3. Менеджмент соціальної роботи є одним із видів соціального управління
Менеджмент часто розглядають і як вид професійної діяльності. З цієї точки зору для розуміння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери і чим їх діяльність відрізняється від діяльності інших категорій робітників.
Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо - всі ці слова позначають посади. Люди, які обіймають ці посади можуть бути об’єднані загальним поняттям «менеджер», оскільки можна визначити наступні спільні для них ознаки діяльності:
менеджер має хоча б одного підлеглого;
менеджер управляє частиною або всією організацією, в якій він працює;
менеджер отримує певні повноваження та приймає в їх межах рішення, що матимуть наслідки для інших співробітників організації.
Тобто, менеджер – це людина, яка займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації.
Будь-яку організацію можна розглядати як систему взаємозв’язаних у єдине ціле окремих елементів. Одночасно організація є і частиною (елементом) системи більш високого порядку - зовнішнього середовища.
До основних компонентів внутрішнього середовища організації відносяться: виробництво, дослідження та розробки, технологія, сировина, матеріали, фінанси, робітники тощо.
Зовнішнє середовище прямого впливу включає постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних партнерів (наприклад банки).
Зовнішнє середовище опосередкованого впливу - економічна, соціальна, політико-правова, технологічна, екологічна, міжнародна компоненти тощо.
Все це і є тими компонентами, з якими доводиться мати справу менеджеру. У відповідності до цього розрізняють наступні сфери менеджменту:
виробничий менеджмент;
фінансовий менеджмент;
управління персоналом;
управління дослідженнями та розробками;
облік;
маркетинг;
загальна адміністрація.
Менеджер може: 1) керувати будь-якою з них (або її частиною); 2) керувати кількома одразу; 3) керувати всією організацією в цілому.
В залежності від того, скількома компонентами (сферами) організації управляє менеджер розрізняють три рівні менеджменту:
Вищий, середній, нижчий
До вищого рівня відноситься невелика група основних керівників організації - президент (директор), віце-президенти (заступники), виконавчий директор.
На вищому рівні менеджменту формулюється місія та встановлюються організаційні цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та основні задачі щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової продукції, залучення інвестицій, напрямків досліджень та розробок тощо.
Середній рівень менеджменту (керівники виробничих та функціональних підрозділів) розробляє та реалізує оперативні плани із впровадження рішень, які були прийняті вищим керівництвом організації. Менеджери середнього рівня мають досить широку свободу дій щодо реалізації планів. Вони, наприклад, самостійно визначають: скільки необхідно найняти нових робітників; яке нове обладнання придбати; як використовувати засоби масової інформації для реклами тощо.
Менеджери нижчого рівня (керівники секторів, груп, майстри, бригадири тощо) координують діяльність операційних виконавців.
Вищі керівники організації опрацьовують стратегію, середні розробляють плани її реалізації, а нижчі - відповідають за конкретну роботу, яка виконується у відповідності до цих планів.
Численні дослідження у західних країнах стосовно якостей, необхідних успішному менеджеру, дозволяють лише приблизно визначити основні з них:
технічні здібності (здатність кваліфіковано, зі знанням справи виконувати роботу на своїй ділянці, технічні прийоми конкретної діяльності);
аналітичні здібності ( здатність ідентифікувати ключові фактори тієї або іншої ситуації, визначати їх взаємодію і ті з них, що вимагають найбільшої уваги);
діагностичні здібності ( здатність діагностувати проблеми організації, тобто визначати їх симптоми та причини виникнення);
здатність взаємодіяти з людьми ( здатність налагоджувати контакти та будувати стосунки із співробітниками організації);
концептуальні здібності ( здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки в організації, шляхи координації діяльності окремих частин організації, досягнення поставлених цілей найбільш продуктивним способом).
Зазначені якості необхідні на різних рівнях управління організацією у різному ступені (рис. 1. 4).
Рис. 1.4. Якості, необхідні менеджеру
Менеджмент соціальної роботи є одним із видів соціального управління, тобто такого управління, де головним об’єктом та об’єктом діяльності на рівні відповідної організації виступає людина. На рис. порівнюються складові менеджменту соціальної роботи та соціального управління.
Складові менеджменту соціальної роботи та соціального управління
Менеджмент соціальної роботи ставить за мету сформувати і застосувати на практиці загальні принципи управління, придатні для будь-якої людської організації і сфери діяльності. До них відносяться: визначення цілей та завдань управління; розробка конкретних заходів та їх досягнення; розподіл завдань на окремі види; розподіл роботи, доручень; координація взаємодії різних підрозділів всередині організації; здійснення формальної ієрархічної структури; оптимізація процесів прийняття рішень і комунікацій; пошук адекватної мотивації діяльності.
Загально науковою методологічною базою менеджменту соціальної роботи є системний підхід. Систему менеджменту соціальної роботи складають суб’єкт і об’єкт, організаційна структура управління, процеси, вплив на які становить сутність управлінського втручання з боку менеджера.
Під змістом ми розуміємо педагогічно орієнтовану систему знань, вмінь, навичок, понять, оволодіння якими забезпечує ефективне управління соціальною роботою. Важливим аспектом сутнісної основи процесу менеджменту соціальної роботи є розуміння його як специфічної галузі на стику суспільних і економічних дисциплін, що дозволяє його описувати в категоріях, поняттях, закономірностях, принципах, формах, прийнятих у загальній теорії менеджменту, соціальній роботі.
Фундаментальний Оксфордський словник англійської мови дає таке тлумачення менеджменту:
Спосіб, манера ставлення до людей
Влада і мистецтво управління
Особливий рід уміння та адміністративні навички
Орган управління, адміністративна одиниця.
Спрощено – менеджмент це вміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.
Менеджмент за американським вченим П. Друкером означає функцію а також людей, які її виконують. Нині більшість американських теоретиків менеджменту висловлюють думку, що державні та публічні організації також повинні використовувати принципи і методи менеджменту, якщо вони хочуть досягти своїх цілей при мінімумі затрат і максимумі ефективності.
Зміст поняття менеджмент можна розглядати як науку і практику управління, як організацію управління організацією і як процес прийняття управлінських рішень.
Специфіка управління соціальною роботою залежить від головного призначення соціальних служб – надання допомоги людям для виходу із складною життєвої ситуації. Тому управління соціальною роботою обумовлюють такі чинники:
Ідеологія та філософія соціальної роботи, які впливають на місію та цілі соціальних служб
Цілі соціальної політики і завдання, сформульовані у нормативно-правових документах органів державної влади і місцевого самоврядування
Особливості статусу, форм власності соціальних служб, їх спеціалізації і взаємозв’язків між ними
Функції і професійні ролі соціальних працівників, особливості взаємодії між соціальними працівниками та соціальною службою
Становище клієнтів соціальної роботи як адресатів впливу та форми взаємодії між ними і соціальними працівниками.
До особливостей управління соціальною службою як системою є спрямовання на розвиток ресурсів клієнта в конкретних умовах життєдіяльності організації. Складовими цих процесів життєдіяльності є отримання ресурсів від зовнішнього середовища (наприклад громади району) та їх послуги або надання соціальної допомоги і в іншій формі, збільшення ресурсів клієнтів і ресурсів громади. Важливе значення для соціальної служби має впровадження та оцінювання інновацій (нововведень) з метою ефективності соціальної роботи. Ключовим результатом управління соціальною службою є отримання якомога кращого ефекту за найменших зусиль, витрат, у тому числі і витрат часу.
До особливостей управління соціальними службами відносять також:
Невідповідність його у часі з результатами соціальної допомоги (для управління службою неможливе точне прогнозування та вимірювання результатів управління
Важливість кінцевого і проміжного результатів управління
Обмеженість використання директивних методів, активне застосування методів мотивації, переконання, створення ситуацій успіху та зацікавленості.
Менеджмент є складовою частиною управління.
Термін «менеджмент» походить від анг. і означає керувати. В свою чергу термін керувати запозичив корінь латинського солова manus, що означає «рука».
Менеджмент це особливого роду вміння та адміністративні навички.
Менеджмент це спосіб і манера спілкування з людьми.
Менеджмент це орган управління адміністративні одиниці.
Менеджмент це влада і мистецтво керівництва людьми.
Термін менеджмент може застосовуватись до будь-яких типів організацій, крім державних органів різного рівня. Тут доцільно вживати термін державне управління.
Характерні риси сучасного менеджменту:
зміна змісту планування
Активна участь персоналу в управлінні
Всебічне дослідження факторів успішної діяльності
Орієнтація управління на досягнення стабільних результатів
Широке застосування математичних методів і досягнень інформатики в управлінні
Розвинута мережа розрахункових систем і засобів комунікації.
Основні значення розуміння менеджменту в соціальній роботі:
Організаційно-структурне
Управління в соціальній роботі організується на різних ієрархічних рівнях : загальнодержавному, регіональному, місцевому і має відповідні організаційні структури управління.
Функціональне
Передбачає виконання визначених функцій: загальні і конкретні. Загальні: соціальне прогнозування, планування, маркетинг, інновації, надання соціальних послуг, облік і контроль. Конкретні функції: певні види робіт відповідно до конкретної посади, підрозділу, організації.
Професійно-діяльнісне.
Менеджмент у соціальній роботі це особливий вид професійної діяльності яким займається визначена категорія людей, іменованих управлінськими кадрами, персоналом управління, менеджерами соціальної роботи
Процесуальне
Процес постановки цілей і завдань, організація практичної діяльності.
Гносеологічне
Наукова дисципліна
Навчально-освітнє.
Менеджмент розглядається як:
Вид професійної діяльності, керівництво організацією
Організація спільної праці людей
Певна категорія людей, основною професійною діяльністю яких є управління організаціями
Певна система управління
Організація управління
Процес прийняття рішень
Мистецтво управління
Наука.