25. Економічні методи управління персоналом.

Методи управління - це сукупність прийомів і процедур підготування і прийняття, організації і контролю виконання управлінських рішень.

По характеру впливу на виконавців розрізняють 4 основні типи методів управління:

- економічні;

- організаційно-розпорядницькі;

- правові;

- соціально-психологічні.

Економічні та соціально-психологічні методи носять непрямий характер управлінського впливу. Не можна розраховувати на автоматичну дію цих методів і важко визначити силу їх впливу на кінцевий ефект.

За допомогою економічних методів здійснюється матеріальне стимулювання колективів і окремих робітників. Вони засновані на використанні економічного механізму управління.

Економічні:

Техніко-економічний аналіз.

-Техніко-економічне обґрунтування.

-Планування.

-Матеріальне стимулювання.

-Кредитування.

-Ціноутворення.

-Участь у прибутках і капіталі.

-Оподатковування.

-Встановлення економічних норм і нормативів.

-Страхування.

-Встановлення матеріальних санкцій і заохочень.  

26. Соціальні методи управління персоналом.

Соціальні методи управління спрямовані на гармонізацію соціальних відносин у колективі шляхом задоволення соціальних потреб працівників – розвитку особистості, соціального захисту тощо.

Зазвичай соціально методи управління об`єднують з психологічніми.

Соціально-психологічні методи управління засновані на використанні соціального механізму управління (система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби і т.д.). Специфіка цих методів полягає в значній частці використання неформальних факторів, інтересів особистості, групи, колективу в процесі управління персоналом.

Соціально-психологічні методи:

1) виявлення і врахування психологічних особливостей кожного члена трудового колективу (анкетування, спостереження, фотографія робочого дня);

2) мотивація трудової діяльності;

3) формування організаційної культури підприємства;

4) встановлення сприятливої психологічної та творчої атмосфери;

5) забезпечення можливостей для самореалізації, задоволення культурних і духовних потреб;

6) соціальний аналіз та планування у колективі робітників.

7) участь робітників в управлінні.

8) соціальне стимулювання розвитку колективу.

9) формування колективів, груп, створення нормального психологічного клімату.

10) встановлення соціальних норм поведінки.

11) розвиток у робітників ініціативи і відповідальності.

12) встановлення моральних санкцій і заохочень.

27. Делегування повноважень: значення, процес, правила.

Делегування повноважень – процес передачі керівником частини своєї роботи та повноважень підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання.

Необхідність делегування повноважень є наслідком обмеженості можливостей та здібностей керівника та необхідності спеціалізації в управлінні.

Елементи делегування повноважень:

• передача повноважень (надання підлеглому права приймати рішення);

• прийняття відповідальності (прийняття підлеглим зобов’язань виконувати певну роботу);

• підзвітність (вимога до підлеглого повідомляти про наслідки своїх дій безпосередньому начальнику).

Слід зауважити, що підлеглий ніколи не буде нести повної відповідальності, оскільки її несе той, хто передає свої повноваження.