ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………………..

ВСТУП……………………………………………………………………………..6

РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ…………………………...8

1.1.Особливості впровадження систем управління якістю на підприємствах України……………………………………………………………………….…..8

1.2.Теорія тотального управління якістю та етапи розвитку концепції TQM………………………………………………………………………………16

1.3. Аналіз ринку кефіру в Україні……………………………………………..25

1.4.Технологія виробництва кефіру……………………………………….……28

Висновки до розділу 1………………………………………….………………..33

РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ…………………………..35

2.1. Об’єкти та предмети досліджень…………………………………………..35

2.2. Методи дослідження ………………………………………………………….

Висновки до розділу 2…………………………………………………………...36

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ НА ТОВ «МОЛОЧНИЙ ДІМ» КОМПЛЕКСНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ………………………………………………………………………….37

3.1. Загальна характеристика підприємства……………………………………37

3.2. Система управління якістю, яка існує на підприємстві ТОВ «Молочний Дім»………………………………………………………………………………….

3.3. Рекомендації щодо впровадження на ТОВ «Молочний Дім» комплексної системи управління якістю………………………………………………………...

Висновки до розділу 3……………………………………………………………...

РОЗДІЛ 4. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА………………………………...

4.1. Дослідження маркування кисломолочних напоїв…………………………

4.2. Органолептична та фізико-хімічна оцінка кефіру…………………………

4.3. Вимоги до якості кефіру…………………………………………………….

Висновки до розділу 4……………………………………………………………...

РОЗДІЛ 5. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

5.1. Головна мета системи екологічної безпеки України……………………...

5.2. Охорона праці та пожежна безпека на підприємстві……………………...

5.2.1. Заходи з охорони праці, техніки безпеки та протипожежної профілактики………………………………………………………………………..

5.2.2. Організація навчання і перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві ТОВ «Молочний Дім»……………………………………………...

5.2.3. Організація проведення інструктажів з питань охорони праці…….

Висновки до розділу 5……………………………………………………………...

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ…………………………………………………...

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………...

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..

ДОДАТОК А Грамоти та дипломи за участь у наукових конференціях протягом 2009-2013 рр.…………………………………………………………..

ДОДАТОК Б Асортимент продукції, що виробляє ТОВ «Молочний Дім»..

ДОДАТОК В – Акт про нещасний випадок…………………………………..

ДОДАТОК Г – Публікація результатів дослідження……………………...

ДОДАТОК Д – Акт впровадження……………………………………………

ВСТУП

Безпечність харчових продуктів є важливим питанням, нерозривно пов’язаним зі здоров’ям суспільства у всіх країнах світу. За даними Всесвітньої організації здоров’я (ФАО ВООЗ) захворювання, що асоціюються з харчовими продуктами, являють собою надзвичайно складну для вирішення проблему не тільки у країнах, що розвиваються, а й у розвинутих країнах, з огляду на суттєву шкоду для здоров’я людей та значні економічні збитки. Більше однієї третини населення розвинутих країн потерпають від харчових захворювань кожного року, і, звичайно, проблема є більш складною та глибшою для країн, що розвиваються.

У відповідь на гострі проблеми, харчова промисловість активізувалась у своїх намаганнях знайти оптимальні рішення, які насправді покращують ситуацію у сфері управління безпечністю харчових продуктів. Бажання мінімізувати ризики та контролювати безпечність харчових продуктів призвело до створення та розробки різних концепцій управління безпечністю. Завдання цих концепцій полягають перш за все у зниженні ризику виробництва небезпечного продукту та у гарантуванні як виробникам так і споживачам того, що розміщена на ринку харчова продукція є безпечною та високої якості. Звичайно головною рушійною силою, що стимулює виробників до прийняття та застосування сучасних концепцій управління безпечністю, є зміна у відношенні суспільства до питань безпечності, очікування споживачами гарантованої безпечності та поінформованість щодо розміщеної на ринку продукції. Така поінформованість споживачів сьогодні передбачає не тільки загальну інформацію щодо небезпек, а й можливість простежити проблеми, пов’язані з безпечністю до конкретного виробника, переробника чи фермера. Сьогодні фактично не існує альтернативи запровадженню міжнародно визнаних вимог до організації виробництва та введення в обіг харчових продуктів на всіх етапах харчового ланцюга – від вирощування та первинної переробки сировини до реалізації готової продукції, включаючи оптову та роздрібну торгівлю.

Традиційні системи управління безпечністю харчових продуктів з притаманним їм акцентуванням уваги на випробуванні кінцевого продукту більше не можуть вирішувати складні, глибокі та швидко змінні проблеми глобальної економіки. Науково обґрунтовані підходи до систем управління безпечністю харчових продуктів наразі є необхідною умовою функціонування системи офіційного контролю у будь-якій країні світу.

Реформування традиційної системи управління безпечністю харчовими продуктами є нагальною проблемою і в Україні. Наявні підходи не можуть вважатись достатньо ефективними оскільки вони не визначають і адекватно не вирішують багатьох існуючих проблем, не можуть забезпечити ефективне реагування на швидкий розвиток і зміни, що привносять ймовірні ризики, не завжди враховують під час прийняття рішень найновіші наукові дані та наслідки для суспільства, не охоплюють та не розповсюджуються на весь харчовий ланцюг.

Актуальність теми заключається в тому, що визначення якості продукції є однією з найважчих задач, що стоять перед будь-яким підприємством.

Мета роботи - дослідити управління якістю продукції на підприємстві, яке функціонує в Україні, тобто в державі з перехідною економікою та недосконалою конкуренцією.

Для визначення якості продукції за основу взято товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Молочний Дім», яке знаходиться в Дніпропетровській області, місто Павлоград.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1. Особливості впровадження систем управління якістю на підприємствах України.

В умовах переходу до ринку успіх кожного конкретного товаровиробника оцінюється за рівнем ефективності виробництва, зумовленої, насамперед, рівнем задоволення потреб суспільства з найменшими витратами. На сьогодні визначальною характеристикою, яка формує суспільні потреби, стає якість продукції. Це пов’язано з тим, що якість продукції в умовах конкуренції є головним стимулом придбання продукції, одним із факторів її конкурентоспроможності.

Одним із дієвих методів підвищення конкурентоспроможності є формування на підприємствах систем управління якістю, методологічною основою яких є стандарти ISO серії 9000, включаючи стандарти ISO серії 14000 у сфері екологічного управління, та принципи концепції всеохоплюючого управління якістю (Total Quality Management –TQM).

Сучасні системи управління якістю довели свою ефективність у світовому економічному просторі. Вони є інтегрованим механізмом управління, який дає змогу досягти визначених цілей щодо якості та орієнтований як на мінімізацію всіх видів витрат, так і на узгоджене функціонування структурних елементів підприємств.

Узагальнена найкраща світова практика ведення бізнесу у сконцентрованому вигляді відображена у філософії та фундаментальних концепція загального управління якістю (TQM), яка передбачає безперервне вдосконалення організації, поліпшення якості продукції і задоволення потреб усіх зацікавлених сторін: споживачів, постачальників, персоналу, власників та суспільства.

На підприємствах України реалізація концепції загального управління якістю (TQM) здійснюється у запровадженні міжнародних стандартів ISO серії 9000, які на сьогоднішній день увібрали в себе кращий міжнародний досвід по створенню конкурентоспроможного підприємницького середовища.

Основними цілями впровадження систем управління якості на підприємствах є:

– задоволення потреб споживачів у якісній продукції;

– розширення ринків збуту продукції, зокрема вихід на ринки Європейського Союзу;

– підвищення конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках;

– вдосконалення системи якості на підприємстві;

– мінімізація кількості проведення періодичних аудитів, що здійснюються на вимоги споживачів;

– покращення роботи постачальників та субпідрядників:

– зростання ділової репутації підприємства та ін.

Впровадження системи управління якістю на підприємстві базується на

принципових положеннях:

1. Задоволення потреб споживачів.

Головною метою впровадження системи менеджменту якості є орієнтування діяльності персоналу підприємства на задоволення вимог споживачів. Це досягатиметься за рахунок реалізації корпоративної політики, яка б сприяла найбільш повному розумінню вимог та смаків споживачів. На практиці вимоги споживача розуміються широко з урахуванням всіх аспектів продукції та пов'язаних з нею послуг, які можуть впливати на задоволеність споживача. Вимоги споживача повинні визначатися та ідентифікуватися шляхом аналізу замовлень відповідно до діючих на підприємстві локальних нормативних актів. Одним із таких документів може розглядатися Положення про наскрізну систему управління контрактами, фінансами і поставками продукції.

2. Документальне забезпечення функціонування системи менеджменту якості на підприємстві.

Перелік і зміст документації системи управління якістю визначається керівництвом підприємства з урахуванням положень відповідних міжнародних стандартів. Документація системи управління якістю може бути представлена такими видами документів:

– політика у сфері якості;

– цілі і базові принципи розвитку підприємства;

– настанова з якості;

– документовані процедури (стандарти СМК, положення);

– записи (протоколи якості);

– стратегічні карти.

Настанова з якості є одним з основних документів системи управління якістю, що відображає загальне уявлення про систему. Настанова з якості включає базові принципи та політику в сфері якості, а також опис процесів системи менеджменту якості, їх взаємозв'язок, правила їх здійснення на підприємстві.

3. Внутрішні аудити (перевірки) функціонування системи менеджменту якості.

Згідно з вимогами стандартів ISO серії 9000 всі бізнес-процеси в системі управління якістю мають бути ідентифіковані таким чином, щоб їх можна було перевірити.

Процеси в системі якості перевіряються за допомогою різноманітних підходів та методів, зокрема:

- проведення внутрішніх аудитів;

- проведення коригувальних і запобіжних дій;

- аналіз даних про показники якості продукції та тенденцій за показниками якості;

- аналіз результатів вимірювання задоволення клієнтів.

Внутрішня перевірка бізнес-процесів, процесів, підпроцесів та функцій бізнес-процесів на підприємстві здійснюється відповідно до річного плану внутрішнього аудиту. Певні бізнес-процеси можуть перевірятися частіше в залежності від важливості їх впливу на показники якості. Для проведення внутрішніх перевірок має призначатися голова комісії та внутрішні аудитори (працівники підприємства). При підготовці до перевірки аудитори аналізують стандарти, протоколи якості, паспорти бізнес-процесів, готують програму перевірки, контрольні питання. У ході проведення перевірок аудитори знаходять об'єктивні свідчення щодо відповідності видів діяльності, що перевіряються, вимогам системи якості та міжнародним стандартамISO9001, ISO 14001 та ін.

При впровадженні системи управління якістю вітчизняні підприємства стикається з проблемами:

1. Застосування функціонального підходу до управління, який характеризується чіткою спеціалізацією праці, через що окремі групи робітників не бачать кінцевих результатів роботи всього підприємства, а значить не можуть бути зацікавленими у їх досягненні.

2.Відсутність необхідної теоретичної та методологічної бази у сфері управління якістю. На жаль, сьогодні в Україні поки що відсутнє наукове підґрунтя щодо впровадження систем управління якістю на підприємствах, в основному застосовується теоретична та методологічна база, яка була створена в умовах адміністративно-планової економіки і яка дуже відрізняється від тієї, що використовується зараз у всьому світі.

3. Ментальне сприйняття поняття якості з боку керівників підприємств, які тлумачать якість як ступінь виконання технічних умов та вимог замовника, що пред'являються до продукції підприємства.

4. Відсутність практичного досвіду щодо впровадження систем управління якістю.

Україна тільки починає переходити на міжнародні стандарти якості та впроваджувати системи управління якістю на своїх підприємствах. У той час як провідні країни світу вже давно займаються даними проблеми і на основі власного досвіду постійно вдосконалюють свою теоретичну та методологічну базу.

5. Нестача кваліфікованих спеціалістів у сфері якості продукції і фінансових ресурсів на підприємствах для розроблення, впровадження та сертифікації систем управління якістю. В Україні дуже мало спеціалістів, які добре орієнтуються у системах управління якістю та їх впровадженні на промислових підприємствах, будівельних, торгівельних та інших.

6. Впровадження систем управління якістю в основному з метою отримання сертифікатів, а не для покращення ефективності управління якістю. З метою підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції необхідно розробити і затвердити заходи щодо впровадження систем управління якістю на підприємствах, зокрема:

1) розроблення проектів нормативно-правових актів щодо державної

підтримки впровадження систем управління якістю на підприємствах;

2) завершення перегляду та затвердження основоположних стандартів національної системи стандартизації з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартизації та сертифікації;

3) організацію та проведення постійного моніторингу впровадження систем управління якістю на підприємствах;

4) забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з управління якістю та розроблення відповідних навчальних програм, утворення розгалуженої мережі методичних і консультативних центрів, розвитку фундаментальних та прикладних досліджень у сфері управління якістю;

5) проведення серед керівників і головних спеціалістів підприємств тренінгів та семінарів з метою роз’яснення сутності, необхідності, основних положень систем управління якістю;

6) запровадження фінансової підтримки вітчизняних підприємств шляхом здешевлення цільових кредитів для оплати вартості робіт з розроблення, впровадження та підтвердження відповідності систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Значну роль у підвищенні якості відіграють стандарти, які є нормативною базою систем якості. Загальновизнаними на сьогодні є міжнародні стандарти ІSО серії 9000, які сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений у різних країнах. У багатьох країнах, у тому числі і в Україні, вони прийняті як національні, а в Україні введені в дію з 01.10.2001року.

Стан справ у галузі управління якістю для підприємств України не можна визначити як задовільний. Розвиток експортних відносин показав, що продукція вітчизняних підприємств є неконкурентоспроможною на світовому ринку саме за якістю. У зв’язку із цим набуває особливого значення проблема розробки та впровадження дійових методів управління витратами на забезпечення якості продукції.

У сучасній літературі та практиці існують різні трактування поняття «якість». Міжнародна організація із стандартизації визначає якість (стандарт ІSО-8402:1994) як сукупність властивостей і характеристик продукції чи послуг, що надають їм здатність задовольняти обумовлені чи передбачувані потреби.

Цей стандарт увів такі поняття, як «забезпечення якості», «управління якістю», «спіраль якості». Вимоги до якості на міжнародному рівні визначено стандартами ІSО серії 9000.

Перша редакція міжнародних стандартів ІSО серії 9000 з’явилася наприкінці 1980-х рр. і ознаменувала вихід міжнародної стандартизації на якісно новий рівень. Ці стандарти увійшли безпосередньо у виробничі процеси, сферу управління й установили чіткі вимоги до систем забезпечення якості. Вони поклали початок сертифікації систем якості. Стандарти ІSО серії 9000 установили єдиний, визнаний у світі підхід до договірних умов з оцінювання систем якості й одночасно регламентували відносини між виробниками і споживачами продукції. Іншими словами, стандарти ІSО – чітка орієнтація на споживача.

У процесі виробництва управління якістю полягає в контролі за належною якістю матеріалів, використовуваних для виготовлення виробів, станом устаткування і технологічного оснащення, дотриманням технологічної дисципліни та ін. Становлення сучасної системи управління якістю продукції на вітчизняних підприємствах пройшло низку послідовних етапів. Основні характеристики етапів розвитку систем управління якістю наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні характеристики етапів розвитку систем управління якістю

Етап розвитку управління якістю	Система мотивації	Система навчання	Взаємовідносини зі споживачами	Взаємовідносини з постачальниками	Основа концепції
Система Тейлора	Штрафи, підкорення наказам	Професійне навчання	Приймальний вхідний контроль	Вхідний контроль	Реалізація принципу роботи за технічними документами, індивідуальний контроль одиниць виробів
Статистичне управління якістю	Матеріальне стимулювання	Навчання статистичних методів	Статистичний приймальний контроль	Статистичний вхідний контроль	Стабільність процесів, зниження витрат, орієнтація на факти під час прийняття рішень та виявлення причин проблем з управлінням якістю, що виникали, зміни в ОСУ організації
Загальне управління якістю – TQC	Мотивація до впровадження TQC, урахування морального чинника, зростання уваги до роботи в колективі	Професійне навчання	Вхідний контроль, інспекції, сертифікація продукції	Приймальний вхідний контроль, інспекції, аудит споживача	Якість продукції, зниження витрат, системний та комплексний підходи до управління якістю, сертифікація продукції та систем якості третьою (незалежною) стороною

Продовження таблиці 1.1

Загальний менеджмент якості – TQM	Мотивація до всебічного менеджменту якості	Усебічне навчання TQM, ISO 9000	Сертифікат, аудит споживача	Співпраця, сертифікат ISO 9000, оцінка постачальників	Якість діяльності та оптимізація, політика, місія, цінності, керівні принципи компанії; системи планування якості; системи забезпечення якості; системи неперервного поліпшення якості
Універсальні підходи до управління якістю – UQM, МВQ, TQL	Мотивація до всебічного менеджменту якості	Усебічне навчання TQM, ISO 9000, QS 9000, ISO 14000	Статистичний приймальний контроль, сертифікат, аудит споживача	Взаємодія, сертифікат ISO 9000, QS 9000, ISO 14000	Якість фірми (те саме, що на попередньому етапі). Застосування концепції постійного поліпшення, досягнення лідерства на ринку через якість усіх процесів, що здійснюються на підприємстві

В Україні стандарти ISO серії 9000 було прийнято в 1995 року як національні (ДСТУ ISO 9000). У 2001 року було прийнято останню версію стандартів ISO 9000:2000. Треба враховувати той факт, що перехід на стандарти ISO 9000 серії 2000 року тривав до кінця 2003 року. Для введення в обіг продукції, яка потрапляє в законодавчо-регульовану сферу, потрібне офіційне підтвердження того, що вона відповідає всім висунутим законодавством вимогам. Однією з форм такого підтвердження є сертифікація продукції, проведена незалежною третьою стороною (перша – виготовлювач, друга – споживач).