5 Хід виконання роботи:

5.1 Знайомство з видами манометрів.

5.2 Знайомство з гідравлічним пресом.

Прес (рис.2.1) представляє собою резервуар, в якому створюють тиск за рахунок навантаження гирями штока з площею поперечного перетину .До резервуару приєднується манометр, паспорт якого треба скласти. Первинний тиск в пресі 1 кг/см², оскільки вага штока з тарілкою – 1 кг.

Тарований манометр Гири

_{Рисунок 2.1 – Прес гідравлічний}

5.3 Оформлення результатів випробувань.

Результати випробувань заносяться до протоколу випробувань (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 - Протокол випробувань

№	Тиск в пресі , кг/см2	Показання манометра			Похибка манометра
		при навантаженні	при розвантаженні	середнє, , кг/см2	кг/см2
1
2
3
4
5
6
7
8

5.4 Побудова похибкового графіку.

За даними протоколу випробувань будують похибковий графік (рис.2.2): по осі Х відкладають значення , в кг/см², а по осі У – значення в кг/см². Маючи похибковий графік і знаючи тиск, що показується манометром можна визначити дійсний тиск по формулі

, (2.6)

де  показання манометра;

 середнє значення різниці показань манометра та тиску в пресі.

Рисунок 2.2 – Похибковий графік

Питання до захисту|:

Що таке манометр, перерахувати та дати визначення його видам.

Відповідь

Що таке вакуум і найбільша його величина?

Відповідь

Одиниці вимірювання тиску|виміри|, які застосовуються в гідравлиці?

Відповідь

Призначення тарировки| металевого манометра?

Відповідь

Висновок:

Лабораторна робота № 3 дослідна ілюстрація рівняння бернуллі

1 Тема: Визначення повної енергії рідини у різних перерізах потоку із використанням рівняння Бернуллі.

2 Мета роботи: Побудування за вимірами п’єзометричної та напірної ліній, що відбивають зміни питомої потенційної й питомої кінетичної енергії потоку, що входять до рівняння Бернуллі.

3 Опис робочого місця: Установка для дослідження рівняння Бернуллі.

4 Теоретичний матеріал:

В основі енергетичної характеристики руху реальної рідини лежить загальний закон збереження механічної енергії, аналітичним вираженням якого є рівняння Бернуллі – рівняння балансу питомої енергії рідини, що рухається (потоку).

Питомою енергією потоку називається енергія маси рідини. У гідравліці питома енергія потоку називається напором. Розрізняють п’єзометричний напір (питома потенційна енергія), швидкісний напір (питома кінематична енергія), гідродинамічний напір (питома механічна енергія). Різниця гідродинамічних напорів у двох перерізах потоку реальної рідини називається втратою напору. При усталеному русі рідини (коли у кожній фіксованій у просторі точці потоку швидкість та тиск не змінюються у часі) рівняння Бернуллі, що відноситься до двох послідовних перерізів потоку, записується в такому виді:

_{, (3.1)}

де і  геометричні висоти фіксованих точок у перерізах 1 та 2 щодо горизонтальної площини 0-0 (рівень порівняння,рис.3.1);

і  гідродинамічний тиск у фіксованих точках у перерізах1 й 2;

і  середні швидкості потоку в перерізах 1 й 2;

і  коефіцієнти кінетичної енергії потоку в перерізах 1 й 2, які показують відношення дійсної кінетичної енергії потоку до кінетичної енергії, обчисленої по середній швидкості, числові значення цих коефіцієнтів найчастіше встановлюють дослідним шляхом;

 втрата напору на ділянці потоку між перерізами 1 й 2.

_{Рисунок 3.1 – Переріз потоку}

Сума членів являє собою питому потенційну енергію потоку – п’єзометричний напір. Ця енергія підрозділяється на питому потенційну енергію положення z (обумовлене силою земного тяжіння) і питому потенційну енергію тиску (від зовнішньої прикладеної сили). Член виражає питому кінетичну енергію потоку – швидкісний напір.

Гідродинамічній напір є сума п’єзометричного й швидкісного натиску.

Зазначені напори виражаються в одиницях довжини (питома енергія дорівнює відношенню енергії маси рідини до одиниці ваги, наприклад:( ) і можуть бути безпосередньо обмірювані в досліді. П’єзометричний напір виміряється п’єзометром П, а швидкісний напір (у даній точці потоку)  трубкою Піто Д (рис.3.2).

Рисунок 3.2 – Трубка Піто

Рівняння Бернуллі можна представити графічно у вигляді діаграми балансу питомої енергії потоку на розглянутій ділянці руху рідини. До складу діаграми входять чотири області (рис.3.1). Область А, укладена між 0-0 (площиною порівняння) і 0₁ - 0₁ (вісь потоку), характеризує зміну висот z на ділянці потоку між перерізами 1 й 2. Область В, укладена між лініями 0₁-0₁ і Р-Р, характеризує зміну гідродинамічного тиску уздовж потоку на тій же ділянці, лінія Р-Р віддалена від площини порівняння на величину називається п’єзометричною лінією. Падіння п’єзометричної лінії на одиницю довжини потоку уздовж осі 0₁-0₁ називається п’єзометричним ухилом, що може зменшуватися (при зниженні тиску) та збільшуватися (при збільшенні тиску). Область С, укладена між лініями Р-Р й Е-Е, характеризує зміну швидкісного напору уздовж потоку, лінія Е- Е, що відстоїть від площини порівняння на величину гідродинамічного напору, називається напірною (або гідродинамічною) лінією, падіння її на величину довжини називається гідравлічним ухилом. Гідравлічній ухил завжди зростає за напрямом потоку. Область Д, укладена між лініями Е-Е й Е₀-Е₀, характеризує зміну величини втрат напору уздовж потоку при русі рідини від 1-го до 2-го перетину, лінія Е₀Е₀ віддалена від площини порівняння на величину гідродинамічного напору в перетині 1-1, називається лінією початкового напору.