Методи виявлення пірогенів

Для практичних цілей поряд із методами видалення пірогенних компонентів велике значення мають і методи їх виявлення, що поділяються: на хімічні, фізичні і біологічні.

Хімічні методи ґрунтуються на проведенні певних кольорових реакцій.

Фізичні методи базуються на вимірюванні електропровідності і полярографічних максимумів.

Через низку вад перших двох методів найчастіше застосовують методи біопроб, що введені у фармакопеї різних країн світу.

Біологічні методи. Дотепер основним і офіційно прийнятим у всіх країнах методом дослідження лікарських засобів на наявність пірогенних домішок є метод, побудований на трикратному

вимірюванні температури тіла кролика після внутрішньовенного введення досліджуваного препарату. Підвищення температури на 0,6 °С або більше, відповідно до вимоги фармакопей, вважається доведенням наявності пірогенів.

Хімічні методи видалення пірогенів ґрунтуються на використанні хімічних речовин, таких як: водню пероксид, натрію гіпохлорид, калію перманганат, розчини 0,1 моль/л натрію гідроксиду

або кислоти хлороводневої. Розчини, що містять пірогени, нагрівають при 100 °С протягом 2 год із добавкою 0,1 моль водню перекису або при температурі 116 °С протягом 20 хв із добавкою

0,04 Моль водню пероксиду.

Для видалення пірогенів пропонується також обробляти розчини п-хіноном і антрахіноном, що утворюють із пірогенами комплексні сполуки.

Для знищення пірогенних речовин можна використовувати підігрів розчину для ін’єкцій з розчином 0,1 моль/л натрію гідроксиду або розчином 0,1 моль/л кислоти хлороводневої (при рН = 4,0) протягом 1 год. При цьому відбувається гідролітичне розщеплення пірогенів з утворенням моносахаридів, які не мають пірогенних властивостей. Витрата кислоти і лугу при цьому дуже

велика, через це цей метод не вважається економічно доцільним.

Крім того, завдяки можливій взаємодії компонентів хімічний і ензиматичний методи малоприйнятні для промислового виготовлення розчинів для ін’єкцій.

«Чистим» приміщенням або «чистою» кімнатою називається приміщення, в якому облікова концентрація аерозольних частинок і число мікроорганізмів у повітрі підтримується в суворо

визначених межах. Під частинкою розуміється твердий, рідкий або багатофазний об’єкт або мікроорганізм із розмірами від 0,005 до 100 мкм. При класифікації «чистих» приміщень розглядаються частинки від 0,1 до 5 мкм.

Фізичні методи. Фізичні методи ґрунтуються на явищі адсорбції пірогенів вугіллям активованим, каоліном, азбестом, целюлозою тощо. Кількість пірогенних речовин зменшується після обробки

вугіллям активованим при струшуванні протягом 15 хв, при цьому ефективність очищення залежить від природи пірогенних речовин. Гранульоване вугілля менш ефективне. Вугілля, застосоване для очищення розчинів, має бути дуже ретельно очищеним, добре промитим водою, не містити пірогенів і висушеним при температурі 250 °С протягом 2 год. Однак обробка розчинів

вугіллям активованим не завжди приводить до повної депірогенізації. Крім того, цей метод не можна застосовувати для очищення розчинів лікарських речовин, які легко адсорбуються вугіллям