеними і залитими маслом до нормального рівня на місце встановлення автомобілем.

20

Піднімають трансформатор и за допомогою гаків, приварених до стінки бака. Пересування трансформаторів по похилій площині провадять з уклоном не більше 15°. Щоб при встановленні трансформатора на місце не виникали повітряні мішки під кришкою бака, трансформатор встановлю­ють так, що б кришка трансформатора мала похил в бік розширника 1 % при встановленні розширника па вузькому боці трансформатора і 1,5% - на широкому боці. Котки трансформатора укріплюють упорами. Корпус трансформатора приєднують до мережі заземлення.

Монтаж роз’єднувачів.

Роз'єднувач зовнішнього встановлення РЛНД-10 розміщують на дерев'яній або залізобетонній траверсі і кріплять хомутом. Для кріплення хомута до .рами роз'єднувача приварюють стальну пластинку розмірами 360x80x10 мм і зварюють електродом Э-42 з висотою катета 5 мм.

На дерев'яній траверсі роблять місцеві стісування. Привод роз'єднувача укріплюють на поперечці.

Роз'єднувач і привод внутрішнього встановлення розміщують на опорній конструкції або кріпильній деталі, передбаченій для них.

21

Роз'єднувач і привод вивіряють таким чином, щоб їх осі збігалися з осями симетрії. Допуск ±2-о мм.

Важелі на валах тимчасово закріплюють стопорними гвинтами і регулюють привод та роз'єднувач. При цьому неодночасне вмикання ножів триполюсних роз'єднувачів повинно бути не більше 3 мм. Ножі роз'єднувачів при повному вмиканні не повинні доходити до упору на 3^-5 мм, повинні входити їв нерухомі контакти по центру без ударів і перекосів; кут повороту ножів повинен бути в межах норми, холостий хід рукоятки в момент стикання контактів не перебільшувати 5°. Після регулювання в валах просвердлюють конічні отвори і закріплюють важелі конічними шплінтами.

Контактні поверхні ножів і нерухомих контактів роз'єднувачів зачищають до блиску і змащують тонким шаром чистого вазеліну. Щільність контактів перевіряють щупом товщиною 0,05 і шириною 10 мм. Щуп не повинен входити більше як на 5 мм. Тертьові частини зовнішніх роз'єднувачів зимою змащують мастилом, що не замерзає.

Металеву раму приєднують до заземлення. Блокування роз'єднувача із складаною драбиною, або дверима шафи високовольтних запобіжників (на КТП) чіт дверима огорожі регулюють так, щоб при ввімкненому роз'єднувачі не можна було вішплп'и драбину або двері.

22

Монтаж запобіжників

Запобіжник ПК монтують так, щоб осі ізоляторів однієї фази збігалися по вертикалі з поздовжньою віссю патрона і контактних губок з допуском ±0,5 ммю патрони запобіжника встановлюють таким чином, щоб покажчики спрацювання були повернуті вниз. Цоколь або основну раму запобіжника заземлюють.

Запобіжники серії ПКТ для захисту трансформаторів напруги на відміну відПК мають тугоплавку константанову вставку, у них відсутні показник спрацювання і перегоряння вставки.

Запобіжники понад 1000 В відрізняються по величині номінальної напруги, номінального струму запобіжника і номінального струму плавкої вставки. Під номінальним струмом запобіжника,є струм, на який розраховуються його струмопровідні частини і контакти, а під номінальним струмом плавкої вставки - струм, на який розрахована лише плавка вставка.

При перегорянні плавкої вставки, наповнювач ( кварцовий пісок ) відбиає частину тепла і тим самим сприяє прискоренню гашення електричної дуги. При відключенні струмів короткого замикання опір дуги швидко наростає, запобіжник обмежує струму короткого замикання. Тому вважають, що запобіжники з кварцовим наповненням володіють струмообмежуючими властивостями. Гранична потужність короткого замикання, яку можуть відключити запобіжники типу ПК з кварцовим наповненням складають 200 МВА.

23