4. . Психологічно-корекційний вплив «катарсису» в арт-педагогіці.

Мистецтво, будучи важливим фактором художнього розвитку, надає великий психотерапевтичний вплив, вплив на емоційну сферу дитини, при цьому виконуючи комунікативну, регулятивну, катарсичну функції.

Про катарсичний (очищаючий) вплив мистецтва відомо дуже давно. Поняттям «катарсис» користувалися давньогрецькі філософи, маючи на увазі під цим психологічне очищення, яке відчуває людина після спілкування з мистецтвом.

Польський естетик Б. Дземідок бачить функцію катарсису в розрядці почуттів, тому, на його думку, він притаманний всім жанрам мистецтва.

На думку Ю. А. Огородникова, «ефект катарсису відбувається також через те, що в людині, зануреному в дробность побуту і втрачає в ньому свою цілісність і гармонію, в момент проживання твори мистецтва відбувається вихід з суєтних станів, занурення в гармонію, і від цього наростають внутрішня єдність і гармонія, людина переживає собою доцільність світу і свою значущість, убудованість в світ," очищаючись "від випадковості і дробности побуту». При цьому очищення («катарсис») виникає як на рівні фізіологічних функцій, так і на психічному рівні.

Психологічний механізм катарсису був розкритий Л. С. Виготським в роботі «Психологія мистецтва»: «Мистецтво завжди несе в собі щось, долає звичайне почуття. Біль і хвилювання, коли вони викликаються мистецтвом, несуть в собі щось більше, ніж звичайну біль і хвилювання. Переробка почуттів у мистецтві полягає в перетворенні їх в свою протилежність, тобто позитивну емоцію, яку несе в собі мистецтво ».

Відзначаючи ефект катарсису в театральному мистецтві, К. С. Станіславський вказував на те, що люди, що йдуть в театр для розваг, непомітно для себе виходять з нього з почуттями та думками, збагаченими пізнанням життя духу. Театр - могутня сила душевного впливу на людей.

Російські психологи в ефекті катарсису вбачають головний підсумок впливу мистецтва на особистість, а в потребі катарсису - одну з основних психологічних установок у відношенні мистецтва. Завдяки катарсису глядач, слухач, читач від пізнання суто зовнішніх зв'язків в художньому творі піднімається до осягнення їхнього змісту, сутності. Власні переживання сприймає як би перероджуються. Художня система оволодіває його думками і почуттями, змушує співпереживати і сприяти, виникає відчуття душевного піднесення і просвітління.

Психологічна природа катарсису, на думку Т. А. Флоренський (1982), визначається станом душевної гармонії, що з'являється завдяки націленості особистості на вищі, загальнолюдські ідеали, розширенню меж індивідуального свідомості до загального.

Катарсис пов'язаний з художнім сприйняттям, яке являє собою надзвичайно складну роботу почуттів, думок, уяви сприймає твір мистецтва. Далеко не всі діти з проблемами підготовлені до здійснення цієї роботи. Тому отримати ефект катарсису можна за умови навчання дитини з проблемами сприйняття художнього твору. Процес же сприйняття дітей з різними відхиленнями в розвитку має свої особливості, зумовлені природою і характером порушення.

Дитина з проблемами, діючи в цьому дивовижному світі мистецтва, дає позитивні зміни в своєму розвитку. На час спілкування з мистецтвом він іде від переживань, емоційного відкидання, почуття самотності, страхів і тривожності або від конфліктних міжособистісних і внутрішньосімейних відносин. Дитина після спілкування з мистецтвом стає за своїм психологічним станом якісно іншим, заспокоєним, духовно оновленим, з позитивними змінами в емоційній, пізнавальній сферах.