Тема 6. Перша світова війна 1914-1918 рр.

(4 год.)

Заняття 1. Дипломатична боротьба та військові дії в 1914-1915 рр.

1. Липнева криза 1914 року. Стратегічні плани сторін і співвідношення сил Антанти і німецького блоку до початку Першої світової війни.

2. Кампанія 1914 року. Вступ у війну Туреччини.

3. Бойові дії в 1915 році. Горлицький прорив. Дарданелльська операція. Розширення коаліцій.

1. Липнева криза 1914 року. Стратегічні плани сторін і співвідношення сил Антанти і німецького блоку до початку Першої світової війни.

До війни готувалися всі великі європейські держави. Але найшвидше озброювалась Німеччина, яка перетворювалась у найбільш агресивну країну на континенті. На 1914 р. вона була підготовлена до ведення війни краще за своїх супротивників. Проте для початку конфлікту потрібен був привід. 28 червня 1914 р., в день національної скорботи сербського народу, в Боснії та Герцеговині відбулися маневри австро-угорської армії під командуванням спадкоємця престолу Франца Фердинанда. У цей же день його та дружину було вбито членом революційно-патріотичної організації «Млада Босна» Г. Принципом. У Берліні скористалися цим, й Австро-Угорщина зі згоди Німеччини звинуватила Сербію в смерті ерцгерцога, надіслала їй ультиматум, а невдовзі оголосила війну.  Наприкінці липня 1914 р. австро-угорські війська вторглися на сербську територію і піддали бомбардуванню Белград. Росія, яка обіцяла Сербії підтримку, розпочала часткову мобілізацію. Правлячі кола Німеччини використали це і 1 серпня оголосили війну Росії, а 3 серпня – Франції.  Німецькі війська, знехтувавши нейтралітетом, увійшли в Бельгію. Договір про нейтралітет Бельгії, підписаний раніше Пруссією, німецький канцлер цинічно назвав «клаптем паперу». У відповідь англійський уряд 4 серпня оголосив війну Німеччині. Так було розпочато війну між Німеччиною й Австро-Угорщиною, з одного боку, Англією, Францією та Росією – з іншого.  Участь у війні взяли найбільші держави Європи, що контролювали значну частину світу. Війна стала світовою, до конфлікту втягувалися щораз нові держави та народи. Наприкінці серпня 1914 р. війну Німеччині оголосила Японія, яка скористалася сприятливими умовами для завоювання німецьких володінь на Тихому океані та для підкорення Китаю.  У жовтні Німеччина домоглася того, що Османська імперія виступила проти Росії та інших держав Антанти. У Закавказзі, Сирії і Палестині утворилися нові фронти. Поступово у війну було втягнуто 36 держав світу. У збройні сили цих країн було мобілізовано понад 70 млн. чол.

1 серпня 1914 р. почалася Перша світова війна. її основними причинами були економічні й політичні протиріччя між державами двох військово-політичних блоків:

Антанти (сформувався в 1904-1907 pp.; до його складу входили Росія, Велика Британія і Франція);

Троїстого союзу (сформувався в 1882 p.; до його складу входили Німеччина, Австро-Угорщина, Італія).

Найгостріші протиріччя за сфери впливу виникли між Німеччиною та Росією, Німеччиною та Великою Британією, Німеччиною та Францією, Австро-Угорською та Російською імперіями, а також між державами всередині цих двох військово-політичних блоків.

На 1914 р. особливо загострилися протиріччя між Німеччиною та Росією. На шляху здійснення експансіоністських планів Німеччини щодо розширення її геополітичного простору стала Російська імперія. Давні мрії Німеччини про здійснення «світової політики» перекреслювалися могутнім потенціалом Росії. Німеччина прагнула підкорити Росію економічно й послабити її в політичному і військовому відношенні. Вона планувала відтіснити Росію на Схід, обмеживши її границями колишнього Московського князівства.

Найтиповішою формою реалізації агресивної політики Німеччини став план «Дранг нах Остен» - «Натиск на Схід», що передбачав захоплення чужих територій збройним шляхом. До таких територій, наприклад на Сході, були віднесені Україна, Польща, Білорусія і Прибалтійські губернії Російської імперії.

Приводом до війни стало вбивство австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда. 28 червня 1914 р. у Сараєво його смертельно поранив серб Г. Принцип з таємної організації «Млада Босна». Австрійський уряд обвинуватив у цьому вбивстві Сербію і вручив сербському уряду ультиматум. Він не був прийнятий Сербією і став приводом для оголошення Австро-Угорщиною 28 липня 1914 р. війни Сербії. Австро-Угорщину підтримала Німеччина. На захист Сербії виступила Російська імперія. 1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії. Незабаром у війну вступили Франція та Велика Британія.

2. План «блискавичної війни». Перша світова війна велася майже на десятку фронтів у різних куточках земної кулі. Однак головними фронтами були Західний, де німецькі війська вели бойові дії проти англійських, французьких і бельгійських військ, і Східний, де війська Росії протистояли об'єднаним силам австро-угорської та німецької армій. Людські, сировинні і продовольчі ресурси Антанти значно перевищували ресурси Троїстого союзу (або, як його називали інакше, Центрального блоку), тому шанси Німеччини й Австро-Угорщини на перемогу у війні на два фронти були незначними.

У Німеччині генеральний план ведення війни був розроблений начальником генштабу А. фон Шліфеном і здобув назву план «блискавичної війни». Відповідно до цього плану після оголошення війни Франції та Росії, Німеччина повинна була розгромити їх по черзі. На початку воєнних дій планувалося завдати поразки Франції і знищити її армію за допомогою удару, завданого через Бельгію по Парижу, прорвавши оборону французьких військ на найменш захищених ділянках французько-бельгійського кордону. Потім планувалося сконцентрувати всі сили проти Росії й у взаємодії з австро-угорською армією розгромити її війська і домогтися її капітуляції.

Війна набрала спочатку загальноєвропейського, а згодом і світового характеру. У 1914 р. на бік Антанти стали Сербія, Бельгія, Люксембурґ, Японія, 1915 р. - Італія, 1916 р. - Румунія та Португалія, 1917 р. - Греція й США.