Література

1. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця : підручн. / М. С. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2006. – 560 с. 2. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи : навч. посіб. / З. В. Партико. – Л.: Афіша, 2004. – 416 с. 3. Мохнач-Галицька Є. В. Підготовка до друку офіційних видань : законодавчий, редакційний і видавничий аспекти (на матеріалах Парламентського видавництва та відділу редакційної роботи Управління правового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України) : автореф. … канд. філол. наук. – 10.01.08 "Журналістика". – К. : КНУ, 2006. – 22 с. 4. Загнітко А. П., Данилюк І. Г. Українське ділове мовлення : професійне і непрофесійне спілкування : навч. посіб. / А. П. Загнітко, І. Г.Данилюк. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2006. – 480 с. 5. Глущик С. В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери : навч посіб. / С. В. Глущик, О. В. Дияк, С. В. Шевчук. – К. : А.С.К., 2006. – 400 с.

Анотація

У статті з'ясовано процес редакційно-видавничої підготовки офіційних видань, роль і значення мовного опрацювання тексту офіційного документа.

Ключові слова: нормативно-правові акти, редакційно-видавнича підготовка, редагування, офіційний документ, редактор.

Науковий керівник: Куцевська Ольга Станіславівна – кандидат наук із соціальних комунікацій, асистент кафедри журналістики і видавничої справи ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”.

УДК 070.3.009.12

К. Є. Черненко

Стратегія періодичного видання по втриманню читацького попиту в умовах конкуренції на ринку періодичних видань

Актуальність статті зумовлена тим, що за двадцять років, що минули з проголошення Україною незалежності, з’явилась велика кількість періодичних видань, що самостійно розвивались та боролись за свого читача. Останнім часом, враховуючи досвід зарубіжних колег та зростання кількості якісних технологій відтворення матеріалу, з’явилось багато нових періодичних видань. Ця тенденція характерна і для Луганська. За минулі кілька років перелік луганських газет поповнився такими найменуваннями як “Удача”, “Вечерний город”, “Луганск и луганчане”, “Он-лайн”. Тож, актуальним стає питання, як газетам, заснованим десять і більше років тому, утримати першість, утриматись на ринку, та не втратити актуальності.

Об’єктом статті є газета “ХХІ век”, яку визнано “однією з найпопулярніших та найактуальніших газет Луганська” [1, с. 1].

Предмет статті становить стратегія керівництва з утримання читацького попиту та інтересу в умовах жорстокої конкуренції на ринку друкованої продукції.

Газета створена 1996 року депутатом Луганської міської ради 2–х скликань Юрієм Юровим та журналістом і політиком Віталієм Сумкіним; зареєстрована 23 червня 1997р. За формою власності це – колективне підприємство.

Перший рік після заснування газета мала назву “Луганск XXI век” і мала дещо іншу, ніж зараз, спрямованість. У 1997 році, після зміни спонсорів, газета змінює назву на “ХХІ век” та теми на більш актуальні, завдяки чому розширює круг читачів. Видання швидко стає популярним, через нестандартну тематичну спрямованість – гострі зауваження на адресу місцевої влади, кримінальну хроніку. Також додає попиту і те, що “ХХІ век” друкується на гарному папері, що для дев’яностих – велика рідкість. Офіс газети займав одну кімнату та був оснащений двома комп’ютерами. Статті журналісти приносили в рукописному вигляді або диктували. Вручну набиралась телепрограма та об’яви. Основними працівниками були Юрій Юров (шеф–редактор), Віталій Сумкін (редактор), Юлія Трач (відповідальний секретар), Ірина и Антон Ворожейкіни, Ірина Петрова (журналісти), Володимир Панчерников (верстальник).

У квітні 1998 року газета йде у вимушену творчу відпустку через брак коштів. А через дев’ять місяців, за підтримки Владислава Кривобокова та Олега Бреуса знов починає випускатися. До 2001 року газета займається кропіткою працею, переїздить до більшого офісу, нарощує потенціал. Спонсори презентують нову комп’ютери та оргтехніку. До редакції приходять нові журналісти – Сергій Сорокін, Валерій Пономаренко, Сергій Ємельянченко, Олег Притикін, Наталя Максимець.

2001 року “ХХІ век” знов опиняється в кризі, через вбивство одного зі спонсорів – Олега Бреуса та пограбування редакції, з якої було викрадено комп’ютери та техніку. Ще деякий час після цього газета верстається в “Шико” в авральному режимі.

З початком нового століття газета знов змінює тематичне наповнення. Більше не висвітлюються кримінальні хроніки та “розбірки”, газета розповідає про політичну та громадську ситуацію в регіоні, аналізує тенденції в соціумі та повідомляє гострі новини.

Наразі газета є одним з найдосвідченіших та найбільш впливових незалежних видань Луганщини, займає чільне місце у формуванні громадської думки серед друкованих ЗМІ регіону.

Газета є громадсько-політичною, має новинний напрям та інформаційно-розважальні розділи, випускається два рази на тиждень, у середу та суботу. Газета має формат АЗ, обсяг у середу – 24 шпальти, у суботу – 16 шпальт. “ХХІ век” є газетою чорно-білою, обсяг реклами в номері становить не більше 20%.

Номер, що виходить у середу, має такі рубрики: “Политика”, “Нет проблем?”, “Местное время”, “Регион”, “Экономика”, “Ретроспектива”, “Дикое поле”, “Спорт”, “Отдохни!” та телепрограму. Суботній номер має рубрики “Поздравления!”, “Нет проблем?”, “Политика”, “Анонсы фильмов”, “Экономика”, “Интересно”, “Будь здоров”, “Отдохни!”. Як ми бачимо, суботній номер має інформативне і розважальне спрямування, а номер середи – аналітичний і політично-бізнесовий. Також у суботу рубрики “Политика”, “Экономика”, “Нет проблем?” займають менший обсяг, ніж у середу. Якщо в середу він складає 5–6 шпальт кожна, то в суботу – 1–2 шпальти. Різниться і наповнення рубрики “Отдохни” в середу та суботу. У середу це гороскоп, кросворд та прогноз погоди, а в суботу – афіша Луганська, із переліком кінотеатрів, театрів, та інших культурно–розважальних закладів та заходів, що там плануються.

Редакція має невеликий штат, тому один і той же працівник суміщає декілька посад.

Головний редактор – Юріій Юров. Відповідає за весь зміст газети, включаючи і редакційні статті. Редактор-упорядник – головний адміністратор у відділі інформації – погоджує свою роботу з головним редактором. Для написання редакційних статей головний редактор призначає двох журналістів, а також пише їх сам. Випусковий редактор проводить остаточне редагування матеріалів і пише до них заголовки.У “ХХІ веке” на одного редактора припадає в середньому 3,5 репортера. Ця пропорція зменшується, тому що частка редакторської праці зростає, особливо у зв'язку з обробкою повідомлень інформаційних агентств.

Повинні бути згадані ще деякі технологічні досягнення. “Усвідомивши корисність інформативної графіки – карт, таблиць і т.д., редакції набирають художників, які готують ілюстрації за допомогою комп'ютерів” [8, с. 2]. У обраній для аналізу газеті художник-графік з'явився всього три роки тому. Керівник відділу реклами – Сумкін Віталій. Відповідає за продаж газетної площі під рекламні оголошення та всі пов'язані з цим послуги, шукає інформацію, яка допомагає збільшити тираж і попит на газету, підвищити прибуток від продажу, а також створити найбільш бажаний суспільству образ газети. Керівник відділу збуту та розповсюдження – Третякова Наталя. Завідує збутом газети й необхідними послугами (доставка, передплата), а також збором грошей за передплату та роздрібний продаж.

“Специфіка української регіональної періодики сьогодні полягає в тому, що вона працює в жорсткому ринковому просторі, а публіцистична пропозиція місцевих видань чітко віддзеркалює читацький попит: конкуренція між недержавними виданнями й такими, де в числі засновників фігурують органи влади і управління, призводить до далеко не мирного вирішення багатьох гострих проблем” [9, с.1].

В умовах жорсткої конкуренції керівництво газети “ХХІ век” використовує всі засоби підвищення зацікавленості потенціальних читачів. Ними є: розміщення реклами в інших періодичних виданнях, таких як “Восточный курьер”, “Ракурс”, “Экспресс-новости” та розміщення зовнішньої реклами. Також газета є спонсором та учасником різноманітних акцій та заходів соціального характеру. Також неабияк підвищують інтерес до видання публікації в газеті статей скандально відомого журналіста Миколи Песоцького та інших матеріалів сенсаційного характеру. Вирізняються провокативністю і аналітичні статті головного редактора Ю. Юрова, що є невід’ємною частиною кожного номера.