14. Абсолютна та відносна магнітна проникність.

Магнітна проникність — характеристика магнітних властивостей матеріалу, в якому магнітна індукція лінійно залежить від напруженості магнітного поля. Найчастіше позначається грецькою літерою  . Термін запропонував у вересні 1885 року Олівер Хевісайд.

В системі СІ магнітна проникність є безрозмірною величиною. В порожнечі магнітна проникність має значення   - магнітна константа або "магнітна проникність вільного простору", і має точне (визначене)^[1] значення

 Н·A^-2.

Відносна магнітна проникність

В системі СІ вводиться також відносна магнітна проникність, інколи позначається символом  , є відношення проникності певного середовища до проникності вільного простору (магнітної константи  )

В термінах відносної магнітної проникності магнітна сприйнятливість можна записати у вигляді:

де   - безрозмірна величина, іноді йменується об'ємометрична або підкладочна сприйнятність, щоб відрізнити її від   -ф магнітомасової або специфічної сприйнятності. Тоді   буде молярною або молярномасовою сприйнятністю.

15. Закон повного струму.

Повний струм – це алгебраїчна сума струмів, які проникають в поверхню, обмежену замкнутим контуром. За законом повного струму сила намагнічення (НС) F_m вздовж замкнутого контуру дорівнює повному струмові:

1.Напруженість(А/м) магнітного поля в точці, яка розміщена на відстані R від прямолінійного прямокутника, Н = І / (2π R). Магнітна індукція В = μ₀ μ  2. Напруженість в середині провідника в точці, яка знаходиться від осі на відстані а Н = Якщо а = R, то напруженість на поверхні такого провідника Н = І / (2 πR), Де R – радіус циліндричного провідника, м. 3. Напруженість магнітного поля в центрі кільцевого провідника Н = І / (2R) = І / d, Де R – радіус кільця, м. 4.Напруженість магнітного поля в середині кільцевої котушки Н = І w / (2πR_x) де R_x – радіус від центру кільцевої котушки до точки, яку ми шукаємо, м. Магнітна індукція В = μ₀ μН = μ₀ μ  5. Напруженість магнітного поля на середній магнітній лінії кільцевої ( тороїдальної) котушки Н = І _w /I Де І – струм в обмотці котушки, А; w – число витків котушки; l – довжина середньої магнітної лінії котушки, м. Магнітна індукція В = μ_а Н = μ_а   Магнітний потік Ф =ВS=μ_а Де S – площа поперечного перерізу котушки,м² 6.Напруженістьмагнітного поля на вісі циліндричної котушки в будь – якій її точці Н = (соs α₁- соs α₂) Якщо d ← 1, то Н = І _w /I Магнітна індукція В =μ μ₀Н =μ μ₀  (соs α₁- соs α₂ ) Або при умові що d В =μ μ₀

16. Намагнічення феромагнетиків. Початкова крива намагнічення.

Намагнічення феромагнетиків у зовнішньому полі полягає в переорієнтації векторів намагніченості доменів у напрямі прикладеного поля, яке включає зміщення, обертання і пара процес.

Зміщення полягає у зміні меж між доменами. Ті домени, напрям орієнтації магнітного моменту яких близький до напряму зовнішнього магнітного поля, починають збільшуватись за рахунок доменів, енергетичне менш вигідних. При такому зміщенні домени можуть змінювати розміри, форму і власну енергію. Перешкоджають процесу зміщення дислокації, дефекти кристалічної решітки, домішки, макротріщини та ін. Процес обертання полягає в повороті вектора намагнічення М. окремих доменів у напрямі поля. Фактором протидії таким поворотам може бути магнітна анізотропія феромагнетика, яка полягає в залежності магнітних властивостей кристалів від напряму намагнічення. Спочатку магнітні моменти доменів напрямлені вздовж осей легкого намагнічення, які взагалі можуть не збігатися з напрямом зовнішнього поля. Поворот намагніченості доменів пов'язаний з затратою енергії за рахунок енергії зовнішнього поля.

Парапроцес (або справжнє намагнічування) полягає у збільшенні абсолютної величини спонтанної намагніченості Ms феромагнетиків під дією зовнішнього магнітного поля Н. Парапроцес настає при Н >Я5 і зумовлений орієнтацією в полі Н елементарних носіїв магнетизму (спінових і орбітальних магнітних моментів атомів або іонів), які залишились незорієнтованими в напрямі зовнішнього магнітного поля внаслідок дії теплового руху. Пара¬процес є завершальним у намагнічуванні феромагнетиків, на якому із збільшенням Я намагнічення Ms прямує до абсолютного насичення, тобто до намагніченості, яку мав би феромагнетик при абсолютному нулі температури, коли всі носії магнетизму повністю зорієнтовані. Взагалі парапроцес дає малий вклад у намагнічування феромагнетиків.

При внесенні ненамагніченого феромагнетика в наростаюче зовнішнє магнітне поле Н його вектор намагнічення М змінюється нелінійно (рис. 9.5). Криву М (Н) називають кривою першого намагнічення. На ній можна виділити п'ять ділянок. Ділянка І — це область оборотного намагнічення. Вона зумовлена пружним зміщенням меж доменів. Ділянка ІІ — зумовлена оборотним і необоротним зміщенням меж доменів. Для неї спостерігається квадратична залежність М (Н). Ділянка ІІІ — зумовлена лише необоротним зміщенням меж доменів і тут спостерігається швидкий ріст М(Н), що відповідає найбільшій магнітній проникності феромагнетика. В області IV відбувається перехід до насичення намагнічення. Ця область зумовлена переважно обертанням магнітних моментів доменів. Область V називають областю парапроцесу, в якій спостерігається дуже слабке наростання кривої М (Н). Отже, намагнічення феромагнетиків не збільшується безмежно при збільшенні напруженості поля, а має межу, яку називають намагніченістю насичення. Існування такої межі свідчить проте, що намагніченість феромагнетиків, як і парамагнетиків, пов'язана з переорієнтацією магнітних моментів структурних одиниць речовини.