- •Управління персоналом
- •Персонал як головний ресурс організації – поняття, категорії, значення.
- •Система та сучасна практика управління персоналом провідних іноземних корпорацій.
- •Завдання :
- •Формування злагодженої команди співробітників: значення, методи.
- •Профпідбір та оцінка персоналу: методи, методика, значення.
- •Організація роботи по підбору та найму персоналу в закордонних фірмах.
- •Сучасні проблеми реалізації основних функцій управління персоналом.
- •Стиль та методи управління персоналом.
- •Усунення конфліктів в організації.
- •Методика вирішення конфлікту в організації шляхом розв’язання проблеми
- •Навчання і самонавчання персоналу: поняття, значення, методи.
- •Поняття «корпоративної культури», шляхи та способи її формування.
- •Рольові функції менеджера по персоналу.
- •Ефективність управління персоналом - поняття, шляхи досягнення.
- •Етапи проведення співбесіди:
- •Моделі, методи та особливості рішень в управлінні персоналом.
- •Контроль як функція управління персоналом.
- •Самоменеджмент: поняття, необхідність, проблеми.
- •Влада -- це можливість менеджера (або групи менеджерів) розпоряджатися ресурсами, впливати на дії і поведінку людей, за допомогою певних засобів -- волі, авторитету, права, насильства.
- •Процесний, системний та ситуаційний підходи в управлінні персоналом.
- •Економічні методи управління персоналом.
- •Соціально-психологічні методи:
- •Правила делегування
- •Керівництво і лідерство. Теорії та практика сучасного лідерства.
- •Культура управлінської праці менеджера.
- •Позитивний мікроклімат і взаємна довіра в управлінні персоналом – значення, шляхи забезпечення.
Влада -- це можливість менеджера (або групи менеджерів) розпоряджатися ресурсами, впливати на дії і поведінку людей, за допомогою певних засобів -- волі, авторитету, права, насильства.
Влада – право керувати
Вплив – феномен, коли 2 людина змінює поведінку іншої.
Влада має різні типи:
1. законна влада,
2. влада на примусі,
3. влада на авторитеті,
4. влада на переконанні,
5. влада на винагороді.
Проблемі лідерства й ефективного його використання в менеджменті приділяється особлива увага. Теорії лідерства прагнуть з'ясувати, які характеристики лідерства виявляються найбільш ефективними та чому. Дослідники цієї проблеми справедливо підкреслюють, що для успішного виконання своїх функцій керівник-менеджер має бути і лідером. Розглянемо ці поняття детальніше з погляду їхньої сутності і взаємовпливу в процесі практичного використання їх в управлінській діяльності.
Між керівництвом та лідерством є певні відмінності. Так, якщо керівництво — це розумовий та фізичний процес, який веде до того, що підлеглі виконують рішення керівників і вирішують визначені завдання, то лідерство є процесом, за допомогою якого одна особа впливає на членів групи, при цьому не обов'язково посідаючи формальну посаду
У практиці управлінської діяльності виявляється, що на ефективність керівництва, окрім особистих рис і поведінки керівника, вирішальний вплив можуть справити інші фактори. Тому сучасна теорія лідерства надає перевагу ситуаційному підходу. Різні ситуації вимагають різних способів впливу на персонал, тобто керівник-лідер мусить уміти поводитися по-різному в різних ситуаціях.
Процесний, системний та ситуаційний підходи в управлінні персоналом.
Системний підхід до управління — це не набір правил чи принципів, якими мають керуватися управлінці, а загальний спосіб мислення і підходу щодо організації і управління. Суть системного підходу полягає у пошуку простого у складному, декомпозицією проблеми на складові частини, аж до виходу на прості запитання типу: «Є- потрібно визначити».
В основі системного розгляду управління і проблем, які виникають. у ході його здійснення, лежить поняття системи.
Процесний підхід був значною віхою у розвитку управлінської теорії, а його основні складові застосовуються нині в практиці управління. Вперше поняття процесного підходу було запроваджено прихильниками школи адміністративного управління, які намагалися описати функції менеджера. Однак ці функції розглядалися авторами як незалежні одна від одної. На противагу цьому, процесний підхід у нинішньому розумінні розглядає функції управління як взаємопов'язані.
Управління можна розглядати як процес, що складається з серії взаємопов'язаних дій, які називаються функціями управління. В свою чергу, кожна функція управління також являє собою процес, який складається з серії взаємопов'язаних дій. Отже, процес управління — це загальна сума всіх функцій управління.
Ситуаційний підхід вивчає розв’язання окремих управлінських ситуацій, тобто конкретного набору обставин, які впливають на організацію протягом певного часу з метою найбільш ефективного досягнення нею цілей.
У свій час відома теоретик менеджменту француженка Марі Паркет Фоллет (1868 – 1933) з приводу ситуаційного підходу вважала, що менеджер повинен виходити із ситуації і керувати відповідно до того, що вона диктує, а не що написано у функціональному приписі.