11.Види об’єктів цивільних прав.

Під об'єктом цивільних прав розуміють матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини1. Об'єкти цивільних прав та об'єкти цивільних правовідносин — поняття тотожні. Цивільні правовідносини складаються між особами щодо матеріального чи нематеріального блага для задоволення своїх потреб. Тому об'єктом цивільних прав (правовідносин) може бути те, заради чого суб'єкти вступають у правовідносини і на що спрямовані їхні суб'єктивні права та обов'язки з метою здійснення своїх законних права та інтересів2.

Об‘єкти цивільних прав поділяються на наступні види: 1) речі; 2) дії; 3) продукти творчої діяльності; 4) особисті немайнові блага. Речі є основним видом об‘єктів цивільних прав. В залежності від особливості їх правового режиму речі поділяються на наступні види: 1) засоби виробництва і предмети споживання; 2) речі, дозволені для цивільного обігу, обмежені в обігу та заборонені для цивільного обігу (напр.: зброя – заборонена для обігу, наркотичні засоби – деякі заборонені, деякі обмежені – ліки за рецептом; разова, мисливська зброя – обмежена в цивільного обігу); 3) рухомі і нерухомі речі (земля, споруди, насадження на корінні – нерухомість, врожай – це вже рухомість); 4) родові речі та індивідуально визначені речі (Родові речі – це речі, яки визначаються кількістю, мірою, вагою. Родові речі є завжди замінними речами.

12.Аналіз форми і змісту договору купівлі-продажу. Купля-продаж. Договір купівлі-продажу - угода сторін, в силу якої одна сторона (продавець) зобов'язується передати іншій стороні (покупцю) своє майно. Покупець зобов'язується сплатити обговорену в договорі ціну. Договір купівлі-продажу є двухстороннім, тобто покупець і продавець мають визначені права й обов'язки. Продавці: будь-які суб'єкти цивільних правовідносин (іноземці, особи без громадянства, юридичні особи і держава), яким майно належить на праві приватної власності. Покупець - суб'єкт цивільних правовідносин з необхідною для даної виду продажі дієздатності. Договір купівлі-продажу оплатний, еквівалентом майна виступають тільки гроші. Договір купівлі-продажу - консенсуальный - права і обов'язки виникають у момент досягнення згоди по істотних умовах. Договір може бути терміновим і безстрокової. Річ передається в момент продажу. Зміст договору купівлі-продажі - це істотні умови, без яких не може бути укладений договір: предмет і ціна. Предмет - будь-яке майно: об'єкти матеріального світу, що мають грошову оцінку. Ціна: договірна ціна - обговорена в договорі; фіксована - види майна, на яке держава уводить свою ціну; регульована державою - установлені нижчий рівень і вищий.

Договір купівлі-продажу, як і будь-яка інша цивільно-правова угода, має певну форму. В Цивільному кодексі України відсутня стаття, якою б безпосередньо визначалася форма для усіх різно¬видів договору купівлі-продажу. Однак цей Кодекс та інші зако¬нодавчі акти містять норми, в яких обумовлюється особливий порядок оформлення окремих договорів купівлі-продажу. Якщо спеціальними правовими нормами не визначена форма того чи іншого різновиду договору купівлі-продажу, то необхідно керу¬ватися загальними правилами цивільного законодавства про форму угод. Тобто, договір купівлі-продажу може укладатися в усній чи письмовій (звичайній або нотаріальній) формі, а також шляхом здійснення так званих конклюдентних дій залежно від умов, передбачених статтями 42—43 ЦК України.

У договорі купівлі-продажу, крім предмета й ціни, сторони можуть визначати й інші умови, наприклад, порядок розрахунків, доставки товару, строки виконання договору.

За  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні положення про купівлю-продаж

Договір купівлі-продажу – це договір, по якому одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього визначену грошову суму.

Характеристики договору: оплатний – здобуваючи майно у власність, покупець сплачує продавцеві обумовлену за договором ціну майна; двосторонній – права й обов'язки за договором лежать на обох сторонах (продавець передає або зобов'язується передати покупцеві визначене майно, але вправі вимагати сплати визначеної грошової суми, а покупець, у свою чергу, зобов'язується сплатити цю суму, але вправі вимагати передачі йому проданого майна); може бути консенсуальним, коли права та обов'язки сторін виникають у момент досягнення ними угоди по всіх істотних умовах, або реальним, коли договір вступає в дію з моменту передачі продавцем майна (товару) покупцеві.

Основна і визначальна ознака договору – перехід майна у власність покупця.

Форма договору купівлі-продажу визначається за загальними правилами ЦК про форму угод. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Сторони: продавець і покупець. Продавцем і покупцем можуть виступати фізичні особи і юридичні особи. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу й інших випадків, установлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець здобуває право власності лише у випадку, якщо власник не вправі вимагати його повернення.

Істотні умови: предмет і ціна. Предмет – майно, що продавець передає або зобов'язується передати покупцеві. Предметом договору можуть бути: індивідуально визначене майно, визначене родовими ознаками, майнові права, право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Види: договір роздрібної купівлі-продажу; договір закупівлі-продажу на біржах і аукціонах; договір закупівлі-продажу майна в процесі приватизації; деривативи (форвардний, ф'ючерсний і опціонний договори закупівлі-продажу); зовнішньоекономічний договір закупівлі-продажу; договір закупівлі-продажу земельних ділянок.

Крім того, специфічними різновидами договору закупівлі-продажу варто вважати договір постачання і договір контрактації сільськогосподарської продукції.

13.Види недійсних правочинів та їх зміст. . Види недійсних правочинів 

В залежності від того, який з вище названих умов правочину буде визнаний неналежним (дефектним) недійсні правочини поділяються на наступні групи:

правочини с пороком суб’єктного складу; правочини с пороками волі;

правочини з пороком змісту; правочини с пороками форми[384].

Традиційно, поперед вказаних нами окремих елементів недійних правочином, виділяють загальне правило для визнання правочинів недійсними – це невідповідність правочину діючому законодавству. Новий ЦК України позбавлений чітко визначеного загального правила, яке містилось в ст. 48 ЦК УРСР – недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. Але „зберіг” конструкцію ст. 49 ЦК УРСР, трансформувавши її в ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Другий вид недійсних правочинів складають правочини с пороком суб’єктного складу. Традиційно в цьому виді недійсних правочинів виділяють дві групи: учинені фізичними особами, що не володіють необхідним об’ємом дієздатності;

пов’язані з спеціальною правоздатністю юридичних осіб або статусом їх органів. 14. Класифікація джерел цивільного законодавства та їх характеристика. Цивільне законодавство - це сукупність цивільно-правових законів і інших цивільно-правових нормативних актів, розташованих у визначеному порядку відповідно до їхньої юридичної чинності. Основними джерелами цивільного законодавства є: Конституція України від 28 червня 1996 р. (ст.ст. 13, 14, 21, 22, 26, 32, 33, 41, 42, 47, 54, 55, 56); нормативно-правові акти, прийняті Верховною Радою України (Цивільний кодекс УРСР від 18 липня 1963 р., Закон УРСР "Про власність" від 7 лютого 1991 р., Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р., Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р., Закон України "Про господарчі товариства" від 19 вересня 1991 р., Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р.); Декрети Кабінету Міністрів України; Укази Президента України; Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; нормативно-правові акти міністерств, відомств і державних комітетів України; нормативно-правові акти органів місцевої влади і самоврядування України.