Література

1. “ХХІ век”, 2010, №1 (800) – “ХХІ век”, 2010, №84 (884). 2. Тимошик М. С. Видавничий бізнес: Погляд журналіста, видавця, вченого/ М.С. Тимошик. – К.: Наша культура i наука, 2005. – 328с. 3. Москаленко А. З. Вступ до журналістики / А.З.Москаленко.–К., 1997. – 280с. 4. Картер М. А. Сучасний дизайн газет. – К.: Нац. ін–т Преси, 1998. – 18с. 5. Бове К. Л., Аренс У. Ф. Современная реклама / Пер. с англ. Д.В. Вакина и др.– Тольятти: Довгань, 1995. – 704с. 6. Регіональне видавництво: реалії, проблеми, перспективи // Вісник книжкової палати. 2007. – №3. – С.18. 7. Вей У, Організаційно–економічні аспекти діяльності редакції друкованого ЗМІ // Наукові записки інституту журналістики. – Т.29. 8. Василенко М. К. Організація друкованого видання. Записки практика // Регіональні ЗМІ України: історія, стан, перспективи розвитку : матеріали І Міжнар. наукової конференції : у 3 т. – Т. ІІІ. / відп. ред. В.М. Галич; Держ. Заклад “Луган. нац. ун–т імені Тараса Шевченка”, 2010. – С. 194–202. 9. Фінклер Ю. Є. Регіональна преса України в контексті соціального замовлення аудиторії // Наукові записки інституту журналістики // journlib.univ.kiev.ua. – Т.23. 10. Недопитанський М. І. Сучасна українська періодика: типологічний аспект // Наукові записки Інституту журналістики // [режим доступу journlib.univ.kiev.ua.] – Т.23.

Науковий керівник: Куцевська Ольга Станіславівна – кандидат наук із соціальних комунікацій, асистент кафедри журналістики і видавничої справи ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”.

УДК 655.4 – 053.2/.5

О. О. Шеняк

Дитяче книговидання на сучасному етапі (на прикладі видавництв “Веселка” та

“А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”)

У дитинстві книга закладає симпатію чи антипатію до читання в дорослому житті, позитивне чи негативне ставлення до книги загалом. Якщо дитина буде користуватися книжками лише з високою видавничою культурою, то з неї виростатиме вимогливий читач і покупець, для задоволення інформаційних запитів якої видавнича й книготорговельна індустрія змушені будуть виготовляти і продавати лише якісну продукцію. Інфраструктура сучасного дитячого книговидання України складається з одного державного підприємства та майже 20 недержавних видавництв і фірм. Кожне з них намагається визначити свою позицію на вітчизняному книжковому ринку: одні лише починають роботу, інші вже утвердилися на ньому. Серед останніх державне видавництво “Веселка”, яке традиційно випускає оригінальну й перекладну художню й науково-художню дитячу літературу; та видавництво І. Малковича “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, котре спеціалізується на виданнях для наймолодших читачів 9. Продукція обох видавничих осередків вважається еталоном дитячої української книги, тому всебічний аналіз їх діяльності дозволить з’ясувати складові успішного функціонування дитячого видавництва, в чому полягає актуальність розвідки.

Метою статті є порівняльна характеристика видавництв “Веселка” й “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” за такими ознаками, як історія осередку, їхні очільники й найбільші здобутки, міжнародне співробітництва, мовний аспект, сучасний етап розвитку.

Історія

Державне спеціалізоване видавництво дитячої літератури “Веселка” було засноване 9 березня 1934 р. і мало назву “Дитвидав УРСР”. Під час Другої світової війни воно припиняло свою діяльність і поновилося лише 1956 р. на базі редакції літератури для дітей видавництва “Молодь”, отримавши сучасну назву 1964 р. Указом Президента України № 197/2010 від 19 лютого .2010 р. видавництву надано статус національного 5. Директор – Ярема Гоян.

Підприємство спеціалізується на виданнях для дітей різних вікових категорій, батьків, педагогів, загалом для широкого кола читачів, випускає журнал “Веселочка”. Кредо “Веселки”: діти – найцінніший скарб нації, а дитяча книжка – її жива парость.

За час існування видавництво випустило понад 10 тисяч назв книжок загальним тиражем понад 1,5 млрд. примірників. Серед них кишенькові українські казочки для малят “Пан Коцький”, “Яйце-Райце”, “Рукавичка”, казки народів світу – азербайджанські, в’єтнамські, африканські (понад 40 видань). З “Веселкою” співпрацювали найвідоміші українські митці: у 70-х рр. її книжки ілюструвала Марія Приймаченко, тридцять років присвятив видавництву письменник Всеволод Нестайко. За роки незалежності України для юного українського читача випущено понад одну тисячу назв книжок накладом 52 млн. примірників 6.

Іван Малкович заснував своє підприємство в 1992 р. Назва видавництва походить із творчості Івана Франка, де “а-ба-ба-га-ла-ма-га” – дитячий вислів з його оповідання “Грицева шкільна наука” – означала абетку. До речі, першою книгою підприємства стала “Абетка” накладом 50 тисяч примірників.

До кінця 90-х рр. “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” видала знакові книжки майже ручної роботи, залучаючи до оформлення двох художників світового рівня – Костя Лавра і Владислава Єрка. Видання “Снігова королева”, “Улюблені вірші”, “Пан Коцький”, “Казки Туманного Альбіону” вважаються справжніми шедеврами українського книговидання. Кредо видавництва – слова І. Малковича: “Серед десятків тисяч дитячих видань наша [українська] книжка має бути така гарна, щоб дитятко потяглося саме до неї. І тоді відпаде багато прикрих, штучно надуманих, “мовних проблем”. Дуже важливо, щоб у дитинстві все українське “римувалося” у наших дітей з поняттям “якість”” [2].

Керівники

Ярема Гоян (народився 11 липня 1940 в с. Долішнє Залуччя) – український письменник. Навчався в сільській семирічці, закінчив Снятинську СШ ім. В. Стефаника (1956 р.). Творчий шлях розпочав у районному виданні “Колгоспник” (тепер – “Голос Покуття”). Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка (1964 р.), після чого працював у львівських газетах “Вільна Україна” й “Ленінська молодь” (у 1967 – 1975 рр. власним кореспондентом, у 1975 – 1978 рр. старшим кореспондентом), у 1978 – 1987 рр. завідувачем відділу “Радянської України”, з 1987 р. головним редактором видавництва “Веселка”.

Він є членом Спілки письменників України (з 1984 р.), автором краєзнавчих книг, збірників нарисів, книги оповідань та ін. Його літературно-публіцистична й мистецька творчість відзначена Республіканською премією України імені Ярослава Галана (1975 р.) та Національною премією України ім. Т. Шевченка (1993 р.). Крім того, Ярема Гоян – лауреат літературно-мистецької премії ім. Марка Черемшини (2000).

За вагомий особистий внесок у розвиток книговидання та на відзначення 1000-ліття літописання і книжкової справи в Україні Яремі Гояну присвоєно звання “Заслужений діяч мистецтв України” (1998 р.). Багато років він очолював журі літературної премії імені Лесі Українки, нині голова журі премії імені Олени Пчілки. Почесний доктор Української академії друкарства (з 1999 р.).

У Снятині вдячний краянин відкрив книжкову світлицю під однойменною назвою свого видавничо-духовного Дому – “Веселка”.

Іван Малкович (народився 10 травня 1961 р. у Березові Нижньому на Івано-Франківщині) – український поет і видавець. Закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музучилища та філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Член Спілки письменників України (з 1986 р.), автор п’яти “дорослих” поетичних книг.

Ще 19-річним юнаком на всеукраїнському літературному семінарі в Ірпені таємним голосуванням літераторів Івана Малковича було обрано “Найкращим молодим поетом”.

Публікацію його першої книги відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. Як зазначено в “Енциклопедії актуальної літератури”, “вихід кожної його поетичної книги ставав подією літпроцесу... Неомодерні поезії І. Малковича стали зразками витриманого смаку поетики “нової хвилі”” [Цит. за: 8].

Іван Малкович – редактор, упорядник, автор і перекладач кількох десятків книжок для дітей: з 1986 р. працював у видавництвах “Веселка” (редактор дошкільної літератури), “Молодь”, у журналі “Соняшник”. Вірші Івана Малковича перекладено англійською, німецькою, італійською, російською, польською, литовською, норвезькою, грузинською, словацькою, словенською мовами.

Видавничі здобутки

Гордістю “Веселки” є видання серії “Шкільна бібліотека”. Світ побачили 77 назв загальним тиражем 5 млн. примірників. За доби незалежності розширено популярні тематичні розділи і започатковано нові серії – “Українське відродження”, “Гетьмани України”, “Кошові Запорозької Січі”, “Україна – рідний край”, “Світочі”, “Золота бібліотека школяра”, “Для першокласника”, “Поетична бібліотека”, “Чарівна скарбничка” та інші 6.

Подіями серед книжкової продукції для молодших читачів стали “Слово про Ігорів похід”, “Українські думи”, “Українські билини” (упорядкування та коментарі В. Шевчука), “Історія русів” (переклад із давньоукраїнської мови І. Драча, коментарі Я. та І. Дзир), “Повість минулих літ” (переклад з києворуської мови В. Близнеця), “Буквар” Т. Шевченка, “Благослови, мати!” (колискові пісні, забавлянки, веснянки, колядки та щедрівки тощо) 5.

Знаковими виданнями “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” вважають “Абетку”, “Снігова королеву”, “Улюблені вірші”, “Пана Коцького”, “Казки Туманного Альбіону”, “Тореадори з Васюківки”. Видавництво пропонує популярні серед читачів серії “А-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”-поезія, “Гаррі Поттер”, “Доросла серія”, книги, які здолали час, “Міні-диво”, сміхотерапія 3. Окремо слід сказати про семитомник пригод Гаррі Поттера, який, за зізнанням Івана Малковича, став “золотою жилою”: видавництво передруковує кожен том цієї книги двічі-тричі на рік. Жартуючи, видавець називає Поттера “великим українізатором”, оскільки багато дітей в Україні саме завдяки цій серії долучилися до читання рідною мовою [10].

Мовний аспект

“Веселка” випускає як україно-, так і російськомовні видання. За роки плідної праці у видавництві інколи переважали тиражі російськомовних книг, але з роками незалежності збільшувалися наклади україномовних видань.

“А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” публікує лише україномовні книги. Хоча видавництво випускає книги російською мовою у російському філіалі (з 2004 р.), на них обов’язково стоїть примітка “Без права продажи в Украине”. Це принципова позиція Івана Малковича. Він непохитний у своєму небажанні видавати в Україні книги російською мовою, що, звісно ж, чи не вдвічі збільшило б його прибутки: “Батьківщину треба любити не лише до глибини душі, але й до глибини кишені. Допомагати ж експансії російської книжки на вітчизняному ринку є кому й без мене…” [11, с. 13].

Міжнародне співробітництво

Книжки “Веселки” з успіхом експонуються на найпрестижніших книжкових виставках-ярмарках у Києві, Львові, Кишиневі, Мінську, Франкфурті-на-Майні.

Більш значними є в цьому аспекті досягнення “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ”. Загалом іноземні видавці викупили в Івана Малковича авторські права на видання 20 книг [1]. Саме книга “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” стала першою в історії незалежної України, яку придбало видавництво зі світовим ім’ям: 1995 р. Іван Малкович продав американському видавничому гігантові Alfred A. Knopf права на книжку “Котик та Півник”.

Найбільш успішною виявилася “Снігова королева” Г. Х. Андерсена в “а-ба-ба-га-ла-ма-гівському”. 2005 р. вона вийшла в англійському видавництві Templar і стала його лідером продажу, обігнавши такі “вічні” книги, як “Острів скарбів” і “Пітер Пен”. Причому “Снігову королеву” випущено в категорії подарункового видання, яке коштувало 20 фунтів (більше 200 гривень). Незважаючи на високу ціну, в Англії було продано понад 30 тис. примірників. 2006 р. “Снігову королеву” було видано також у США.

Сучасний етап розвитку

На сучасному етапі “Веселка” переживає складний період: через непрості економічні умови зменшилося державне фінансування. Без систематичної підтримки держави видавництво може припинити діяльність, оскільки воно практично неприбуткове – ціни на книги коливаються від 1 до 60 гривень (подарункові видання) 9. Через брак коштів “Веселка” не дотримуються окремих пунктів стандарту, наприклад, менша за допустиму маса паперу, погана якість ілюстрацій (використання дешевих фарб, насиченість ілюстрацій не відповідає нормам, вони розпливаються тощо). Тому видання програють у зовнішньому наповненні. Проте “Веселка” й на сьогодні пропонує такі дитячі видання, як “Кіт Мартин” Дмитра Павличка, “В країні сонячних зайчиків. Пригоди журавлика” й “Надзвичайні пригоди в лісовій школі” Всеволода Нестайка, “Козак Голота” Марії Пригари тощо.

Під час кризи “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” принципово не підвищувала цін, незважаючи на те. Щоправда , через подорожчання євро припинилися проекти, тиражування яких можливе тільки за кордоном. Як говорить Іван Малкович, “яка б не була криза, головне, щоб вона не підкралася до мізків, до твоєї душі: коли ти будеш думати, що все може зійти з рук і ти можеш попустити на якості, на тому, чому ти все життя не попускав... Цього вже не можна робити. Не можеш видати книжку – краще не видай. Всі кризи минають, а життя триває” [7].

Підтвердженням його слів є презентація напередодні дня Святого Миколая однієї з найдовгоочікуваніших книжок в українській літературі – “Записки українського самашедшого” Ліни Костенко. Крім того, видавництво провело прес-конференцію з нагоди виходу в світ заключної частини трилогії Володимира Рутківського “Джури” – “Джури і підводний човен” – та книжки Сашка Дерманського “Чудове Чудовисько у Країні Жаховиськ”.

Бачимо, щоб досягнути успіху в такій творчій професії, як видавець дитячої книги, слід бути неординарною, креативною особистістю, з мистецьким хистом, таким, як Іван Малкович і Ярема Гоян; брати до видання справжніх майстрів пера, як класиків дитячої літератури, так і молодих письменників, які орієнтуються на сучасного дітлаха; залучати до творення книги найкращих митців. Позитивним моментом у діяльності “Веселки” є демократичні ціни, доступність для широких кіл читачів унаслідок фінансової підтримки держави.. Проте для видавництва це має і зворотній бік – залежність від держави призводить до погіршення якості видань і, як наслідок, падіння іміджу. Натомість більш високі ціни на продукцію “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” дозволяє їй навіть під час кризи випускати якісні в поліграфічному й змістовому плані видання.