7. Принцип диференційованого та індивідуального підходу в умовах колективного навчання.

Цей принцип бере до уваги як індивідуальні особливості кожної дитини (особливості вищої нервової діяльності, темперамент, рівень розвитку емоційно-вольової сфери, рівень знань і навичок і т. д.), так і специфічні особливості, властиві дітям з різними категоріями порушення розвитку, т . тобто вибірково здійснювати корекційно-образователь-ву діяльність, згідно природі індивідуального недоліку розвитку. Диференційований підхід враховує варіативні типологічні особливості в рамках однієї категорії порушень. Він дозволяє в межах загального змісту навчання організувати його відповідно до можливостями та особливостями дітей в кожний окремий період навчання; програмний матеріал має різні рівні труднощі.

8. Принцип урахування вікових особливостей дитини.

При формулюванні цілей і задач корекційно-педагогічно-го процесу слід виходити з трьох основних параметрів психологічного віку, виділених Д. Б. Ельконіна:

- «Соціальна ситуація розвитку», тобто сукупність законів, якими визначаються зміни структури особистості дитини на кожному віковому етапі;

- Рівень сформованості психологічних новоутворень та їх значення на даному етапі розвитку;

- Рівень розвитку провідної діяльності.

9. Принцип необхідності спеціального педагогічного керівництва.

Організація корекційно-педагогічного процесу вимагає певних знань в галузі корекційної педагогіки, тому тільки спеціальний педагог, враховуючи закономірності та особливості розвитку дітей з різними відхиленнями в розвитку, їх пізнавальні можливості та способи корекційної та компенсуючої допомоги, може організувати процес навчання і виховання на основі застосування засобів різних видів мистецтва.

10. Принцип комплексного використання методів і прийомів корекційно-педагогічної діяльності.

В корекційної педагогіки необхідний системний підхід у застосуванні засобів, методів, прийомів художнього впливу на дитину, що враховують його індивідуально-психологічні особливості, особливості порушення в розвитку, рівень матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення педагогічного процесу, підготовленість педагога до його проведення.

Принципи художньо-естетичного розвитку

1. Принцип загальності і обов'язковості художньо-естетичного розвитку.

Даний принцип означає, що художньо-естетичний розвиток є обов'язковим для всіх дітей без винятку, незалежно від їх індивідуальних особливостей, художніх здібностей, національного походження, особливостей, пов'язаних з наявністю у дитини тих чи інших порушень розвитку. Цей принцип є умовою формування соціально активної особистості вже в дитячому віці і підготовки її до духовного життя і праці.

2. Принцип наукового підходу до художньо-естетичного розвитку дітей.

Він вимагає визначення змісту навчання у відповідності з логікою розвитку мистецтва, принципами художньої цінності творів мистецтва; вибору системи понять про мистецтво і формування естетичного ставлення людини до навколишнього і до мистецтва; урахування сучасних досягнень різних наук, що вивчають як область самого мистецтва, так і методи художньо -естетичного впливу засобами різних видів мистецтва на дітей з проблемами в розвитку.

3. Принцип тісного взаємозв'язку художньо-естетичної діяльності дітей з навколишнім життям, мистецтвом.

Припускає використання різних форм мистецтва, що відображає навколишню дійсність у специфічних художніх образах, організації художньо-корекційної та художньо-компенсуючої діяльності дітей, що дає можливість для творчого самовираження дитини відповідно до його можливостями та особливостями порушень розвитку.

4. Принцип культуровідповідності.

Вимагає створення такої соціокультурного середовища для художнього розвитку дітей з проблемами, в якій проявилося б органічна єдність народної культури і досягнень світової художньої культури.

5. Принцип комплексного підходу до художнього розвитку дітей засобами різних видів мистецтва.

Заснований на гармонійному поєднанні всіх видів і форм організації художньої діяльності, спрямованої на збагачення морально-естетичного вигляду учня, виховання в нього естетичного ставлення до мистецтва і до навколишнього, формування уявлень про різні види мистецтва та оволодіння практичними способами художньої діяльності.

6. Принцип художньо-корекційного впливу. Припускає використання художньо-корекційних технологій, спрямованих на вирішення завдань художньо-естетичного розвитку дітей і, одночасно, корекцію і компенсацію наявних відхилень у їхньому розвитку засобами різних видів мистецтва.