- •1. Електричне коло, його складові. Види електричних кіл. Умови роботи електрокола.
- •2. Електричний опір та його провідність. Залежність їх від температури провідника.
- •3. Резистори, їх види, призначення та параметри.
- •5. Закон Ома для ділянки кола, і для всього кола.
- •6. Теплова дія електричного струму. Закон Джоуля-Ленца.
- •7. Режим роботи електричного кола.
- •8.Види з’єднання резисторів.
- •9. Втрати напруги та потужності в проводах.
- •10. Баланс потужності.
- •11. Закон Кірхгофа.
- •12. Лінійні та нелінійні електричні кола.
- •13. Визначення магнітного поля. Магнітна індукція та потік.
- •14. Абсолютна та відносна магнітна проникність.
- •Відносна магнітна проникність
- •15. Закон повного струму.
- •16. Намагнічення феромагнетиків. Початкова крива намагнічення.
- •17. Явище гістерезису.
- •18. Магнітом’які та магнітотверді феромагнетики, їх застосування.
- •19. Провідник у магнітному полі. Закон Ампера. Взаємодія двох паралельних провідників зі струмом
- •2 0. Явище електромагнітної індукції. Правило Ленца.
- •21. Явище самоіндукції. Індуктивність котушки.
- •Розрахунок індуктивності контура
- •22. Явище взаємоіндукції. Вихрові струми.
- •23. Магнітні кола. Їх види. ( неповне)!!!!
- •24. Закон Ома для магнітного кола.(неповне)
- •25.Електромагніти. Їх застосування. Розрахунок електромагніта. (неповне)
- •26. Параметри змінного струму.
- •27. Кола змінного струму: а) з активним опором, б) Індуктивним опором, в) Ємнісним опором.
- •2.Індуктивний опір в колі змінного струму.
- •3.Ємнісний опір в колі змінного струму.
- •28. Загальний випадок послідовного з’єднання з активним індуктивним та ємнісним опором.
- •29. Резонанс струмів.
- •30. Загальні випадки…
- •31. Потужність в колах змінного струму.
- •1.Активна потужність.
- •2.Реактивна потужність.
- •3.Повна потужність.
- •32. Отримання трифазної е.Р.С.
- •33. Коефіцієнт потужності та шляхи його підвищення.
- •34. Незв’язна і зв’язна трифазна система.
- •35. З’єднання обмотків генератора та споживачів у зірку.
- •36. З’єднання обмотків генератора та споживачів у трикутник.
- •37. Потужність трифазного кола.
- •38. Аварії в трифазних мережах.
- •39.Вибір схем з’єднань та отримання освітлювального та силового навантажень.
- •40. Необхідність використання трансформаторів.
- •41. Призначення трансформаторів та їх класифікація.
- •42. Будова однофазного трансформатора
- •43. Принцип дії однофазного трансформатора. Коефіцієнт трансформації трансформатора.
- •44.Рівняння трансформаторних е.Р.С.
- •45. Саморегулювання трансформатора.
- •46.Зварювальний трансформатор.
- •47.Зовнішня характеристика трансформатора.
- •48. Процентна зміна напруги трансформатор.
- •49. Трифазний трансформатора.
- •50. Заводська табличка трансформатора.
- •51.Автотрансформатор.
- •52. Вимірювальні трансформатори напруги та струми.
- •53. Потужність трансформатора.
- •54.Потужність, втрата потужність…
- •55. Електричний генератор та електричний двигун. Визначння.
- •56. Будова трифазного асинхронного двигуна з короткозамкненим ротором.
- •57. Принцип роботи трифазного асинхронного двигуна з коротко замкнутим ротором.
- •58.Пуск, реверсування генератора обертання трифазного асинхронного двигуна з короткозамкненим ротором.
- •59.Механічна характеристика трифазного асинхронного двигуна з коротко замкнутим ротором.
- •60.Потужність, втрати потужності та ккд при трифазному асинхронному двигуні з коротко замкнутим ротором. Його енергетична діаграма.
- •61.Будова та застосування однофазного асинхронного двигуна.
- •62. Будова, принцип роботи та застосування синхронних двигунів і синхронних генераторів.
- •63.Будова двигуна постійного струму.
- •64.Види двигунів постійного струму їх механічної характеристики та застосування.
- •65. Колекторний двигун змінного струму
- •66.Електроприводи:види, значення, схема.
- •67.Режими роботи електродвигунів.
- •68. Електрична апаратура.
- •69. Комутаційна апаратура.
- •70.Релейно-колекторне керування.
- •71. Релейно-контакторне керування з трифазним а.Д. За допомогою магнітного пускача.
- •72. Економія електроенергії.
- •73. Дія електричного струму на людину.
- •74.Фактори які впливають на ступінь електроураження людини.
- •75.Класифікація приміщень за електронебезпекою.
- •76. Засоби захисту людини від електроураження.
- •77. Заземлення.
- •78. Занулення.
- •79. Пристрої захисного відключення.
- •80. Система заземлення
- •1. Електричне коло, його складові. Види електричних кіл. Умови роботи електрокола.
- •2. Електричний опір та його провідність. Залежність їх від температури провідника.
21. Явище самоіндукції. Індуктивність котушки.
Самоіндукція — явище виникнення електрорушійної сили в провіднику при зміні електричного струму в ньому. Знак електрорушійної сили завжди такий, що вона протидіє зміні сили струму. Самоіндукція призводить до скінченного часу наростання сили струму при вмиканніджерела живлення і спадання струму при розмиканні електричного кола.
Величина електрорушійної сили самоіндукції визначається за формулою
,
де
—
е.р.с.,
—
сила струму, L — індуктивність.
Розрахунок індуктивності контура
Явище
самоіндукції виникає в провідниках
зі змінним
струмом,
навколо яких створюється змінне магнітне
поле.
Власне магнітне поле контура
створює магнітний
потік самоіндукції
через
поверхню
,
що обмежена цим контуром:
де
-
проекція вектора індукції
магнітного поля струму
на нормаль до елемента поверхні
.
За законом
Біо-Савара-Лапласа магнітна
індукція
в
точці, що знаходиться на віддалі
від
елемента
контура
зі струмом
,
Коту́шка індукти́вності — звернутий у спіраль ізольований дріт, що має значну індуктивність при відносно великій електричній провідності та малому активному опорі. Така система здатна запасати енергію при протіканні електричного струму.
Для збільшення індуктивності котушка здебільшого намотується на феромагнітне осердя. Котушку без осердя називають соленоїдом. Спеціальні котушки, що використовуються в певних електричних колах, називають дроселями.
22. Явище взаємоіндукції. Вихрові струми.
Взаємною
індукцією називається
явище наведення ЕРС у контурі
при зміні струму
в іншому контурі. Наведену (індуковану)
ЕРС називають ЕРС взаємоіндукції
.
Нехай
є два контури, що віддалені на певну
відстань один від одного (рис.48). По
контурах проходять струми
та
.
Струм
утворює
магнітний потік
,
який частково замикається не зчіплюючись
з іншим контуром (
)
і частково проходить через другий
контур (
).
Для наочності на рисунку зображено
тільки по одній силовій лінії кожного
з цих потоків. Струм
утворює
магнітний потік
, який
також проходить крізь другий контур
(
),
а частково проходить через перший
контур (
):
.
У
загальному випадку контури
містять
та
витків.
Повне потокозчеплення контурів:
;
Знак «+» має місце, коли потік взаємоіндукції має напрямок узгоджений з потоком самоіндукції, що створюється струмом даного контуру.
Взаємною індуктивністю називають відношення потокозчеплення взаємної індукції до струму, який її індукував:
[Гн].
Для
лінійних кіл
Властивість
взаємності:
якщо струм
,
що проходить у першому колі, обумовлює
у другому колі потокозчеплення взаємної
індукції
,
то такий же струм, що проходить у другому
колі, зумовить в першому колі
потокозчеплення, взаємоіндукція
такої
ж величини.
Взаємна індуктивність пропорційна кількості витків котушок, магнітній проникності осердя, геометричним розмірам та взаємному розташуванню котушок.
Повні ЕРС, індуковані у контурах:
ЕРС взаємоіндукції:
Знак «-» при узгодженому напрямку потоків самоіндукції та взаємоіндукції.
Кола в яких наводяться (індукуються) ЕРС взаємоіндукції, називають індуктивно зв’язаними.
Як елемент схеми заміщення реального кола взаємна індуктивність М дозволяє враховувати при розрахунках явище взаємоіндукції та накопичення енергії у магнітному полі магнітозв’язаних котушок.
Вихрові струми, струми Фуко (на честь Леона Фуко) — вихрові індукційні струми, які виникають у масивних провідниках при зміні магнітного потоку, який їх пронизує.
Вперше вихрові струми виявлені французьким ученим Франсуа Араго (1786—1853) в 1824 р. у мідному диску, розташованому на осі під магнітною стрілкою, яка оберталася. За рахунок вихрових струмів диск теж обертався. Це явище, назване явищем Араго, було пояснене декілька років по тому M. Фарадеєм з позицій відкритого ним закону електромагнітної індукції: магнітне поле, яке обертається, індукує у мідному диску струми (вихрові), які взаємодіють з магнітною стрілкою. Вихрові струми названі на честь французького фізика Фуко (1819—1868). Він відкрив явище нагрівання металічних тіл, які обертаються у магнітному полі, вихровими струмами.
Струми Фуко виникають під дією змінного електромагнітного поля і за своєю фізичною природою нічим не відрізняються від індукційних струмів, що виникають у лінійних проводах.
Оскільки електричний опір провідників малий, то сила струмів Фуко може досягати великих значень. Згідно з правилом Ленца вони вибирають у провіднику такий напрямок, щоб протистояти причині, яка їх викликає. Тому у сильному магнітному полі провідники, які рухаються, витримують сильне гальмування, яке пояснюється взаємодією струмів Фуко з магнітним полем. Цей ефект застосовується для демпфування рухливих частин гальванометрів, сейсмографівтощо.
Теплова дія струмів Фуко використовується в індукційних печах — у котушку, яка живиться від високочастотної батареї великої сили поміщають тіло-провідник, у якому виникають вихрові струми, які розігрівають його до плавлення.
У багатьох випадках струми Фуко небажані, шкідливі. Для боротьби з ними приймаються спеціальні заходи: наприклад, якоря трансформаторів набираються з тонких пластин. Поява феритів зробила можливим виготовлення цих провідників суцільними.
