46

МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ ТА НАУКИ УКРАIНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНIВЕРСИТЕТ

Кафедра "Безпека життєдіяльності"

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Конспект лекцій

Спеціальність 8.092102 "Гідротехнічне будівництво"

Одеса - 2002

Конспект підготував кандидат технічних наук Палагута Віталій Михайлович - доцент кафедри "Безпека життєдiяльності" Одеського Національного морського університету за діючою навчальною програмою.

Конспект схвалено кафедрою "Безпека життєдіяльності" 13 вересня 2000 р. (протокол N 2).

Рецензент – кандидат технічних наук, доцент Стрикиця Б.І.

З М I С Т

Література 2

Тема 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності 3

Тема 2. Людина, як елемент системи «людина – життєве

середовище» 8

Тема 3. Джерела небезпеки життєдіяльності людини та

породжені ними фактори 11

3.1. Метеорологічні умови 11

3.2. Шкідливі речовини 19

3.3. Шум 23

3.4. Вібрація 26

3.5. Освітлення 27

3.6. Випромінювання 32

3.7. Електричний струм 36

Тема 4. Організація і управління безпекою життєдіяльності 42

Нормативно-технічні документи 46

ЛІТЕРАТУРА

1. Джигерей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. - Львів: Афіша, 1999. - 254 с.

2. Каспаров А.А. Гигиена труда. - М.: Медицина, 1988. - 352 с.

3. Пчелинцев В.А. и др. Охрана труда в строительстве. - М.: Высш. шк., 1991. - 272 с.

4. Основы инженерной психологии / Под ред. Ломова Б.Ф. – М.: Высшая школа, 1986. – 448 с.

5. Чернышев Ф.И. Безопасность жизнедеятельности. - К., 1996. - 200 с.

Тема 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Вся історія людства - боротьба за життя, за її продовження, боротьба з небезпеками, характерними для тієї або іншої епохи.

Вже на ранніх етапах свого розвитку людина відчувала вплив небезпечних і шкідливих факторів навколишнього середовища: повені, посухи, землетруси, грозові розряди, напади диких тварин, несприятливі метеорологічні умови і т.д.

З моменту виникнення і по мірі становлення промислового виробництва кількість небезпек і шкідливостей стрімко зростала. Вже такі значні мислителі і медики античного світу як Аристотель, Гіппократ, Парацельс, Агрикола приділяють у своїх працях увагу проблемам небезпек і боротьби з ними. У більш пізні часи М.В.Ломоносов, досліджуючи гірську справу, розглядав і проблеми її безпеки. Аналізували у своїх роботах питання безпеки i видатні вчені кінця ХIХ - початку ХХ сторіч - В.Л.Кiрпiчьов, В.А.Левицький, Д.П.Никольський, А.А.Скочинський та ін.

Друга половина 20 сторіччя ввійде в історію людства як епоха науково-технічної революції (НТР), що знаменує собою корінні перетворення у всіх сферах людського життя. Вплив НТР на різноманітні аспекти людської діяльності і на саму людину в наш час пильно вивчають представники різноманітних технічних, природничих і гуманітарних наук. При цьому відзначається лавиноподібне зростання числа небезпек - явищ, процесів, об'єктів, які за певних умов можуть завдавати шкоди здоров'ю людини.

Сучасний перелік небезпек налічує понад 150 видів /1/. Небезпеки поділяють на природні, техногенні й соціальні.

До природних небезпек відносять явища, наявність яких не пов'язана з діяльністю людини. Це виверження вулканів, тайфуни, повені, грозові розряди і т.п.

В результаті землетрусів, що стались 17 січня 1995 р. у префектурах Хиого й Осака на південному заході Японії загинуло 6300 чоловік, біля 27 тис. чоловік одержали поранення. Матеріальні збитки склали 130 млрд. дол., що становить приблизно 10% річного бюджету Японії.

Жертвами руйнівних землетрусів літом 1999 року в Турцiї стали понад 17 тис. чоловік.

До техногенних небезпек відносять явища, породжені виробничою діяльністю людини. Наприклад, забруднення довкілля продуктами неповного згорання органічного палива, промисловими викидами, антропогенні зміни клімату, виробничі шкідливості й небезпеки, небезпеки, що виникають під час експлуатації побутової техніки і т.д.

У результаті загибелі суден “Адмірал Нахимов” та Естонія” втратили життя відповідно 423 та 930 чоловік.

Катастрофа на Чорнобильськiй АЕС відібрала життя відразу ж у 30 людей, 200 чоловік одержали смертельну дозу опромінення, загальна кількість людей, що тою чи іншою мірою зазнали впливу цієї аварії невідомі, а її віддалені наслідки неможливо спрогнозувати. Матеріальні збитки були оцінені на момент аварії у 17 млрд. карбованців (в цінах 1986 року).

У 1984 році на заводі “Юніон Карбайд” в індійському штаті Бхопал стався викид метилiзоцiаната, в результаті чого 3150 чоловік загинуло, 20 тисяч стали повними інвалідами, 200 тисяч одержали захворювання.

Природні і техногенні небезпеки можуть взаємодіяти між собою, збільшуючи наслідки.

Приклад тому колосальні руйнування і людські жертви навесні 1994 року в Киргизії в результаті зсувів, викликаних у свою чергу непродуманою організацією поховання відходів промислового виробництва.

Д о соціальних небезпек відносять явища, породжені суспільно-політи­чної діяльністю людини. Наприклад, війни, громадські заворушення, різноманітні прояви злочинної діяльності, незадовільні стосунки між людьми в межах різних соціальних ґруп (виробничий колектив, сім'я), незадовільний матеріальний рівень життя і т.п.

Кожна з наведених небезпек (небезпечне явище) характеризується певним переліком факторів, що впливають на людину.

Сукупність факторів, що визначають умови життєдіяльності називають життєвим середовищем людини.

За характером походження ці фактори прийнято поділяти на природні, техногенні й соціальні, а життєве середовище поділяють на природне, виробниче і побутове.

В сучасних умовах ситуація для людства в плані росту небезпек продовжує ускладнюватися - число природних катастроф, техногенних аварій, соціальних заворушень і злочинів продовжує зростати, а розміри, пов'язаних з цим, матеріальних збитків збільшуються.

Число стихійних лих на Землі у 1990 році в порівнянні з 1960 роком збільшилося в два рази. Згідно із статистичними даними /5/ стихійні явища щорічно призводять до загибелі 250 тисяч чоловік. Лише в результаті землетрусів у 1990 році в світі загинуло більш 52 тис. чоловік.

За даними Міжнародного бюро праці щорічно на виробництві травмується 125 млн. і гине 220 тис. чоловік. В Україні в 1999 році на виробництві було смертельно травмовано 1,4 тис. чол.,¹ в Росії - 8,0 тис. чол., в США - 11,6 тис. чол. (по даним Національної ради безпеки), в колишньому СРСР ця цифра становила 14 тис. чол. (1986 р.) ².

Відтак, вся історія людства з моменту його виникнення і до сучасності є боротьбою з небезпеками. У ході цієї боротьби людство сформулювало аксіому потенційної небезпеки будь-якого виду діяльності на всіх стадіях життєвого циклу, розробило концепцію прийнятного ризику, засновану на усвідомленні недосяжності абсолютної безпеки, шукало і продовжує шукати адекватні заходи безпеки в різноманітних проявах життєдіяльності людини. Ці пошуки лежать в основі предметів таких науково-практичних дисциплін як охорона праці, ергономіка, соцiоекологiя, цивільна оборона, кожна з який вивчає умови і розробляє принципи безпеки відносно відповідних частин життєвого середовища людини. Проте ізольоване вивчення різноманітних аспектів цієї проблеми не дозволяє побудувати загальної теорії безпеки, це покликана здійснити нова наукова дисципліна - «Безпека життєдіяльності», що є теоретичним фундаментом вищезгаданих напрямів.

Предметом безпеки життєдіяльності є вивчення закономірностей прояву небезпек, що загрожують людині, і розробка наукових принципів захисту від них.

Об'єктом досліджень безпеки життєдіяльності є небезпеки, що виникають у системі «людина - життєве середовище».

Небезпеки породжують значну кількість негативних факторів. Під негативним фактором слід розуміти конкретний прояв небезпечного явища. При цьому одна небезпека (явище, процес, об'єкт) може характеризуватись наявністю багатьох факторів, а один фактор може породжуватись різними небезпеками.

Негативні фактори поділяють на небезпечні та шкідливі (ДСТУ 2293-93).

Під небезпечним фактором розуміють фактор, дія якого на людину за певних умов може призвести до травми.

Травма - порушення цілісності тканин організму або погіршення функції органів у результаті зовнішньої дії.

Прикладами небезпечних факторів є: вогонь, ударна хвиля, гарячі і переохолоджені поверхні, електричний струм, рухливі частини машин i механізмів, можливість випадкового падіння й ін.

Під шкідливим фактором розуміють фактор, дія якого на людину за певних обставин може призвести до захворювання.

Прикладами шкідливих факторів є: шкідливі речовини, що містяться в повітрі, воді, ґрунті, харчових продуктах, шум, вібрація, електромагнітні та іонізуючі випромінювання, несприятливі параметри атмосферного повітря (температура, вологість, тиск), незадовільне освітлення й ін.

Піддається сучасна людина впливу цих небезпек і шкідливостей протягом усього життя, в усіх видах діяльності, у виробничих та побутових умовах, під час відпочинку і т.д. Проілюструвати наведене співвідношення між небезпекою та похідними від неї небезпечними та шкідливими факторами можна за допомогою такого схематичного прикладу:

НЕБЕЗПЕКА - ПЕРСОНАЛЬНИЙ КОМП'ЮТЕР

НЕГАТИВНІ ФАКТОРИ:

ШКІДЛИВІ ФАКТОРИ;

-електромагнітні випромінювання;

- недостатня контрастність зображення;

- шкідливі випаровування;

- незручна робоча поза;

- надмірна напруженість праці.

НЕБЗПЕЧНІ ФАКТОРИ:

• електричний струм;

• можливість вибуху кінескопу.

За своєю природою негативні фактори поділяють на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні (ГОСТ 12.0.003-74).

З а часом прояву негативних наслідків фактори поділяють на імпульсивні (що діють миттєво) та кумулятивні (негативні наслідки від яких накопичуються поступово):

З а характером дії на людину фактори поділяють на активні (що проявляються незалежно від діяльності людини) й пасивні (що активізуються в наслідок діяльності людини):

Для кількісної оцінки рівня небезпеки введено поняття ризику.

Р изик (R) - це відношення числа несприятливих наслідків події (n) до їхнього загального числа (N) за певний період:

Для прикладу визначимо ризик отримати побутову травму зі смертельним наслідком, який мав місце в Україні в 1998 році. Відповідно до статистичних даних за 1998 рік в нашій країні в побутовій сфері загинуло 68,2 тис. чоловік. Вважаючи, що ймовірність отримання смертельної травми була приблизно рівною для всіх громадян і з урахуванням кількості населення в цей час N = 50·10⁶ чоловік, отримаємо

В таблиці 1.1 наведено значення ризику смертельного травмування людей в побуті в наслідок дії різних небезпек в Україні та США /1/.

Таблиця 1.1.

Ризик загибелі людей в Україні та США від різних небезпек в побуті (1993 р.)

№	Небезпечне явище	Ризик
		Україна	США
1.	Алкоголь	160·10-6	*
2.	Автомобіль	148·10-6	300·10-6
3.	Вбивство	138·10-6	*
4.	Утоплення	99·10-6	30·10-6
5.	Отруєння	95·10-6	10·10-6
6.	Пожежа	26·10-6	40·10-6
7.	Електричний струм	19·10-6	6·10-6
Загалом		1420·10-6	600·10-6

* Даних не знайдено

Існує чотири методичних підходи до визначення ризику.

1. Інженерний - спирається на статистику, імовірнісний аналіз небезпеки.

2. Модельний - заснований на використанні фізичних або математичних моделей, застосовується, якщо натурні дані про небезпеку є недостатніми.

3. Експертний - базується на опитуванні досвідчених спеціалістів (експер­тів).

4. Соціологічний - заснований на опитуванні населення.

Одним з центральних принципів сучасної науки про безпеку є концепція прийнятного ризику.

Концепція прийнятного (допустимого) ризику - відмова від спроб забезпечити абсолютну безпеку з огляду на їхню нереальність, прагнення до забезпечення реально досяжного ризику при даних технічних, економічних і соціальних умовах.

Різні види діяльності характеризуються різним ризиком і, зрозуміло, що значення прийнятного ризику для цих видів діяльності також буде різним. Об'єктивних методів кількісного визначення прийнятного ризику на сьогодні не існує, тому воно залишається ще досить суб'єктивним. Проте поступово рівні прийнятного ризику набувають нормативного характеру (ГОСТ 12.1.004-91).

Не менш важливим за визначення ризику є керування ним. Під керуванням ризиком розуміють його цілеспрямоване зниження.

Досягнення цієї мети можливе за такими напрямками:

1. Удосконалення технічних систем і об'єктів;

2. Підвищення рівня підготовки персоналу;

3. Застосування засобів захисту.

В основі керування ризиком лежить методика аналізу небезпек, яка передбачає таку послідовність вивчення небезпек.

Стадія І - попередній аналіз небезпеки.

Крок 1. Виявити небезпечні фактори.

Крок 2. Визначити частини системи, що можуть викликати ці небезпеки.

Крок З. Ввести обмеження на аналіз, тобто виключити небезпеки, що не будуть вивчатися.

Стадія II - визначення можливих небезпечних ситуацій.

Стадія III - визначення можливих наслідків.

Стадія IV - розробка захисних заходів та засобів.

Захисні заходи поділяють на організаційні та технічні. Технічні заходи, в свою чергу, поділяють на технологічні та конструктивні.

Засоби захисту поділяють на засоби колективного захисту (ЗКЗ) та засоби індивідуального захисту (ЗІЗ).

Тісно пов'язаним з поняттям ризику є поняття небезпечної зони - простору, в якому можлива дія на людину небезпечних та шкідливих факторів. Але згідно з аксіомою потенційної небезпеки дія цих факторів можлива повсюди, тому до небезпечних зон відносять зони, в яких ризик значно перевищує загальний, так би мовити, "фоновий" ризик.