4) Промова

Промови у публіцистиці Олени Теліги трапляються дуже рідко. До цього жанрового різновиду можна віднести хіба що “Відозву Краєвої Екзекутиви ОУН” (“Наступ”, 20.09.1941), основним автором якої стала Олена Теліга. Проте, незважаючи на те, що “Сила через радість”, “Сліпа вулиця”, “Книжка – духова зброя” та “Партачі життя” – це доповіді, з котрими О. Теліга виступала з 1937 по 1941 рр. в Українській студентській громаді у Варшаві, “Просвіті” Кракова і т. д., ми їх не відносимо до жанру промови, згідно критеріям поділу на жанри В. Здоровеги: об’єкт відображення, призначення виступу, масштаб охоплення дійсності, особливості літературно-стилістичних засобів) [19: 148-151]. Це публіцистичні статті за своєю суттю, які ми розглянули вище.

На думку Ю. Біловол, як жанр, “промова характеризується впливом на масового адресата, публіцистичні промови письменників вирізняються високим громадянським пафосом, індивідуальним стилем риторів, використанням емоційно-оцінної лексики, тропів і риторичних фігур” [2, с. 58].

Промова як публіцистичний жанр прямо пов’язана з ораторським мистецтвом. На думку, Д. Баранник “висвітлюючи і відповідним образом оцінюючи актуальну суспільно-політичну, моральну чи іншу проблему, оратор силою слова повинен якнайсприятливіше вплинути на слухача, викликати в нього негайний внутрішній відгук” [2, с. 27].

“Відозва Краєвої Екзекутиви ОУН” Олени Теліги має класичну будову промови: вступ (exordium), основна частина (norratio) і висновки (epilous). Вже на початку авторка звертається до реципієнтів: “Націоналісти!”, й впродовж промови неодноразово повторює це звертання, з метою підкреслити важливість і значення такого статусу присутніх.

Основна частина “Відозви Краєвої Екзекутиви ОУН” має проблемний принцип побудови: розташування матеріалу за ступенем релевантності, тобто значущості для аудиторії – важливість мети ОУН – братовбивча війна – діяльність вбитих націоналістів Сеника та Сціборського – об’єднання заради однієї мети – Самостійності України.

Публіцистка вбачає прямий зв'язок між об`єднанням ворогуючих сторін ОУН та майбутнім України, саме це й є метою промови. Аби переконати у важливості порушеного питання Олена Теліга використовує наступні аргументи:

- логічна аргументація (хід розмірковування публіцистки передбачає виведення умовисновків у результаті виведення причинно-наслідкового зв’язку між судженнями (“Шлях ОУН позначався великими й численними жертвами” - смерть Сеника і Сціборського від колишніх братів – заклики до дії);

- маніпулятивна аргументація: оцінки (негативні – діяльність польської поліції та московського НКВД, позитивні – прославлення імен вбитих оунівців, оцінка їх діяльності тощо), емоції (побудова окличних речень, звертань до публіки і т. д. з метою викликати подібні ж емоції в оточуючих).

Висновки “Відозви…” – це звертання до націоналістів: “Так сплатимо довг – ми та вся Україна – героїчній пам`яті і тих двох Героїв нашого руху – Миколи Сціборського і Сеника-Грибівського, які впали, щоб воскресла Україна! Слава Україні! Провідникові Слава!” [19, с. 165].

Впродовж усієї промови Олена Теліга використовує маркери (“Слава Україні!”, “Скривавлена Україна потребує великої праці!”, “Житомирський злочин зриває маску з обличчя диверсії та її спільників!”, “У мордуванні найкращих елементів суспільства” та ін., які виокремлюються в промові не лише емоційно, синтаксично, а й семантично) та топоси (“Націоналісти”, “Ми мовчати не можемо” тощо).

Промова у творчій спадщині Олени Теліги – це особлива жанрова форма публіцистики, адже має свою усталену поетику, використання ж тропів та інших синтаксичних фігур підпорядковуються головній меті – формування у читачів і слухачів певну громадсько-політичну позицію й спонукання до окремих дій.

Усі жанрові форми в публіцистичному доробку Олени Теліги об’єднуються наявністю чіткої авторської позиції, високого громадянського пафосу, масштабністю мислення та майстерністю володіння словом.