66. Соціальні ролі та статуси. Диспозиційна теорія саморегуляції поведінки людини

Через поняття соціальної ролі багато соціологів вважають за можливе з’ясувати механізми входження особистості у соціальне життя. Основними поняттями в межах рольових теорій особистості є соціальний статус і соціальна роль.

Соціальний статус особистості — це її позиція в соціальній системі, пов’язана з приналежністю до певної соціальної групи чи спільноти, аналізом її соціальних ролей та якістю і ступенем їх виконання.

Соціальний статус охоплює узагальнюючу характеристику становища індивіда в суспільстві: професію, кваліфікацію, характер реально виконуваної праці, посаду, матеріальне становище, політичний вплив, партійну і профспілкову приналежність, ділові стосунки, національність, релігійність, вік, сімейне становище, родинні зв’язки, — тобто все те, що Р.Мертон називає «статусним набором». У соціології вирізняються соціальні статуси привласнені, або одержані незалежно від суб’єкта, найчастіше від народження (раса, стать, вік, національність), і досягнуті, або надбані власними зусиллями індивіда (сімейне становище, партійна заангажованість, входження до певної громадської організації, профспілки тощо).

Соціальна роль — це очікувана типова поведінка людини, пов’язана з її соціальним статусом. Людина в суспільному житті зазвичай виконує декілька соціальних ролей, які утворюють, згідно з термінологією Р.Мертона, «рольовий набір». Соціальні ролі конкретної людини-особистості можуть закріплюватися формально (через посередництво закону чи іншого правового акта) або носити неформальний характер (наприклад, моральні норми поведінки в тому чи іншому суспільстві).

В. Ядов запропонував диспозиційну структуру, центральною ланкою якої є диспозиція особистості (лат. dispositio – нахил, схильність). Аналізуючи поняття ”диспозиції особистості”, він відзначає також, що орієнтації можуть являти собою продукт ”зіткнення” потреб і ситуацій (умов), за яких потреби можуть бути задоволені. Припускаючи те, що диспозиції в результаті онтогенезу можуть закріплюватися в особистісній структурі, він запропонував їх ієрархію. На нижчому рівні ієрархічної системи диспозицій знаходяться елементарні фіксовані установки. Вони формуються у найпростіших ситуаціях, на основі життєвих потреб. Ці установки позбавлені модальності (переживання ”за” і ”проти”) і неусвідомлювані. Вони не є змістом свідомості, але знаходяться в основі свідомих процесів. До другого рівня диспозиційної структури належать соціальні фіксовані установки. Вони мають складну структуру, яка містить емоційний (оцінний), когнітивний (розумовий) і поведінковий компоненти. Соціальна фіксована установка формується на основі соціальних потреб і відповідних соціальних ситуацій. Інакше соціальна фіксована установка може бути визначена як ”відношення” або ”атитюд”. Соціальні установки, на думку В. Ядова, формуються на базі оцінки окремих соціальних об’єктів або їх властивостей і окремих соціальних ситуацій чи властивостей.

Базові соціальні установки створюють наступний диспозиційний рівень – це загальна спрямованість інтересів особистості на ту або іншу сферу соціальної активності. Ці установки формуються на основі більш складних соціальних потреб прилучення до певної сфери діяльності і включення в цю сферу як домінуючу серед інших. В. Ядов вважає, що у даному випадку можна ототожнювати спрямованість особистості з тією або іншою галуззю соціальної діяльності. Соціальні установки цього рівня також містять три компоненти: когнітивний, емоційний і поведінковий. Нарешті, вищий диспозиційний рівень утворюють ціннісні орієнтації цілі життєдіяльності і засоби її досягнення, обумовлені соціальною дійсністю та особливостями життя людини. В.Ядов припускає, що система ціннісних орієнтацій формується на основі вищих соціальних потреб особистості і в рамках соціокультурних умов, які дають можливість реалізувати соціальні та індивідуальні цінності.

В. Ядов стверджує, що найважливішою функцією диспозиційної системи є психічна регуляція соціальної діяльності, або поведінки суб’єкта у соціальному середовищі. Поведінка має досить складну структуру, яка включає поведінкові акти: звична дія або вчинок, поведінка у тій або іншій сфері діяльності і, нарешті, цілісна поведінка або власнедіяльність у всьому її обсязі. Як вважає В.А. Ядов, на всіх рівнях поведінка особистості регулюється її диспозиційною системою, однак у кожній конкретній ситуації залежно від мети провідна роль належить певному диспозиційному утворенню. Соціальний статус особистості – це її позиція в соціальній сист , пов’язана з приналежністю до певної соц.. групи чи спільноти, аналізом її соц.. ролей та якістю і ступенем їх виконання.